АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/8906/13 Справа № 2/0198/5/13 Головуючий у 1 й інстанції - Маренич С.О. Доповідач - Кіктенко Л.М.
Категорія 37
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді: Кіктенко Л.М.
Суддів: Каратаєвої Л.О.,Калиновського А.Б.
при секретарі: Філіпповій К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Юр'ївського районного суду, Дніпропетровської області від 18 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування затрат на будівництво господарських споруд та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Юр'ївського районного суду, Дніпропетровської області від 18 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування затрат на будівництво господарських споруд залишено без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом задоволено.
Визнано за ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 1/3 частині за кожним, право власності, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на спадкове майно у вигляді:
- житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 належного померлому ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на будівлю за № 943 від 17 серпня 1994 року, виданого виконкомом Юр'ївської селищної ради Дніпропетровської області;
- присадибної земельної ділянки, площею 0,4304 га, розташованої по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області передану для ведення особистого підсобного господарства, належну померлому ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП, виданого Юр'ївською селищною радою Юр'ївського району, Дніпропетровської області 1 листопада 2000 року та зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 1375;
- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,360 га, розташованої на території Юр'ївської селищної ради, Дніпропетровської області належну померлому ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 11-ДП № 002229, виданого Юр'ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 10 квітня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 6708;
- грошових вкладів у філії Юр'ївського відділення № 2992/080 ВАТ «Ощадбанк», належні померлому ОСОБА_6 на рахунку НОМЕР_1 - в розмірі 6 427,65 грн. та на рахунку НОМЕР_2 в розмірі 13 692,55 грн. з належними відсотками.
Вирішено питання стосовно судових витрат.
З таким рішенням не погодилась ОСОБА_2, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на незаконність рішення суду.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі Свідоцтва про право власності на будівлю ОСОБА_6 належить домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому № 55 від 08 грудня 1993 року.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 від 31 травня 1996 року ОСОБА_6 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3
Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді:
- житлового будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 належного померлому ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на будівлю за № 943 від 17 серпня 1994 року, виданого виконкомом Юр'ївської селищної ради Дніпропетровської області;
- присадибної земельної ділянки площею 0,4304 га, розташованої по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області передану для ведення особистого підсобного господарства, належну померлому ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ДП, виданого Юр'ївською селищною радою Юр'ївського району, Дніпропетровської області 1 листопада 2000 року та зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 1375;
- земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,360 га, розташованої на території Юр'ївської селищної ради, Дніпропетровської області належну померлому ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії 11-ДП № 002229, виданого Юр'ївською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 10 квітня 2003 року та зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю за № 6708;
- грошових вкладів у філії Юр'ївського відділення № 2992/080 ВАТ «Ощадбанк», належні померлому ОСОБА_6 на рахунку НОМЕР_1 в розмірі 6 427,65 грн. та на рахунку НОМЕР_2 в розмірі 13 692,55 грн. з належними відсотками.
До нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини за законом звернулись діти померлого від першого шлюбу - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та дружина - ОСОБА_2
Як убачається із матеріалів справи(том 1, а.с.2-4) та уточнених позовних вимог (том 1, а.с.244-246), ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування затрат на будівництво господарчих споруд та інших затрат, прохала відшкодувати їй 2/3 частки вартості господарських споруд, що були збудовані за її кошти в домоволодінні померлого спадкодавця в період з 1995 року по 2008 рік за кошти, виручені нею від продажу власного будинку в розмірі 100000 крб.
Згідно вимог п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 4 січня 1991 року з наступними змінами «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», згідно із ст.,ст.16 і 17 Закону України «Про власність» , коли будівництво велось подружжям у період шлюбу, жилий будинок у зв*язку з цим є їх спільною сумісною власністю, коли будівництво будинку велось за рахунок спільної праці членів сім*ї, жилий будинок стає їх спільною сумісною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними. Інші особи, що брали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної сумісної власності, яка відповідає законодавству, вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.
Таке ж право за цих умов належить членам сім*ї власника жилого будинку, якщо вони брали участь лише у будівництві підсобних будівель( літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень, або коли їх затрати на ремонт жилого будинку перевищували покладений на них ст.156 ЖК Української РСР обов*язок.
Згідно ч.3 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст.ст. 60 ч.4, 212 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Оскільки на підтвердження позовних вимог позивачка не надала суду належних та допустимих доказів, передбачених ст.,ст.57,58,59 ЦПК України, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.
Посилання апелянта на надані нею суду першої інстанції квитанції не є належним доказом і суд дав належну правову оцінку цим обставинам.
Свідоцтвом про право власності на будівлю, виданим на підставі рішення виконкому № 55 від 08 грудня 1993 року, підтверджується, що саме ОСОБА_6 належить домоволодіння АДРЕСА_1 Вказане свідоцтво не визнано частково недійсним.
Ці ж обставини підтверджуються і рішенням колегії суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 вересня 2012 року (том 1, а.с.16-17), яке є чинним на теперішній час.
Частиною 3 ст.61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства,яке регулює спірні правовідносини, є формальними, зводяться до переоцінки доказів по справі.
Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.,ст.209,303,307,308,314 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Юр'ївського районного суду, Дніпропетровської області від 18 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: