-
Справа №22ц-801/2008 р. Головуючий у першій інстанції - Павленко О.В.
Категорія - цивільна Доповідач - Горобець Т.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
11 листопада 2008 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Хромець Н.С.,
суддів - Горобець Т.В., Острянського В.І.,
при секретарі - Вареник О.М.,
за участю - сторін та їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань апеляційного суду Чернігівської області в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розподіл майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на майно,
В С Т А Н О В И В :
02 липня 2007 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1, в якому просила визнати спільною власністю подружжя житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1, Ріпкинського району, виходячи з того, що він придбаний для їх сім”ї за кошти батьків , а також , в зв”язку з тим, що за період спільного проживання подружжя в будинку та допоміжних будівлях здійснено суттєві переобладнання , проведено ремонт всіх кімнат та інше. Позивачка просила виділити їй Ѕ частину спірного будинковолодіння , поділити між сторонами інше спільно придбане в шлюбі майно, оскільки угоди про його добровільний поділ не досягнуто.
Протокольною ухвалою суду від 07 листопада 2007 року до участі в справі в якості третьої особи , що заявляє самостійні вимоги було залучено ОСОБА_2- батька відповідача.
Позовні вимоги третьою особою заявлені до ОСОБА_1, таОСОБА_3 про визнання за ОСОБА_2 права власності на майно на загальну суму 5242 грн. 03 коп. Вимоги ґрунтуються на доводах про те, що частина майна, зазначена в вимогах позивачки належить не подружжю, а була їм передана ОСОБА_2для тимчасового користування.
Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано спільною власністю подружжя житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою : АДРЕСА_1, виділено кожній із сторін по Ѕ частині спірного будинковолодіння, визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину цього будинковолодіння, а також, проведено розподіл іншого майна, що є об”єктом спільної сумісної власності подружжя. При цьому, позивачці було виділено майна на загальну суму 8830 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 440 грн. компенсації вартості рухомого майна , що перевищує ідеальну долю позивачки в майні подружжя.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 271 грн. 70 коп. та 135 грн. 85 коп. сплаченого державного мита, всього 467 грн. 55 коп.
В задоволенні самостійних вимог третьої особи- ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду в частині визнання будинковолодіння АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, поділу житлового будинку з надвірними спорудами, а провадження по справі закрити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. Так, суд не врахував, що спірне будинковолодіння є його особистою власністю, оскільки придбане до реєстрації шлюбу з позивачкою, а всі поліпшення в житловому будинку були вчинені за рахунок його батька - ОСОБА_2 ОСОБА_1 також звертає увагу апеляційного суду на порушення судом першої інстанції ч. 3 ст. 80 ЦПК України та на неправильне визначення вартості спірного житлового будинку.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 309 ч.1 п. 3, 4 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення чи зміни рішення, в разі недоведеності обставин, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими, в разі неповного з”ясування обставин, що мають значення для справи, в разі невідповідності висновків суду обставинам справи та в разі порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права,
По справі в суді першої інстанції встановлено і сторонами не оспорюється той факт, що ОСОБА_1 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 червня 1998 року ( а.с.197), який був розірваний 27 березня 2007 року (а.с.77). Встановлено, що спірне будинковолодіння придбане спільно батьками сторін для подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а за час перебування сторін в шлюбі його вартість суттєво збільшилась за рахунок їх спільної праці. При цьому, висновок суду щодо вартості будинковолодіння та вартості ремонтних робіт в період спільного проживання подружжя ґрунтується на матеріалах висновку спеціаліста С-71188 від 01.10.2007 року, згідно якого вартість всього домоволодіння в цінах на 01.01.2003 року визначена 36988 грн., а вартість відновлювальних робіт - 37630 грн.( а.с.103-127). Виходячи з наведеного, суд ухвалив рішення про визнання всього спірного будинковолодіння спільною сумісною власністю подружжя , визнавши за кожним з них право власності на Ѕ його частину.
Проте, з оскаржуваною частиною рішення суду першої інстанції не може погодитись апеляційний суд, оскільки його висновки не відповідають фактично встановленим обставинам справи, в зв”язку з недоведеністю тих обставин, які суд вважав встановленими та в зв”язку з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, встановивши, що спірне домоволодіння придбане за спільні кошти батьків позивачки та відповідача ще до їх шлюбу ( абз.10 а.с.266), суд визнав його спільною сумісною власністю подружжя, що суперечить положенням ст. 60 СК України. Крім того, такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи та дослідженим доказам. Також, рішення в оскаржуваній частині ґрунтується на доказах, які в силу положень ст. 59 ч.2 та ст.143 ЦПК України не можуть бути визнані допустимими, оскільки при наявності спору та заперечень збоку відповідача щодо достовірності та об”єктивності висновку спеціаліста № С 71188 від 01.10.2007 року, суд всупереч вимогам ст. 10 ч.4 ЦПУ України не сприяв повному і всебічному з”ясуванню обставин у справі, а послався на висновок спеціаліста , згідно якого вартість самого будинковолодіння визначена нижчою від вартості ремонтних робіт, виконаних подружжям в цьому будинку в період шлюбу.
