Головуючий у 1 інстанції Мельник І.Г.
Доповідач Мальцева Є.Є.
Категорія 27
У Х В АЛ А
І м е н е м У к р а ї н и
22 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого - Ігнатоля Т.Г.,
суддів - Мальцевої Є.Є., Сорока Г.П.,
при секретарі - Велигоненко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 13 листопада 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2012 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 25 294,37 грн. і судових витрат в розмірі 252,94 грн.. У порушення умов договору він зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 31.01.2012 року має заборгованість, яка складається з 3643,78 грн заборгованості за кредитом; 8809,12 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом; 1634,63 грн - заборгованості по комісії за користування кредитом; 11206,84 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13 листопада 2012 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» ( далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 17 694,73 грн; судовий збір в розмірі 214,60 грн.. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення з ухваленням нового про відмову в позові. У скарзі посилається на порушення норм процесуального права, необґрунтованість судового рішення, нез'ясування обставин справи, що мають істотне значення для справи.
Відповідач ОСОБА_2, повторно повідомлений рекомендованим поштовим відправленням про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення, до суду не явився, про причину неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав. Також до суду повторно не явився представник відповідача - адвокат ОСОБА_3, надав заяву із проханням відкласти розгляд справи у зв'язку із його хворобою, орієнтовний термін лікування не визначив, заяву про розгляд справи у його відсутності не надав.
Враховуючи, що розгляд справи вже був двічі відкладений на підставі заяви представника відповідача у зв'язку із його хворобою, у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача ОСОБА_2 та його представника.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» - Шишелової Н.В., яка просили апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню таких підстав.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, що 12.08.2005 року між ОСОБА_2 та позивачем укладений кредитний договір № MRC0RК00981130, відповідно до якого позивач отримав кредит в розмірі 4103,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01 % на в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і сплатою комісії щомісяця в розмірі 1,66%, з кінцевим терміном повернення 11.08.2008 року. При порушенні умов договору відповідача зобов'язаний сплатити позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі 5,52% на місяць від суми залишку непогашеного кредиту. Цільове призначення кредиту - купівля товару. Відповідно до умов договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інших витрат згідно з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам.
Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати заборгованості за відсотками і комісією позивач має право нарахувати, а відповідач зобов'язується сплатити пеню у розмірі 0,15% від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення.
Як визначено положеннями ст..ст. 47,49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», комерційні банки самостійно встановлюють умови надання кредитів.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. За положеннями ст.. 1048 ЦК України проценти за договором займу (кредиту) нараховуються до дня фактичного повернення займу, якщо інше не передбачено договором.
Згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені між ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до пункту 8.1 кредитний договір від 12.08.2005 року діє з моменту його укладання до повного виконання зобов'язань сторонами.
На забезпечення умов кредитного договору відповідач передав позивачу у заставу придбане на кредитні кошти майно - комп'ютер та комплектуючі ( а.с. 6-7, 8).
Внаслідок невиконання відповідачем умов зобов'язання за вказаним договором станом на 31.01.2012 року склалася заборгованість, яка складається з 3643,78 грн заборгованості за кредитом; 8809,12 грн - заборгованості за процентами за користування кредитом; 1634,63 грн - заборгованості по комісії за користування кредитом; 11206,84 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Відповідно до положень ст. 258 ЦК України до окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (пені).
Частково задовольняючи позов, суд у відповідності до закону виходив з того, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання боргу, і з урахуванням часу вилучення у відповідача і реалізації заставного майна, яке він передав добровільно, обгрунтовано визначив пеню, що підлягає стягненню з відповідача, за один рік, в сумі 3607,2 грн..
Пунктом 6.6. кредитного договору, укладеного між сторонами, передбачено, що у випадку порушення відповідачем зобов'язань за договором здійснюється звернення стягнення на заставне майно шляхом продажу банком предмету застави, при звернення стягнення на предмет застави в позасудовому порядку банк встановлює початкову ціну предмету застави в розмірі 50% від його повної вартості.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором актом прийому-передачі предмету застави 14.01.2009 року позивач прийняв у відповідача для реалізації заставне майно (а.с.20).
Зі справи вбачається, що у порівнянні з рахунком-фактурою про оплату товару від 12.08.2005 року (а.с.8) за вказаним актом вилучено майно не в повному обсязі, при цьому боржник не заперечував проти визначення початкової ціни для реалізації майна у розмірі 50% від його вартості.
Більш того, з довідки КБ «Приватбанк» слідує, що 28.07.2009 року заставне майно було реалізоване за 1800 грн., тобто, за ціну, що не є мінімальною початковою ціною для реалізації такого майна, яка у відповідності із договором становить 50% повної вартості заставного майна, і вказана сума була направлена на погашення заборгованості відповідача. (а.с.82 ).
Тому не заслуговують уваги доводи апеляції про те, що позивач реалізував заставне майно, не скориставшись правом на його реалізацію за ціною вище, ніж початкова ціна, передбачена договором.
Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідача грошові кошти від реалізації майна у розмірі 1800 грн направлені на погашення заборгованості, також враховані сплачені відповідачем у погашення кредиту грошові кошти (а.с.36-27), і це спростовує доводи апеляції про те, що позивачем ці суми не враховані при визначенні заборгованості (а.с.2-4).
Враховуючи надані позивачем належні та допустимі доказі надходження від відповідача сум погашення боргу, суми, отриманої від реалізації заставного майна. , колегія суддів вважає, що суд дійшов обгрунтованого висновку про розмір заборгованості відповідача за кредитом, що складає 3643,78 грн, і розмір заборгованості по процентам за користування кредитом - 1634,63 грн..
Доказів, які б спростовували правильність висновку суду першої інстанції, апеляційному суду відповідачем і його представником також не надано.
Доводи апеляційної скарги, що рішення суду винесено за його відсутності, в той час коли він письмово заздалегідь повідомляв суд про неможливість з'явитися у зв'язку із хворобою та представляв відповідний документ про амбулаторне лікування, є безпідставними, оскільки у відповідності до ч.4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Згідно з ч.2 ст. 169 УПК України неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. За клопотанням сторони та з урахуванням обставин справи суд може відкласти її розгляд.
Розгляд справи в суді першої інстанції неодноразово протягом тривалого часу відкладався у зв'язку із заявами представника відповідача (а.с.33, 44,57,65,87), що потягнуло порушення строків розгляду справи. Відповідач, будучі повідомленим про час та місце розгляду справи, також до суду не являвся.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції обґрунтовано і у відповідності із вимогами закону, з метою запобігання зволікання, розглянув справу у відсутності відповідача і його представника.
Порушень норм матеріального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення, колегія суддів не вбачає.
Таким чином, переглядаючи справу в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, та доводів апеляційного оскарження, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування рішення, у зв'язку із чим апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 13 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий :
Судді :