АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/7755/13 Справа № 2/180/31/13 Головуючий у 1 й інстанції - Янжула О.С. Доповідач - Романюк М.М.
Категорія 5
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючого Романюк М. М.
суддів Котушенко С.П., Петренко І. О.
при секретарі Філіпповій К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-я особа: виконавчий комітет Марганецької міської ради про стягнення вартості будівельних матеріалів та робіт з будівництва, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених та уточнених вимог посилався на те, що відповідач до 1996 року був членом його родини та доводився йому зятем. Для того, щоб у майбутньому, його спадкоємцям не здійснювати переоформлення на себе прав власності на майно, він оформляв права на майно на своїх близьких, у тому числі й на зятя. У вересні 1988 року він звернувся до органів місцевого самоврядування із заявою про виділення йому земельної ділянки для будівництва гаража. Заяву подавав від імені свого зятя - ОСОБА_3 На прикінці 1988 року відповідачу виділено земельну ділянку під будівництво гаража та надано дозвіл на будівництво. Він за власні кошти придбав будівельні матеріали та побудував гараж. У 1992 році виготовлена технічна документація на гараж. З моменту закінчення будівництва та по теперішній час він користується зазначеним гаражем.
У 2010 році відповідач зареєстрував своє право власності на гараж.
У зв'язку із тим, що його право власності на гараж підлягало державній реєстрації, а відповідач здійснив державну реєстрацію збудованого за його рахунок гаражу на своє ім'я, він повинен йому сплатити вартість будівельних матеріалів, вартість робіт з будування та вартість робіт з ремонту покрівлі гаражу, так як ним було витрачено на ремонт покрівлі гаражу 2 400 грн.
Просить суд стягнути з відповідача на його користь 37 712 грн. за будівельні матеріали та робити з будівництва гаражу АДРЕСА_1 та 2 400 грн. за проведений ним ремонт покрівлі спірного гаражу.
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог суд першої інстанції керувався пропуском строку позовної давності.
З даним висновком в повному обсязі погодитися не можна виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідач є власником гаражу АДРЕСА_1
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У відповідності до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №14 "Про судове рішення у цивільній справі" встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
З урахуванням того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, а надані розрахункові відомості судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити саме у зв'язку з недоведеністю позовних вимог, а не пропуском строку позовної давності.
Посилання апелянта на те, що жодна із сторін не заявляла про застосування позовної давності, а також на те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, не може бути прийнято до уваги, оскільки в даному випадку не має правового значення, тому що у задоволені позовних вимог необхідно відмовити у зв'язку з недоведеністю заявлених вимог.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться переоцінки доказів та не спростовують висновків суду.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла до висновку що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з підстав обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 30 травня 2013 року - змінити з підстав обґрунтування відмови у задоволенні позову, відповідно з даним рішенням.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: