Категорія 30 Головуючий 1 інстанції Богуславська І.А.
Доповідач Кочегарова Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі :
головуючого Баркової Л.Л.,
суддів Гаврилової Г.Л., Кочегарової Л.М.,
при секретарі Макаровій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 5 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-22», про відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
11 березня 2013 року ОСОБА_2, яка є інвалідом 1 групи, звернулася з зазначеним позовом до відповідача та просила стягнути з ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири, 2000 грн., та витрати на правову допомогу в розмірі 250 грн., а усього 2 250 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 5 червня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодуванні моральної шкоди 500 грн., судових витрат 250 грн., а усього 750 грн. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір 229,40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, у позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, розглянувши письмові заперечення позивачки, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власницею квартири АДРЕСА_1. 5 липня 2012 року, 30 липня 2012 року та 4 лютого 2013 року відбулося залиття квартири позивачки з квартири № НОМЕР_1, де проживає ОСОБА_1, а саме, були залиті стеля та стіни ванної, туалету, коридору та кухні ( а.с.9-11).
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що неодноразовими залиттями квартири позивачки, що сталися з квартири відповідача, позивачці заподіяна моральна шкода.
З висновками суду не можна не погодитися, оскільки вони відповідають нормам матеріального і процесуального права.
Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з положеннями ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазначала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як вбачається зі справи, на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_2 надала акти ТОВ «Житло-22» від 5 липня 2012 року, 30 липня 2012 року та від 4 лютого 2013 року, які підписані представниками ЖКП та мешканцями будинку АДРЕСА_1, в яких зазначені факти залиття її квартири з квартири № НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с.9-11).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що він не знав про наявність цих актів і суд не прийняв заходів для допиту свідків, які вказані в акті, в судовому засіданні.
Ці доводи є неспроможними, оскільки у відповідності з вимогами ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зі справи вбачається, що відповідач не заявляв клопотання в суді першої інстанції про допит свідків і будь-яких об'єктивних доказів на спростування наданих позивачкою актів ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надав.
З пояснень представника ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції вбачається, що відповідач фактично визнав перший факт залиття квартири ОСОБА_2 і, на відшкодування заподіяної позивачці матеріальної шкоди, виплатив їй 100 доларів США.
Посилання ОСОБА_1 в скарзі на те, що позивачка не надала доказів які б підтвердили матеріальну шкоду, яка спричинена їй залиттям квартири, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки зі справи вбачається, що ОСОБА_2 не заявляла вимог про відшкодування матеріальної шкоди, а тому, не повинна була надавати будь-які докази з цього питання.
Той факт, що ОСОБА_2, яка є інвалідом 1 групи, не надала доказів на погіршення свого стану здоров'я на обґрунтування моральної шкоди, не впливає на висновки суду щодо наявності підстав для відшкодування такої шкоди, оскільки згідно із роз'ясненнями, викладеними в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 30 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
З позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що вона навела свої обґрунтування заподіяної їй моральної шкоди і ці доводи судом першої інстанції визнані переконливими.
Таким чином, рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 500 грн. постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні і підстав для його скасування не вбачається.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд необґрунтовано стягнув з нього на користь позивачки у відшкодування витрат на правову допомогу 250 грн.
Ці доводи скарги колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу і тому, скасовує рішення в частині стягнення цих витрат на користь ОСОБА_2 При цьому, апеляційний суд виходить з того, що крім ксерокопії квитанції, яка належним чином на завірена, позивачка не надала доказів, що ці витрати вона понесла фактично і внесена сума за складання позовної заяви стосується саме даного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у зв'язку із залиттям квартири.
Оплачений ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 115 грн. за квитанцією 5482.108.1 від 13 червня 2013 року одержувач Маріупольський УК Жовтневий район 22090100 код 37989721 рахунок 31418537700052 МФО 834016 (оригінал знаходиться у справі а.с.32) підлягає поверненню на підставі п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 5 червня 2013 року, в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі 250 грн., скасувати.
В решті частини рішення залишити без змін.
Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 115 грн., оплачений за квитанцією 5482.108.1 від 13 червня 2013 року одержувач Маріупольський УК Жовтневий район 22090100 код 37989721 рахунок 31418537700052 МФО 834016 (оригінал знаходиться у справі).
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Баркова Л.Л.
судді Гаврилова Г.Л.
Кочегарова Л.М