АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/433/13 Головуючий у 1 й інстанції - Лила В.М.

Справа № 183/2755/13-к Доповідач:суддя апеляційного суду - Дрибас Л.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2013 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: судді - Дрибаса Л.І.

суддів - Коваленка В.Д., Бровченко Л.В

за участю секретаря - Лісіна С.В.

прокурора - Грама О.А.

потерпілої - ОСОБА_3

захисника, адвоката - ОСОБА_4

обвинувачених - ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Меюс Ю.С., обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2013 року, -

В с т а н о в и л а :

Вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2013 року визнано винними:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Миколаївка Новомосковського району Дніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_5, раніше судимий, останній раз:

- 18.02.2011 року Новомосковським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на 3 роки, -

та йому призначено покарання за ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком від 18.02.2011 року, ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м.Новомосковська Дніпропетровської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимий, останній раз:

- 03.11.2006 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 186, ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 600 грн., -

та йому призначено покарання за:

- ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі;

- ч. 3 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_5 призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Вироком суду ОСОБА_7 визнано винним та призначено покарання за те, що він 27 червня 2012 року, близько 00 год. 30 хвилин, знаходячись в під'їзді АДРЕСА_4, діючи повторно, навмисно, за попередньою змовою з не встановленною слідством особою, з корисливих мотивів, вимкнувши в під'їзді світло, шляхом ривку відкрито заволоділи майном ОСОБА_8: сумочкою, в якій знаходилось водійське посвідчення на його ім'я, заробітна картка «Укрсиббанк», мобільний телефон «Nokia 5320», вартістю 1 000 грн., гроші в сумі 120 грн., а також інше майно, чим заподіяли ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 1 120 грн.

Цим же вироком визнано винними ОСОБА_6 та ОСОБА_5, та їм призначено покарання за те, що вони, 24 лютого 2013 року, близько 22 год. 30 хвилин, діючи за попередньою змовою, проникли до будинку АДРЕСА_3. Приховуючи свої обличчя, діючи умисно, повторно, зайшли до спальної кімнати, де знаходилась ОСОБА_3 і, застосувавши до неї насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, заволоділи грошима в розмірі 23 грн., мобільним телефоном марки "Nokia 1101", вартістю 120 грн., з сім-картою мобільного оператора, вартістю 10 грн., двома акустичними колонками від магнітофону "Маяк", вартістю 100 грн. та іншим майном ОСОБА_3, чим заподіяли їй матеріальну шкоду на загальну суму 743 грн.

Крім того ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, продовжуючи свою злочинну діяльність, 03 березня 2013 року, близько 22 години 30 хвилин, приховуючи свої обличчя, проникли до будинку АДРЕСА_2, де знаходилась ОСОБА_9 Застосувавши до неї насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, діючи умисно, повторно, заволоділи мобільними телефонами "Nokia 1280", вартістю 100 грн., який належить ОСОБА_10, та «Nokia 101», вартістю 120 грн. і «Nokia 1616-2», вартістю 50 грн., які належать ОСОБА_11, чим заподіяли ОСОБА_10 та ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 270 грн.

В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених і просить постановити свій вирок, яким призначити обвинуваченим більш суворе покарання. Вважає, що суд не в достатній мірі врахував, що обвинувачені скоїли тяжкі злочини, що вони неодноразово судимі за корисливі злочини. На його думку, суд безпідставно відніс до обставин, що пом'якшують покарання, добровільне відшкодування збитків, щире каяття обвинувачених та не прийняв до уваги негативні характеристики обвинувачених.

В апеляції обвинувачений ОСОБА_5 просить вирок суду змінити, призначивши більш м'яке покарання. Вважає, що суд при призначенні покарання не врахував, що тяжких наслідків від його дій не настало, потерпілі цивільні позови не заявляли, що він має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, щиро розкаявся та сприяв слідству, і призначив йому занадто суворе покарання.

В запереченнях на апеляції прокурора та обвинуваченого ОСОБА_5 обвинувачений ОСОБА_6 вважає їх не обгрунтованиими та просить залишити без розгляду, а вирок суду щодо нього, без змін.

Розглянувши апеляційні скарги, вислухавши думку прокурора та потерпілої ОСОБА_3, які підтримали апеляцію прокурора, що приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції та просили вирок суду скасувати і ухвалити новий вирок, пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та просили її задовольнити в повному обсязі, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6, який просив апеляцію прокурора залишити без задоволення а вирок щодо нього залишити без змін, дослідивши матеріали справи в межах апеляцій, обговоривши доводи, викладені в апеляційних скаргах та в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду щодо фактичних обставин скоєних злочинів і вини обвинувачених у їх вчиненні є правильними, визнавались обвинуваченими в суді першої інстанції і не оскаржуються в апеляційних скаргах. Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 186 КК України та ОСОБА_5 за ч.ч. 2 та 3 ст. 186 КК України.

Не оспорюючи фактичні обставини вчинених злочинів, в апеляційних скаргах ставиться питання про невідповідність призначеного покарання.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, даних про особу засудженого, врахував обставини, що пом'якшують покарання, до яких суд відніс щире каяття обвинуваченого та добровільне відшкодування шкоди. Також судом враховано, що обвинувачений вчинив злочин в період відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_6 призначено із дотриманням ст.ст. 50, 65 КК України, з урахуванням всіх обставин, що мають значення при призначенні виду і міри покарання, в тому числі й тих на які прокурор посилається в своїй апеляції. Покарання призначено в межах санкції статті, правильно застосовані правила призначення покарання за сукупністю вироків, у зв'язку з чим призначене обвинуваченому покарання слід вважати справедливим та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд врахував належним чином ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до категорії тяжких, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом'якшують покарання, до яких суд відніс щире каяття та добровільне відшкодування шкоди, обтяжуючих обставин - рецидив злочину.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_5 призначено з урахуванням всіх обставин справи, в тому числі й тих на які апелянти посилаються в своїх апеляціях, відповідно до положень загальної частини КК України в межах санкції статті, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів і яке слід вважати справедливим, у зв'язку з чим відповідні доводи обвинуваченого та прокурора задоволенню не підлягають.

Доводи прокурора про те, що суд безпідставно визнав обставиною, що пом'якшує покарання - добровільне відшкодування шкоди, колегія суддів розцінює, як надумані. Із матеріалі справи вбачається, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_5 добровільно видали викрадене ними майно (а.с. 47, 52, 54, 55).

Доводи обвинуваченого ОСОБА_5, що суд не визнав як обставину, що пом'якшує покарання той факт, що в нього є чотири неповнолітні дитини, у зв'язку з чим є підстави для призначення йому покарання нижче від найнижчої межі, колегія суддів розцінює як необґрунтовані і такі, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України наявність малолітніх дітей не входить до обставин, що пом'якшують покарання. Крім того, об'єктивних даних, які б вказували, що ці неповнолітні діти перебувають на утриманні обвинуваченого ОСОБА_5 в справі відсутні.

На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2013 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора Меюс Ю.С. та обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Судді апеляційного суду:

______________________________ _________________________________ ______________________________

Л.І. Дрибас В.Д. Коваленко Л.В. Бровченко