Судове рішення #31993028

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2883/13 Справа № 2п/422/82/3001/12 Головуючий у 1 й інстанції - Приходченко О.С. Доповідач - Кіктенко Л.М.

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:


Головуючого судді: Кіктенко Л.М.

Суддів: Калиновського А.Б., Каратаєвої Л.О.

при секретарі: Литвиненко Ю.С.


розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Таксі сервіс» Відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, моральної шкоди, -


ВСТАНОВИЛА:


Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до дочірнього підприємства «Таксі сервіс» Відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку задоволено частково.

Стягнено з дочірнього підприємства «Таксі-сервіс» відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь період затримки по день фактичного розрахунку в сумі 16 930,20 грн. та моральну шкоду у сумі 800 грн., а всього 17 730,20 грн..

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання стосовно судових витрат.

З таким рішенням не погодилась ОСОБА_2, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 працювала головним бухгалтером на ДП «Таксі-сервіс» з 6 грудня 2001 року по 1 червня 2006 року та з 1 квітня 2008 року по 6 серпня 2009 року на посаді головного бухгалтера за сумісництвом.

Відповідно до наказу № 100-к від 6 серпня 2009 року позивачку ОСОБА_2 було звільнено з посади за п. 1 ст.36 КЗпП України.

Передбачені норми законодавства у випадку звільнення, а саме ст. 116 КЗпП України, відповідач не виконав.

Суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачкою на час звільнення складала згідно довідки № 288 від 9 грудня 2010 року 3 129,32 грн., оскільки виходячи із її середньомісячного заробітку 2000 грн., заборгованість по невиплаті її заробітної плати складала 6455 грн.77 коп.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місць, через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Як вбачається зі ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. В разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першій цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.

Відповідно до вимог ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі , якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розглядаючи спір по суті суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що середньоденна заробітна плата позивачки за два місяці до звільнення складала 93 грн.02 коп. Але стягуючи з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час затримки розрахунку за 8 місяців і 10 днів, суд помилково прийшов до висновку про стягнення 16930 грн.20 коп., а не 23534 грн.20 коп., яку і слід стягнути з відповідача на користь позивачки.

Крім того, розмір не доплаченої заробітної плати позивачці з урахуванням середньомісячного її заробітку до звільнення 2000 грн.(а.с.91), складає 3326 грн.45 коп., виходячи із розрахунку: 6455 грн.77 коп.-3129 грн.32 коп.(виплачена заробітна плата)=3326 грн.45 коп. Вказану суму слід стягнути з відповідача на користь позивачки, а також компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки (а.с.251) у розмірі 539 грн.34 коп.; 1000 грн. моральної шкоди, оскільки позивачка при несвоєчасній виплаті їй заробітної плати перенесла моральні страждання у зв*язку з порушенням її законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому разом з відповідача на користь позивачки слід стягнути 24953 грн.97 коп.(двадцять чотири тисячі дев*ятсот п*ятдесят три гривні 97 коп.) та стягнути з Дочірнього підприємства «Таксі сервіс» Відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» на користь держави судовий збір у розмірі 249 грн.53 коп.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині слід відмовити.

При вирішенні спору суд першої інстанції на вказані норми матеріального права та встановлені обставини справи належної уваги не звернув, порушивши норми матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 жовтня 2011 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Таксі сервіс» Відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Таксі сервіс» Відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» на користь ОСОБА_2: не виплачену заробітну плату у розмірі 3326 грн.45 коп.; середній заробіток за затримку виплати заробітної плати за період з 7 серпня 2009 року по 1 червня 2010 року у розмірі 20088 грн. 18 коп., компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки у розмірі 539 грн.34 коп.; 1000 грн. моральної шкоди, разом 24953 грн.97 коп.(двадцять чотири тисячі дев*ятсот п*ятдесят три гривні 97 коп.).

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Таксі сервіс» Відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» на користь держави судовий збір у розмірі 249 грн.53 коп.

Колегія суддів не може прийняти до уваги заперечення відповідача по справі відносно того, що середньомісячна заробітна плата позивачки менше, аніж 2000 грн., оскільки наданим штатним розкладом відповідача місячний заробіток позивачки складає саме 2000 грн.(а.с.91), що також підтверджується наданою суду апеляційної інстанції позивачкою індивідуальною відомістю Пенсійного фонду.

Керуючись ст.,ст.209,303,307, 309,316 ЦПК України, колегія суддів, -


ВИРІШИЛА:


Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10 жовтня 2011 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Таксі сервіс» Відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Таксі сервіс» Відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» на користь ОСОБА_2: не виплачену заробітну плату у розмірі 3326 грн.45 коп.; середній заробіток за затримку виплати заробітної плати за період з 7 серпня 2009 року по 1 червня 2010 року у розмірі 20088 грн. 18 коп., компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки у розмірі 539 грн.34 коп.; 1000 грн. моральної шкоди, разом 24953 грн.97 коп.(двадцять чотири тисячі дев*ятсот п*ятдесят три гривні 97 коп.).

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Таксі сервіс» Відкритого акціонерного товариства «Автопромінь» на користь держави судовий збір у розмірі 249 грн.53 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.


Головуючий:

Судді:


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація