АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4855/13 Справа № 2/205/154/13 Головуючий у 1 й інстанції - Скрипник К.О. Доповідач - Кіктенко Л.М.

Категорія 48

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Кіктенко Л.М.

Суддів: Каратаєвої Л.О., Калиновського А.Б.

при секретарі: Філіпповій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про стягнення пені за прострочення аліментних зобов'язань, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа: Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про стягнення пені за прострочення аліментних зобов'язань відмовлено.

З таким рішенням не погодилась ОСОБА_2, звернулась через свого представника з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального, процесуального права, неповне з*ясування обставин, які мають значення для вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі до 16 квітня 2002 року. Від шлюбу мають спільну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно виконавчого листа № 12-241 виданого Ленінським районним судом м. Дніпропетровська від 27 листопада 2000 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 стягнено аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно.

Постановою Ленінського ВДВС Дніпропетровської області відкрито виконавче провадження стосовно вищезазначеного виконавчого листа.

Відповідно до довідки розрахунку по аліментам ОСОБА_4 від 10 жовтня 2012 року загальна сума нарахованих аліментів складає 44506,00 грн., сума фактично сплачених аліментів складає 14941,20 грн., загальна сума заборгованості станом на 1 вересня 2012 року складає 29564,80 грн.

Згідно вимог ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Звертаючись до суду з позовом та подаючи апеляційну скаргу, позивач стверджувала, що відповідач сплачує аліменти не регулярно та в неповному обсязі, у зв'язку з чим, станом на 1 вересня 2012 року виникла заборгованість по сплаті аліментів, яка складає 29564,80 грн. На час розгляду справи судом першої інстанції вказана сума заборгованості по аліментам відповідачем сплачена у повному обсязі.

При пред*явленні позову позивачка надала суду розрахунок нарахування відповідачу пені за прострочку сплати аліментів за період з січня 2004 року по грудень 2007 року, розмір якої складає 150637 грн.29 коп.(том 1, а.с.3-6). Розрахунок є правильним.

Відмовляючи позивачці у задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази того, що заборгованість по сплаті аліментів виникла з вини відповідача і таким чином позивач не довів, що у даному випадку у відповідача виник обов*язок сплатити пеню.

Погодитися з таким висновком суду неможливо, враховуючи наступне.

Проводячи оцінку поданих сторонами доказів, суд першої інстанції не врахував, що у відповідача обов'язок сплачувати аліменти виник з моменту набуття рішенням суду про стягнення аліментів законної сили, відповідач був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти та сплачував аліменти не регулярно та в неповному обсязі, відповідач не повідомив державного виконавця про те, що він працює в Металургійній академії та має постійний заробіток,визначений розмір заборгованості та дії ДВС відповідачем не оспорені, тому суд помилково вважав, що обов'язок доведення обставин щодо безспірності розміру заборгованості по аліментам та відсутності вини відповідача у несвоєчасній сплаті аліментів покладено на позивача.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.214 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору та порушення норм матеріального права, що в силу п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого судового рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачки.

Відповідно ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Позивачем у відповідності до зазначеної норми закону обчислена пеня із наявної суми заборгованості.

Колегія суддів вважає, що саме з вини відповідача утворилась заборгованість по сплаті аліментів на дитину, а тому, відповідно до вимог ст. 196 СК України позивачка має право на отримання неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Суд першої інстанції на зазначені положення закону належної уваги не звернув, обов'язок доказування вини відповідача поклав на позивачку.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, не прийняв до уваги, що право, передбачене ст. 196 СК України, не пов'язується з дотриманням норм ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки платник аліментів отримав постанову суду про стягнення аліментів, тож був обізнаний про свій обов'язок сплачувати аліменти.

Згідно вимог ч., ч. 1, 2 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Встановлено, що відповідач на теперішній час перебуває в іншому шлюбі, від якого має дитину.

З огляду на матеріальне та сімейне становище відповідача, стан його здоров*я та те, що сума неустойки, визначена позивачкою, значно перевищує розмір заборгованості по аліментам, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені та стягнути з відповідача на користь позивачки пеню у розмірі 9000 грн.

Враховуючи наведене, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити частково,позовні вимоги позивачки задовольнити частково, стягнувши з відповідача на її користь пеню за прострочку сплати аліментів у розмірі 9000 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовити. Стягнути з відповідача судовий збір на користь держави у розмірі 229 грн.40 коп.

Керуючись ст..,ст.209,303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2013 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа Ленінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про стягнення пені за прострочення аліментних зобов'язань задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення аліментних зобов'язань у розмірі 9000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн, 40 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: