Головуючий у 1 інстанції Чиньонов О.В.

Категорія 42 Доповідач Баркова Л.Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Баркової Л.Л.

Попової С.А., Гаврилової Г.Л.

при секретарі Кузнецові А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням і виселення

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 17 січня 2013 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Тельманівського районного суду Донецької області від 17 січня 2013 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням і виселення задоволено частково. ОСОБА_4 виселено з жилої кімнати площею 15 кв.м., розташованої в квартирі АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 у відшкодування судових витрат 607,30 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального закону і матеріального права, не відповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_4 та її представника, адвоката ОСОБА_6, які просили скаргу задовольнити, позивача ОСОБА_3, який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Вирішуючи справу та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції повно, всебічно і об»єктивно з»ясував обставини справи, правильно встановив правовідносини, що виникли між сторонами та дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки позивач на підставі свідоцтва про право власності є власником кімнати, площею 15 кв.м., розташованої в квартирі АДРЕСА_1, а відповідачка займає цю кімнату і відмовляється звільняти, чим порушує його права власника, є підстави для її виселення.

В рішенні суду з цього приводу приведені відповідні мотиви які є переконливими.

У відповідності із положеннями статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з положеннями ст.386 ЦК України власник може звернутися до суду з вимогою про здійснення певних дій для запобігання порушенню свого права власності іншою особою.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Як установлено судом, ОСОБА_3 відповідно до рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 29 липня 1991 року, та на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Тельманівською селищною радою Донецької області 14.04.2009 року і зареєстрованого у Волноваському бюро технічної інвентаризації за Р.№537 є власником житлової кімнати, площею 15 кв.м. у трьох кімнатній квартирі АДРЕСА_1, в якій відповідачці належать дві кімнати, площею 13,8 та 9,7 кв.м.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що відповідачка перешкоджає йому у вселенні в спірну кімнату та відмовляється її звільняти.

Відповідачка ОСОБА_4 проти цього не заперечує, однак вважає, що оскільки до 2010 року позивач в квартирі не проживав, а вона зробила в кімнаті, що належить на праві власності позивачеві ремонт та набула права власності на неї за набувальною давністю, і не заперечує проти проживання позивача в кімнаті, розміром13,8 кв. м., яка в період його не проживання в квартирі, була зайнята його речами, вважає що його права не порушує.

При розгляді справи в апеляційному суді позивач стверджував, що він не давав відповідачці згоди як на зайняття кімнати, площею 15 кв.м., так і на проведення в ній ремонту. Остання самочинно вчинила ці дії, чим порушила його права власності.

Зазначені позивачем факти відповідачкою не спростовані.

Відповідно до положень статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності із п.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Посилання відповідачки та її представника на те, що право власності позивача на спірну кімнату вона зараз оспорює в суді, куди звернулась з позовом про визнання права власності за набувальною давністю є неспроможними і на висновки суду не впливають, оскільки відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують, були предметом розгляду суду першої інстанції і не належить до тих підстав з якими процесуальне законодавство пов»язує можливість скасування або зміни судового рішення.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність примусового виселення відповідачки із спірної кімнати, яка належить позивачеві на праві власності.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, встановленим обставинам справи і підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Тельманівського районного суду Донецької області від 17 січня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції.

Судді