АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7828/13 Справа № 2/0417/82/12 Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В.П. Доповідач - Романюк М.М.

Категорія 20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючого Романюк М. М.

суддів Котушенко С.П., Петренко І. О.

при секретарі Філіпповій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-і особи: відділ громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, житлове комунальне підприємство "Північне" про усунення перешкод у користуванні квартирою та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, 3-і особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 КП ДМБТІ, приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_9, ПАТ "Укрсиббанк" про визнання договору купівлі - продажу недійсним, скасування державної реєстрації, визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилалася на те, що 29 жовтня 2008 року вона за договором купівлі-продажу, придбала квартиру АДРЕСА_1, яка на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Для придбання вище вказаної квартири вона уклала кредитний договір № 11406453000 від 29.10.2008 року з АКІБ "УкрСиббанк". Згодом позивач з'ясувала, що в квартирі проживають стороні люди, яких ні позивачка, ні продавці вказаної квартири не знають. На сьогоднішній день ці сторонні люди не звільняють квартиру позивачки і вона не має можливості перевезти свої речі, заселитися туди та проживати там разом зі своєю сім'єю. Просила усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів.

Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому посилаючись на те, що вона є власником спірної квартири на підставі договору купівлі - продажу, укладеному ще у 2001 р., просила визнати недійсним договір купівлі - продажу від 29 жовтня 2008 р. укладений ОСОБА_10 з ОСОБА_6, скасувати його державну реєстрацію та визнати за нею право власності на спірну квартиру.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Ухвалами Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 березня 2013 р. заява ОСОБА_2, та ухвалами від 29 травня 2013 р. заяви ОСОБА_4, ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишені без задоволення.

В апеляційних скаргах відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та задоволення їх позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково на таких підставах.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Позивач ОСОБА_5 та відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, по день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Згідно ст. ст. 213, 214 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначеним вимогам рішення суду першої інстанцій не відповідає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15 червня 2001 року між ОСОБА_6, яка діяла від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_7, та ОСОБА_2 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1.

29 жовтня 2008 року між ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1.

Згідно ч.1 ст.128 ЦК України (1963 р.) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.227 ЦК України (1963 р.) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Однак, суд першої інстанції на вищезазначені норми закону, який був чинним на час виникнення правовідносин, уваги не звернув, не прийняв до уваги, що згідно діючого на той час законодавства набуття права власності не пов'язувалося з його державною реєстрацією та дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_2 не набула права власності на спірну квартиру, оскільки договір купівлі - продажу не був зареєстрований у КП ДМБТІ.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, підставою недійсності правочину за ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України є суперечність саме змісту правочину нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства з огляду на те, що змістом правочину є відповідні його виду умови.

У відповідності зі ст.658 ЦК України право продажу товару належить його власникові.

Враховуючи те, що після укладання договору купівлі - продажу спірної квартири у 2001 році ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вже не були її власниками, вони не мали права на їх відчуження, а тому укладений 29 жовтня 2008 р. договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 слід визнати недійсним.

З урахуванням того, що реєстрація права власності за ОСОБА_5 відбулася на підставі недійсного правочину, позовні вимоги щодо скасування зазначеної реєстрації підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2, судова колегія дійшла до висновку що зазначені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки її право власності виникло на підставі договору купівлі - продажу від 2001 р. і на даний час ніким не оскаржується.

Оскільки власником квартири є ОСОБА_2 рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 про усунення перешкод в користування квартирою підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

З огляду на вищезазначене, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 також підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням зазначеного судова колегія вважає, що на користь ОСОБА_2 з відповідачів за зустрічним позовом необхідно стягнути понесені нею судові витрати в розмірі 171 грн.

Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 грудня 2012 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-і особи: відділ громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб Індустріального РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, житлове комунальне підприємство "Північне" про усунення перешкод у користуванні квартирою - відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, 3-і особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, КП ДМБТІ, приватні нотаріуси Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8, ОСОБА_9, ПАТ "Укрсиббанк" про визнання договору купівлі - продажу недійсним, скасування державної реєстрації, визнання права власності - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 29 жовтня 2008 р. укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5.

Скасувати запис про державну реєстрацію права власності, за реєстраційним №24865519, ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 171 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: