АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9119/13 Справа № 205/4008/13 Головуючий у 1 й інстанції - Залімська Н.В. Доповідач - Кіктенко Л.М.

Категорія 20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді: Кіктенко Л.М.

Суддів: Каратаєвої Л.О.,Калиновського А.Б.

при секретарі: Філіпповій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 4 липня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 4 липня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, визнання права власності відмовлено.

З таким рішенням не погодилась ОСОБА_2, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального, процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 7 жовтня 2000 року укладено договір купівлі-продажу гаражу літ. А, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 Відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу ОСОБА_4, який діє від імені ОСОБА_3, передав у власність ОСОБА_2 зазначений гараж, який належить на праві власності ОСОБА_3

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 41 ЦК України в редакції 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Як вбачається із вимог ч. 1 ст. 42 ЦК України в редакції 1963 року, угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 44 ЦК України в редакції 1963 року, повинні укладатись у письмовій формі угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 ЦК України в редакції 1963 року недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Згідно ч. 1 ст. 47 ЦК України в редакції 1963 року нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

На підставі ч. 1 ст. 48 ЦК України в редакції 1963 року недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

У відповідності до вимог ст. 71 ЦК України в редакції 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно ч. 1 ст. 80 ЦК України в редакції 1963 року закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

У відповідності зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Правовідносини між сторонами виникли 7 жовтня 2000 року (а.с.5), з позовом до суду позивачка звернулася лише 7 травня 2013 року(а.с.1). В позовній заяві вона не прохала суд поновити строк для звернення до суду та не вказала на поважність причини пропуску даного строку.

За таких обставин суд обґрунтовано відповідно до вимог ст.,ст. 71, 80 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, є формальними, не впливають на правильність ухваленого рішення суду, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Відповідно до вимог ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.,ст.209,303,307, 308,314 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 4 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: