Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22 ц-1240\2006р. Головуючий в 1 інстанції
Проценко О.І.
Категорія 42 Доповідач в апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2006 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя у складі:
головуючого - Єфімова В.О.
суддів - Володіної Л.В., Колбіної Т.П.
при секретарі - Машковій С.Г.
за участю - представника позивача Філонова О.О.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 14 вересня 2006 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант плюс" до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником,-
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2005 року позивач ТОВ „Гарант плюс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником у розмірі 11 863, 92 грн. з тих підстав, що відповідач з 22 березня 2004 року по 02 листопада 2004 року працювала продавцем у магазині „Джулія", який належить позивачу.
При цьому між нею та позивачем був укладений колективний договір про повну матеріальну відповідальність. Після проведення у магазині планової інвентаризації залишків товарів, була виявлена нестача на загальну суму 14 054, 19 грн., частину якої відповідач відмовилася погасити добровільно, і яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
Рішенням місцевого суду Ленінського району м. Севастополя від 14 вересня 2006 року позовні вимоги задоволені. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційний скарзі відповідач ОСОБА_2 поросить рішення суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи це тим, що суд постановляючи рішення не перевірив доводів відповідача про порушення закону при проведенні інвентаризації, та висновки суду у цієї частині являються помилковими.
Розглянувши справу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Постановляючи рішення, суд виходив з того, що 22.03.2004 року між сторонами був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до якого продавець приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому підприємством матеріальних цінностей (а.с.5). 20.04.2004 року між відповідачкою, продавцем ОСОБА_3 та позивачем був укладений колективний договір про матеріальну відповідальність, відповідно до умов якого обидва продавця брали на себе відповідальність за забезпечення збереження товару, обладнання та інвентарю переданих їм для продажу та використання у роботі (а.с.4).
Відповідно до наказу № 89/інв від 10.11.2004 року у магазині „Джулія" 11.10.2004 року була проведена планова інвентаризація залишків товару (а.с.8), за результатами якої, на підставі інвентаризаційного опису (а.с. 15-41) 13.10.2004 року був затверджений акт інвентаризації залишків товару згідно якому, виявлена нестача на суму 14 054, 19 грн. (а.с.7)
Відповідно до ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Згідно ст. 135 КЗпП України межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству , установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюється законодавством.
Враховуючи, що по вимогам позивача відповідач у добровільному порядку відмовилася відшкодувати заподіяну шкоду, суд обгрунтовано, відповідно до ст. 136 КЗпП України стягнув з відповідача на користь позивача суму 11 863, 93 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що інвентаризація була проведена з порушенням діючого законодавства суперечать матеріалам по справі, та не підтверджуються іншими доказами, а тому не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги.
У зв'язку з цим судова колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 303-315 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення місцевого суду Ленінського району міста Севастополя від 14 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.