Головуючий в 1 інстанції: Янюк Ю.Б.

Доповідач: Лєгостаєв О.А.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Лєгостаєва О.А.

суддів: Музиканта С.Л., Кулагіной В.Г.,

при секретарі Шатохіної А.А.,

за участю прокурора Єроклінцевої Н.С., потерпілої ОСОБА_1, представника потерпілої ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку кримінальне провадження № 0527/9183/12 за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_3 на вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Костянтинівка Донецької області, громадянин України, освіта середньо- спеціальна, розлучений, має доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимий, не працюючий, проживає за адресою: АДРЕСА_1,-

засуджено за ч.2 ст.121 КК України до 8 (восьми) років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_1 витрати на погребіння в розмірі 7423 гривні, моральну шкоду в розмірі 25 000 гривень, а всього 32 423 гривні.

Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судові витрати в розмірі 367 гривень 80 копійок, які складають витрати по проведенню судової криміналістичної експертизи.

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з вироку, ОСОБА_4, 11 жовтня 2012 року, приблизно о 19.00 годині знаходився біля під'їзду № 2 будинку № 9 по бульвару Космонавтів м. Костянтинівка Донецької області, де між ним та ОСОБА_5 виник словесний конфлікт. В ході конфлікту у ОСОБА_4 на грунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення останньому тілесних ушкоджень. З метою реалізації цього злочинного умислу, ОСОБА_4 умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, наніс ножем, який знаходився у нього в правому рукаві светра, один удар ОСОБА_5 в ліве стегно, чим спричинив йому сліпе колото-різане поранення задній поверхні лівого стегна у верхній треті з пошкодженням артерії та вен лівого стегна, загальне недокрів'я внутрішніх органів, крововилив під ендокард лівого шлуночка (плями Минакова), явища порушення мікроциркуляції в нирках, тобто тяжке тілесне ушкодження. Після цього ОСОБА_4 з місця скоєння злочину зникнув, а ОСОБА_5 приблизно о 20.00 годині цього ж дня помер неподалік від вказаного місця внаслідок загального недокрів'я внутрішніх органів, обумовленого вищевказаним колото-різаним пораненням.

На зазначений вирок засудженим ОСОБА_4 і його захисником ОСОБА_3 подані апеляційні скарги.

Захисник ОСОБА_3 вважає даний вирок винесений невірно у зв'язку з тим, що в діях ОСОБА_4 вбачається склад злочину передбачений ст.119 ч.1 КК України та з суб'єктивної сторони, злочин ОСОБА_4 характеризується необережністю у вигляді злочинної самовпевненості. В судовому засіданні ОСОБА_4 провину визнав частково, а саме у тому, що не бажав заподіювати ОСОБА_5 тілесні пошкодження, у нього не було умислу та мотиву скоювати такий злочин. Також, суд у вироку вказав, що ОСОБА_4 не прийняв заходів до розшуку ОСОБА_5 та надання йому допомоги, а також позбувся знаряддя злочину, що не відповідає обставинам справи, тому що ОСОБА_4 приймалася спроба знайти ОСОБА_5 Захисник ОСОБА_3 просить вирок суду частково скасувати, перекваліфікувати його дії за ст.121 ч.2 КК України на ст.119 ч.2 КК України та змінити йому міру покарання на іншу, не пов'язану з позбавленням волі.

Засуджений ОСОБА_4 з вироком суду першої інстанції не згоден, вважає його незаконним та несправедливим. Так суд, призначаючи покарання врахував ступень тяжкості скоєного злочину, однак не дав оцінку відсутності судимостей, позитивну характеристику та наявність неповнолітньої дитини. Визнаючи ОСОБА_4 винним, суд в основу вироку поклав визнання їм фактичних обставин справи, проте в порушенні ст.66 КК України не врахував активне сприяння розкриттю злочину, обставинам пом'якшувальним покарання. Вказівка суду на те що вина ОСОБА_4 підтверджується неприйняттям заходів пошуку для надання медичної допомоги потерпілому ОСОБА_5 суперечить фактичним обставинам справи, тому що з показів свідка ОСОБА_6 випливає, що з ініціативи ОСОБА_4 робилися заходи до пошуку потерпілого для доставки його в лікарню. Тому ОСОБА_4 просить вирок суду змінити, назначити більш м'яке покарання із застосуванням ст.69 КК України.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 повністю підтримав доводи поданої ним апеляції і просить задовольнити її у повному обсязі.

Засуджений ОСОБА_4 підтвердив свою згоду з доводами апеляції свого захисника, підтримав доводи своєї апеляції і просить задовольнити її в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_1 та представник потерпілої ОСОБА_2 у судовому засіданні висловили свою незгоду з доводами захисника і осудженого, вважають вирок суду першої інстанції обґрунтованим і винесеним без порушення вимог діючого законодавства. Тому просять відмовити в задоволені апеляційних скарг захисника та засудженого.

Прокурор у судовому засіданні визнала доводи апеляції засудженого і його захисника безпідставними, вважає вирок суду правильним і обґрунтованим, відповідаючим діючому законодавству, суд діючи в рамках закону, правильно вирішив питання пов'язані з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі та відшкодуванням як матеріальної, так і моральної шкоди. Підстав для скасування вироку не має.

Заслухавши доповідача, учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, судова колегія вважає, що вирок суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що діяння ОСОБА_4 носили умисний характер і його дії правильно кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України, як умисне заподіяння ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, яке спричинило смерть потерпілого.

Доводи апеляції про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_4, невідповідність призначеного покарання тяжкості дій засудженого, відсутність умислу на позбавлення життя потерпілого, не знайшли свого підтвердження. Суд першої інстанції у судовому засіданні дослідив всі докази вини ОСОБА_4 у скоєні злочину, довів його вину і правильно кваліфікував його злочинні дії, підтвердивши свої висновки показаннями потерпілої, свідків, висновками судово-медичної, імунологічної та психіатричної експертиз приведеними в мотивовочній частині вироку.

Аналізуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи кримінального провадження, прийняв правильне і обґрунтоване рішення, відповідно до вимог діючого Цивільного Кодексу України, а також діючого кримінального і кримінально-процесуального законодавства, тому підстав для скасування або зміни вироку, судова колегія не знаходить.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407,419 КПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А:

Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 лютого 2013 року відносно ОСОБА_4 оставити без змін, а апеляції засудженого та його захисника без задоволення.

Судді