Головуючий у 1 інстанції Ковальов І.П. Категорія 30
Доповідач Сорока Г.П.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
09 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Сороки Г.П., Мальцевої Є.Є.,
при секретарі - Костомановій А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 22 квітня 2013 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
12 листопада 2012 року позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди в розмірі 5570,81 грн. у порядку регресу, посилаючись на те, що 13.11.2008 року відповідач, керуючи у м.Севастополі по вул.Н.Музики автомобілем «Тата», державний номер НОМЕР_1, здійснюючи поворот ліворуч не з крайнього лівого ряду, не надав перевагу у русі транспортному засобу «ДЕУ», державний номер НОМЕР_2, який рухався у попутному напрямку ліворуч, в результаті чого здійснив з ним зіткнення, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив п.10.4 ПДР. Власнику пошкодженого автомобіля ОСОБА_4 МТСБУ відшкодовано шкоду з фонду захисту потерпілих у розмірі 5370,81 грн. та сплачено за послуги аварійного комісара суму 200 грн. Ці кошти відповідно до ст.1191 ЦК України повинен відшкодувати в порядку регресу відповідач, як вина особа, що керував незастрахованим автомобілем.
Рішенням Тельманівського районного суду Донецької області від 22 квітня 2013 року позовну заяву МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в результаті пошкодження транспортного засобу у порядку регресу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача понесені витрати з відшкодування потерпілій особі матеріальної шкоди у розмірі 5570,81 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 214,60 грн.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та провадження по справі закрити. При цьому посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, не з'ясування фактичних обставин справи, залишив поза увагою те, що під час керування автомобілем він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Еліттрейд», тому не повинен нести відповідальності перед позивачем.
В судове засідання представник позивача на неодноразові виклики не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, просив справу розглянути у його відсутності, апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Відповідач ОСОБА_1 після перерви в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, ніяких заяв не подав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується його особистою розпискою.
Враховуючи те, що по справі неодноразово оголошувались перерви, відповідач надав апеляційному суду пояснення по справі, те, що встановлений законом строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду закінчується, клопотання про продовження строку розгляду справи ніким не заявлено, а також те, що сторони належним чином були повідомленні про час та місце судового засідання, колегія суддів дійшла до висновку про можливість закінчення розгляду справи у відсутності сторін без фіксації судового засідання технічними засобами згідно ст.197 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1, який доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та в задоволенні позову відмовити, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що згідно постанови судді Ленінського районного суду м.Севастополя №3-23364 від 21.11.2008 року, 13.11.2008 року відповідач ОСОБА_1 о 16.00 годині на вул.Н.Музики у м.Севастополі, керуючи автомобілем «Тата», державний номер НОМЕР_1, у порушення п.10.4 ПДРУ, при повороті ліворуч не з крайнього лівого ряду не надав дорогу транспортному засобу марки «ДЕУ», державний номер НОМЕР_2, який рухався у попутному напряму ліворуч, в результаті чого здійснив із ним зіткнення, що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів. За вказане адміністративне правопорушення відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави.
Згідно наказу №3014 від 24.11.2009 р., довідки №1 від 16.11.2009 року про розмір відшкодування шкоди, платіжним дорученням №4642 від 04.12.2009 року позивачем перераховано та здійснено відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих власнику пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_4 у розмірі 5370,81 грн., а також платіжним дорученням №4325 від 17.11.2009 року сплачено за послуги аварійного комісара згідно до рахунку №77 від 17.10.2009 року у сумі 200 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 04.12.2009 року позивачем було здійснено страхове відшкодування ОСОБА_5 і з цього часу у нього виникло право на подачу позову в порядку регресу, позивач звернувся до суду з позовом відповідача 12.11.2012 року, в межах строку позовної давності. Враховуючи те, що ОСОБА_1 не відшкодував добровільно завдану шкоду, керуючись ст.ст.1166, 1188, 1191 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позову та стягнув з відповідача на користь позивача суму збитків у розмірі 5570,81 грн.
З такими висновками суду першої інстанції колегія судів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.
Згідно п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі встановлені ці обставини.
Згідно ст.38.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених в п.13.1 ст.13 цього Закону (п.38.2.1).
Зі справи вбачається, що 13.11.2008 року відбулася дорожньо-транспортна пригода з вини водія ОСОБА_1, який керував автомобілем «Тата», державний номер НОМЕР_1, та у порушення п.10.4 Правил дорожнього руху допустив зіткнення з автомобілем марки ДЕУ, державний номер НОМЕР_2, внаслідок чого транспортні засоби були пошкоджені. Дані обставини встановлені постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 21.11.2008 року (а.с.8), тому відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Також зі справи вбачається, що транспортний засіб, яким керував відповідач, не був застрахований.
Відповідно до ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ ОСОБА_4, як володільцю автомобіля марки ДЕУ, державний номер НОМЕР_2, за шкоду, заподіяно внаслідок вище вказаної дорожньо-транспортної пригоди, 04.12.2009 року виплатило страхове відшкодування в розмірі 5370,81грн. і 17.11.2009 року сплатило витрати на послуги аварійного комісару по оцінці розміру шкоди в сумі 200грн., а всього позивачем понесені витрати у розмірі 5570,81грн., що підтверджується наказом про сплату страхового відшкодування від 24.11.2009 року та платіжними доручення про перерахування грошових коштів (а.с.4-7).
З огляду на наведене, виходячи з того, що відповідач у порушення п.2.1 Правил дорожнього руху керував транспортним засобом, який не був застрахований відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та враховуючи те, що дорожньо-транспортна пригода з винних дій відповідача, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що відповідно до вимог ч.1 ст.1191 ЦК України відповідач, як вина особа, повинен в порядку зворотної вимоги (регресу) відшкодувати позивачу витрати понесенні на виплату страхового відшкодування потерпілій особи та витрати на послуги аварійного комісара.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що він не є власником автомобіля, яким керував під час дорожньо-транспортної пригоди, перебував у трудових відносинах з ТОВ «Еліттрейд», а тому відповідальність за його дії повинен нести роботодавець, колегія суддів вважає безпідставними.
Як вбачається, зі справи, заперечуючи проти позову, в суді першої інстанції відповідач посилався на відсутність його вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Будь-яких обставин щодо перебування його у трудових відносинах з ТОВ «Еліттрейд» не наводив та жодних доказів про вчинення ДТП під час виконання трудових обов'язків відповідач суду першої інстанції не надав. Суд першої інстанції таких обставин не встановив.
В апеляційному суді відповідач, підтримуючи доводи апеляційної скарги, пояснив, що він працював у ТОВ «Еліттрейд» без оформлення трудових відносин. При цьому, конкретно не зміг пояснити в який період він працював у даному товаристві, його місце знаходження, на підставі яких документів він керував автомобілем, належним ТЗОВ «Еліт».
Запит апеляційного суду, направлений для з'ясування доводів відповідача за вказаною ним адресою на ім'я ТОВ «Еліттрейд» повернувся до апеляційного суду з відміткою про відсутність адресата.
Згідно наданої ТОВ «Еліт» інформації, якому відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, належить автомобіль марки Тата, державний номер НОМЕР_3, ОСОБА_1 у товаристві ніколи не працював, автомобіль в період з 12.06.2007 року по 15.02.2010 року знаходився в оренді ТОВ «Еліт Трейд» на підставі договору оренди від 12.06.2007 року.
Відповідно до інформації Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АРК (за місцем проживання відповідача в 2008 року), за 2008 рік в базі даних СПОВ відсутні відомості про доходи ОСОБА_1
З урахуванням наведеного, а також того, що відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, виходячи з того, що відповідач не надав ніяких належних, допустимих та переконливих доказів на підтвердження факту перебування у трудових відносинах з ТОВ «Еліттрейд» та вчинення ДТП під час виконання ним трудових обов'язків, в суді першої інстанції не заявляв про наявність факту перебування у трудових відносинах, та враховуючи, що відповідно до вимог п.38.2.1 ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право пред'явити вимогу в порядку регресу як до власника так і до водія незастрахованого транспортного засобу, право вибору належить позивачу, колегія суддів доходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та не вбачає апеляційних підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не випливають з обставин справи, ніякими належними, допустимими та переконливими доказами не підтвердженні, не ґрунтуються на вимогах закону та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та на підставі доказів наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає необхідним рішення суду залишити без зміни, не вбачає підстав для скасування рішення суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню.
Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» при подачі апеляційної скарги на рішення суду з вимог майнового характеру відповідач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 114,70грн. (50% від ціни позову та не менше 50% від 0,2% розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на 01.01.2013 року, тобто не менше 114,70грн.). Оскільки при подачі апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір у розмірі 107,30грн, то у зв'язку з відхиленням апеляційної скарги та залишенням рішення суду без зміни, з нього на користь держави підлягає стягненню недоплачена сума судового збору у розмірі 7,40грн.
Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 22 квітня 2013 року залишити без зміни.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_1) в дохід держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 7 (сім) гривень 40 копійок (на розрахунковий рахунок 31212206780004, код класифікації доходів бюджету 22030001, МФО 834016, банк отримувача ГУДКС України в Донецькій області ЄДРПОУ 380949, отримувач Державний бюджет м.Донецьк Ворошиловський район, код ЄДРПОУ 02891428).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий : Ігнатоля Т.Г.
Судді : Сорока Г.П.
Мальцева Є.Є.