Апеляційним судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 30.05.1998 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_1до реєстрації шлюбу з позивачкою купив жилий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1. Продаж вчинено за 8000 грн., які ОСОБА_4 від покупця ОСОБА_1 одержав повністю. (а.с.12). Вказаний договір на день розгляду справи є дійсним, отже належним та допустимим при вирішенні питання набуття права власності на нього ОСОБА_1 до укладення шлюбу. Докази ж ,на які послвся суд ( покази свідків ) не є допустимими в силу положень ч.2 ст.59 ЦПК України.
Згідно ст. 128 ЦК УРСР право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Таким чином, власником житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 став до реєстрації шлюбу з позивачкою.
В період шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в спірному будинку та господарських будівлях були проведені значні ремонтні роботи по їх переобладнанню, що сторонами не заперечується.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №С-153 від 30 серпня 2008 року, проведеної на підставі ухвали апеляційного суду (а.с.338-355) вартість будинковолодіння АДРЕСА_1 в цінах 2008 року становить 96860 грн., вартість ремонтно-будівельних робіт, проведених в будинковолодінні в період 1998 року по 2007 рік становить 49 324 грн. Вартість будівельно-ремонтних робіт від дійсної вартості домоволодіння АДРЕСА_1 становить 51,10 %.( 96860 х 49324 :100).Наведене співвідношення дає підстави для висновку, що майно( будинковолодіння) відповідача істотно збільшилось у своїй вартості внаслідок спільних грошових та трудових затрат подружжя. Отже, виходячи з положень ч. 1 ст. 62 Сімейного кодексу України це майно може бути визнане спільною сумісною власністю подружжя, але пропорційно обсягу спільних затрат на будівельно-ремонтні роботи.
Враховуючи розмір , на який в результаті спільних затрат подружжя відбулось збільшення вартості будинковолодіння, придбаного ОСОБА_1 до шлюбу( на 51,2%) та внесок кожного із подружжя при проведенні ремонтних робіт, апеляційний суд приходить до висновку, що право спільної сумісної власності у подружжя виникло на Ѕ частину будинковолодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1. Відповідно, їх частки у праві власності на все будинковолодіння не можуть бути рівними. За наведених обставин за позивачкою ОСОБА_3 слід визнати право власності на 1\4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_1, а за ОСОБА_1 - на 3\4 цього ж будинку.
Доводи відповідача про те, що всі переобладнання та ремонт в будинку здійснені за рахунок його батька - третьої особи у справі ОСОБА_2 та їх особисто , та щодо того, що позивачка трудових та грошових затрат в ремонт будинку та його переобладнання не вносила, спростовуються матеріалами справи, зокрема, неоскарженим рішенням суду по даній справі про відмову в задоволенні вимог третьої особи ОСОБА_2, визнаними сторонами фактом спільного їх проживання та перебування в шлюбі в період проведення ремонтних робіт ( а.с.13-14,131,80) , наявністю як у відповідача так і у позивачки заробітку, їх спільна трудова участь в ремонті та ін.
Вирішуючи питання про судові витрати, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено на 50% , у відшкодування судових витрат з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 необхідно стягнути 748 грн. 20 коп. витрат за проведення експертизи, 232 грн. 15 коп. судового збору та 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, ст. 128 ЦК УРСР, ст. 62 Сімейного кодексу України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 лютого 2008 року в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на частину будинку та в частині стягнення судових витрат - змінити.
З абзацу четвертого резолютивної частини рішення після слів „Виділити ОСОБА_3 :”, виключити фразу „1\2 житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою : АДРЕСА_1, а також ...” далі за текстом.
З абзацу сьомого резолютивної частини рішення після слів „Виділити ОСОБА_1:” виключити фразу „1\2 житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою :АДРЕСА_1, а також...” далі -за текстом.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1\4 частину житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3\4 частини житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 748 грн. 20 коп. витрат за проведення експертизи, 242 грн. 15 коп. судового збору та 15 грн. витрат, сплачених на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набуває чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: