Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 вересня 2013 р. Справа № 2а-9082/10/0570
Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів - головуючого судді Мєзєнцева Є.І., членів колегії Лазарєва В.В. та Олішевської В.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року в адміністративній справі №2а-9082/10/0570 за позовом ОСОБА_1 (представник до судового засідання не з'явився) до відповідача 1 Державної судової адміністрації України (представник до судового засідання не з'явився), відповідача 2 Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області (представник до судового засідання не з'явився) та відповідача 3 Міністерства фінансів України (представник до судового засідання не з'явився), за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (представник до судового засідання не з'явився) та третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Торезького міського суду Донецької області (представник до судового засідання не з'явився) про:
- визнання незаконною бездіяльності щодо не приведення посадового окладу позивача у відповідність до статті 44 Закону України «Про статус суддів», постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 без застосування обмеження величини мінімальної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 та пунктом 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №856 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310) та додаткового посадового окладу за період з 03 грудня 2007 року по 19 березня 2010 року;
- зобов'язання привести посадовий оклад позивача у відповідність до статті 44 Закону України «Про статус суддів», постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 без застосування обмеження величини мінімальної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 та пунктом 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №856 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310);
- проведення перерахування та здійснення виплати недоплачених сум заробітної плати, відпускних, інших виплат, що підлягають виплаті, виходячи з посадового окладу позивача, додаткового посадового окладу за період з 03 грудня 2007 року по 19 березня 2010 року, з врахуванням фактично отриманих сум, -
ВСТАНОВИВ:
19 березня 2010 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Державної судової адміністрації України (далі - Адміністрація, відповідач 1), Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області (далі - Управління, відповідач 2) та Міністерства фінансів України (далі - Мінфін, відповідач 3) про визнання незаконною бездіяльності відповідачів щодо не приведення посадового окладу позивача у відповідність до статті 44 Закону України «Про статус суддів», постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 без застосування обмеження величини мінімальної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 та пунктом 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №856 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310) та додаткового посадового окладу за період з 03 грудня 2007 року по 19 березня 2010 року; зобов'язання відповідачів привести посадовий оклад позивача у відповідність до статті 44 Закону України «Про статус суддів», постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 без застосування обмеження величини мінімальної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 та пунктом 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №856 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310), а також проведення перерахування та здійснення виплати недоплачених сум заробітної плати, відпускних, інших виплат, що підлягають виплаті, виходячи з посадового окладу, додаткового посадового окладу позивача за період з 03 грудня 2007 року по 19 березня 2010 року, з врахуванням фактично отриманих сум (а.с.а.с.6-11).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року вищевказаний адміністративний позов було задоволено частково, а саме визнано протиправною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області в частині не нарахування та не виплати ОСОБА_1, судді Торезького міського суду Донецької області у період з 19 серпня 2009 року до 19 березня 2010 року заробітної плати з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати, відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та зобов'язано Управління провести перерахунок та виплатити недоотриману заробітну плату та інші виплати за період з 19 серпня 2009 року по 19 березня 2010 року, з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати, відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010 рік». В іншій частині позову відмовлено (а.с.а.с.62-65).
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 року вищевказану постанову змінено, зокрема, абзац 3 резолютивної частини викладено в наступній редакції: зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області за рахунок коштів виділених з Державного бюджету по бюджетній програмі «Виконання рішень судів на користь суддів», нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману заробітну плату та інші виплати за період з 19 серпня 2009 року до 19 березня 2010 року, з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати, відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010 рік». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с.а.с.93-96).
25 червня 2011 року Територіальне управління Державної судової адміністрації в Донецькій області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду, в порядку визначеному Главою 4 Кодексу адміністративного судочинства України та з підстав передбачених п.4 ч.2 ст.245 цього Кодексу, із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (а.с.а.с.145-148).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2013 року прийнято відмову Управління від касаційної скарги на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 року, а касаційне провадження закрито (а.с.143). Листом від 16.07.2013 року матеріали справи повернуто до суду першої інстанції (а.с.144).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 року було відкрито провадження у справі №2а-9082/10/0570 за нововиявленими обставинами та призначено її до розгляду (а.с.163).
12.08.2013 року Мінфін через канцелярію суду надало письмові пояснення, в яких підтримало правову позицію Управління, просило скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.а.с.168-170).
Сторони та треті особи правом участі своїх представників у судовому засіданні не скористались, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Управління 03.09.2013 року через канцелярію суду надало письмове клопотання про розгляд справи без участі свого представника, на вимогах викладених у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами наполягає, просить їх задовольнити (а.с.180).
В силу частини 2 статті 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Приймаючи до уваги, що всі особи які беруть участь у справі не прибули в судове засідання та належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Дослідивши заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, судова колегія вважає, що означена заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В світлі приписів частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, зокрема, є скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.
Згідно розглядуваної заяви, в якості підстави для перегляду постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року у справі №2а-9082/10/0570, заявник вказує постанову Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 року у справі №К-37929/09, якою скасовано постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року (справа №2/174) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2009 року (справа №22-а-26751/08) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України про визнання незаконними та скасування актів.
Дослідженням постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року у справі №2а-9082/10/0570 вбачається, що в основу судового рішення, яке переглядається було покладено постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року (справа №2/174), залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року (справа №22-а-26751/08) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, за участю третіх осіб Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України про визнання незаконними та скасування актів, якою визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року №1243 «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» в частині встановлення розміру посадового окладу суддів; пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865» та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №856 «Про оплату праці суддів».
Саме на підставі вказаного судового акту, місцевий адміністративний суд під час розгляду справи дійшов висновку, що позивач мав право на отримання заробітної плати у відповідності зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці суддів» з часу набрання законної сили постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2008 року у справі №2/174, тобто з 19 серпня 2009 року (абз.3 а.с.64, зворотній бік).
Однак, як свідчить наявна в матеріалах справи постанова Вищого адміністративного суду України від 13 квітня 2011 року, постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року (справа №2/174) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року (справа №22-а-26751/08) касаційною інстанцією скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено (а.с.а.с.151-154).
З огляду на означене вище, суд дійшов висновку, що скасована постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року (справа №2/174), є тим самим судовим рішенням, яке стало підставою для прийняття Донецьким окружним адміністративним судом постанови від 14.07.2010 року у справі №2а-9082/10/0570.
Наразі суд зауважує, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, існування цих обставин на час розгляду справи та по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Такі юридичні факти характеризуються тим, що вони одночасно повинні бути передбачені нормами права, спричиняти виникнення, зміну або припинення правовідносин, мати істотне значення для вирішення справи, тобто такі фактичні дані, які спростовують факти, покладені в основу судового рішення, існували на момент звернення до суду з позовом і під час розгляду справи судом, не могли бути відомі ані особі, яка заявила про це, ані суду, в провадженні якого перебувала справа. Наявність цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою.
Таким чином, рішення може бути переглянуте лише у разі одночасної наявності наступних умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, існування їх на момент вирішення адміністративної справи та виявлення після прийняття рішення зі спору.
В свою чергу, здійснюючи співставлення підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами передбачену пунктом четвертим частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України із спірними правовідносинами, суд виходить з наступного.
Судове рішення за своєю суттю уявляє акт прийнятий судовим органом за результатом розгляду в межах своєї юрисдикції певних спірних правовідносин, який з набранням законної сили набуває обов'язкового характеру для всіх фізичних та юридичних осіб на всій території України.
Таким чином, у разі якщо сторона в якості доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень посилається на судове рішення, яке набрало законної сили, суд розглядаючи справу не має підстав для поставлення під сумнів фактів ним встановлених, якщо вони мають значення для правильного вирішення спору.
Поряд з тим, судове рішення, яким визнано незаконними окремі норми закону, з набранням законної сили, фактично спричиняє настання умов для виникнення, зміни або припинення правовідносини, які ними до цього моменту врегульовувались.
За таких обставин, не виникає сумніву у тому, що судовий акт, який став підставою для прийняття Донецьким окружним адміністративним судом постанови від 14.07.2010 року у справі №2а-9082/10/0570, після скасування судом касаційної інстанції, кардинально змінює висновки суду наведенні у рішенні, що переглядається, оскільки повністю спростовує факти покладені в його основу, а отже беззаперечно є істотними для вирішення спору.
Між тим слід зазначити, що скасування судового рішення автоматично призводить до втрати ним законної сили з моменту його прийняття, на відміну від скасування нормативно-правових актів, дія яких у такому випадку припиняється на майбутнє.
Відтак, є всі підстави стверджувати про наявність обставин, які слугували підставою для звернення Управління з досліджуваною завою, ще під час первісного розгляду справи та безумовно про їх існування ані заявнику, ані іншим учасникам судового процесу раніше не могло бути відомо.
Отже, враховуючи наведене вище, адміністративний суд вважає, що підстави визначені Управлінням у розглядуваній заяві містять всі ознаки нововиявлених обставин, у зв'язку з чим постанова Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року у справі №2а-9082/10/0570 підлягає перегляду за правилами та в порядку визначеному Главою 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини четвертої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може не досліджувати докази стосовно обставин, що встановлені у судовому рішенні, яке переглядається за нововиявленими обставинами, якщо вони не оспорюються.
Переглядаючи постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року у справі №2а-9082/10/0570, суд враховує те, що перегляд за нововиявленими обставинами, на відміну від апеляційного та касаційного провадження, не є наглядовим переглядом судового рішення, адже законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в повному обсязі, а тому адміністративний суд переглядає рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення. При цьому, результат перегляду залежить від того чи впливають нововиявлені обставини на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Наразі, факт чинності в період з 17 січня 2006 року (дата опублікування у офіційному виданні) по 01 січня 2012 року (дата скасування Кабміном) положень постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865» щодо доповнення означеного урядового акту пунктом 41, яким в свою чергу було встановлено, що розмір посадових окладів, передбачених ним, здійснюється виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні та в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться, вказує на відсутність підстав раніше встановлених адміністративним судом для часткового задоволення вимог позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заяви Управління про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, внаслідок чого постанова Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року по справі №2а-9082/10/0570 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 47-51, 56-59, 158, 167, 185-186, 245-254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року у справі №2а-9082/10/0570 за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області та Міністерства фінансів України про визнання незаконною бездіяльності щодо не приведення посадового окладу позивача у відповідність до статті 44 Закону України «Про статус суддів», постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 без застосування обмеження величини мінімальної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 та пунктом 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №856 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310) та додаткового посадового окладу за період з 03 грудня 2007 року по 19 березня 2010 року; зобов'язання привести посадовий оклад позивача у відповідність до статті 44 Закону України «Про статус суддів», постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 без застосування обмеження величини мінімальної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 та пунктом 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №856 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310), а також проведення перерахування та здійснення виплати недоплачених сум заробітної плати, відпускних, інших виплат, що підлягають виплаті, виходячи з посадового окладу, додаткового посадового окладу позивача за період з 03 грудня 2007 року по 19 березня 2010 року, з врахуванням фактично отриманих сум - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.07.2010 року у справі №2а-9082/10/0570 - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області та Міністерства фінансів України про визнання незаконною бездіяльності щодо не приведення посадового окладу позивача у відповідність до статті 44 Закону України «Про статус суддів», постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 без застосування обмеження величини мінімальної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 та пунктом 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №856 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310) та додаткового посадового окладу за період з 03 грудня 2007 року по 19 березня 2010 року; зобов'язання привести посадовий оклад позивача у відповідність до статті 44 Закону України «Про статус суддів», постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 без застосування обмеження величини мінімальної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 та пунктом 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №856 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року №1310), а також проведення перерахування та здійснення виплати недоплачених сум заробітної плати, відпускних, інших виплат, що підлягають виплаті, виходячи з посадового окладу, додаткового посадового окладу позивача за період з 03 грудня 2007 року по 19 березня 2010 року, з врахуванням фактично отриманих сум - відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена через Донецький окружний адміністративний суд в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.
Судді
Лазарєв В.В.
Олішевська В.В.