ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
26.06.06 Справа № 3/281ад.
Суддя господарського суду Луганської області Доманська М.Л., при секретарі судового засідання Лукашишиній Т.М., розглянувши матеріали справи № 3/241ад за позовом:
Державного підприємства "Луганськвугілля", м. Луганськ
до Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Луганська, м. Луганськ
про визнання неправомірними дій державної виконавчої служби та скасування постанови
в присутності представників сторін:
від позивача –Лисак О.І. (дов. від 25.05.06 № 03/2-312),
від відповідача –Трофіменко Т.М. (дов. від 10.01.06), Мухін М.М. (дов. від 10.01.06),
в с т а н о в и в:
Суть спору: заявлено вимоги про визнання неправомірними дій державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Луганська відносно винесення постанови від 07.04.06 про стягнення з позивача у справі на користь Краснолучського заводу залізобетонних виробів 29788 грн. 38 коп., про скасування цієї постанови та про поновлення строку для оскарження цієї постанови.
Представниками сторін подане клопотання про відмову від здійснення технічної звукової фіксації судового процесу, яке судом розглянуто та задоволено.
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 23.06.06 до 26.06.06.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 01.09.05, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, де в якості відповідача виступає Державна виконавча служба у Ленінському районі м. Луганська (далі - ДВС у Ленінському районі м. Луганська), та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі порушене за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у справі у запереченні на позовну заяву від 15.06.06 № 8-88 та у доповненні до заперечень, зданих до суду 23.06.06, проти позову заперечує та просить позовну заяву залишити без задоволення, посилаючись на наступне:
- 05.04.01 платіжна вимога № 119 була пред’явлена до виконання до ВДВС Перевальського РУЮ;
- 05.04.01 на підставі ст.ст. 3,18,24 Закону України „Про виконавче провадження” державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження;
- 12.04.01 вказане виконавче провадження приєднане до зведеного –відносно боржника ДВАТ „Шахта Фащівська” ДХК „Луганськвугілля”;
- доводи позивача є необґрунтованими, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження діяв Закон України „Про виконавче провадження” в редакції 1999 року, ст.3 цього Закону на той час містила перелік рішень, що підлягають виконанню державною виконавчою службою;
- 27.02.06 ухвалою Перевальського районного суду Луганської області було замінено сторону по зведеному виконавчому провадженні про стягнення з ДВАТ „Шахта Фащівська”, правонаступником якої виступає ДП „Луганськвугілля”; відповідно до ст.65 Закону України „Про виконавче провадження” у випадку реорганізації боржника стягнення за виконавчим документом звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку покладено відповідальність за зобов’язаннями боржника;
- згідно зі ст.37 Закону України „Про виконавче провадження” ДВС у Перевальському районі було закінчено виконавче провадження про стягнення з ДВАТ „Шахта Фашевська”, у зв”язку з направленням документа за належністю до ДВС у Ленінському районі м. Луганська, про винесено постанову від 27.03.06;
- 06.04.06 документи по зведеному виконавчому провадженню було отримано для виконання за територіальністю відповідно до ст.20 Закону України „Про виконавче провадження” та 06.04.06 виконавчий документ передано державному виконавцю;
- 07.04.06 на підставі ст.ст. 3,18,24 Закону України „Про виконавче провадження” було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ДП „Луганськвугілля” на користь Краснолучського заводу залізобетонних виробів 29788 грн. 38 коп., тобто ця постанова була винесена не при першому пред’явленні виконавчого документу до виконавчої служби, а при направленні виконавчого документа за територіальністю.
У доповненні до відповіді на відзив від 26.06.06 позивач зазначає, що відповідачем порушений Порядок передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 17.05.04 № 38/5, не винесена мотивована постанова, не складений акт приймання-передачі матеріалів виконавчого провадження.
Відповідач у доповненні до заперечень на позовну заяву, зданому у засіданні суду 26.06.06 зазначає, що Порядок передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 17.05.04 № 38/5, не може застосовуватись у даному випадку, оскільки п.4.1 вказаного Порядку визначає, що виконавче провадження може передаватись з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, у тому числі якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в кількох органах ДВС, тоді як в даному випадку мова йде про різних боржників - ДВАТ „Шахта Фащівська” ДХК „Луганськвугілля” та ДП „Луганськвугілля”.
Сторони не досягли примирення.
Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд дійшов до наступного.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на наступне:
- платіжна вимога не зазначена у переліку документів, які підлягають до виконання, що наданий у ст.3 Закону України „Про виконавче провадження” у редакції цього Закону , що чинна з 06.04.06 (№ 3538);
- у 2003 році зі ст.18-1 Закону України „Про виконавче провадження” з переліку виконавчих документів виключено претензію, відповідь на претензію та акцептовану платіжну вимогу згідно із Законом України від 10.07.03 № 1095, який набрав чинності з 01.04.04;
- копія постанови про відкриття виконавчого провадження відповідно до ст.24 Закону України „Про виконавче провадження” надсилається боржнику не пізніше наступного дня; постанова від 07.04.06 надіслана позивачеві 11.05.06 та ДП „Луганськвугілля” було позбавлене можливості оскаржити дану постанову.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву .
Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позов таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.01 Краснолуцьким заводом залізобетонних
виробів № 7 АТЗТ „Луганськшахтобудіндустрія” до ВДВС Перевальського РУЮ із відповідною заявою була пред’явлена до виконання та примусового стягнення акцептована ДВАТ „Шахта Фащівська” ДХК „Луганськвугілля” платіжна вимога від 17.10.00 № 119 на суму 29788 грн. 38 коп. та 05.04.01 на підставі ст.ст. 3,18,24 Закону України „Про виконавче провадження” державним виконавцем ВДВС Перевальського РУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вказаної платіжної вимоги від 17.10.00 № 119. За постановою від 12.04.01 вказане виконавче провадження приєднане до зведеного щодо боржника ДВАТ „Шахта Фащівська” ДХК „Луганськвугілля”.
Ухвалою Перевальського районного суду Луганської області від 27.02.06 було замінено сторону по вказаному зведеному виконавчому провадженню та боржника - ДВАТ „Шахта Фащівська” ДХК „Луганськвугілля” замінено його правонаступником - ДП „Луганськвугілля”.
У зв’язку з направленням документа за належністю до ДВС у Ленінському районі м. Луганська та згідно зі ст.37 Закону України „Про виконавче провадження” ДВС у Перевальському районі було закінчено виконавче провадження про стягнення з ДВАТ „Шахта Фащівська” ДХК „Луганськвугілля” на користь Краснолучського заводу залізобетонних виробів № 7 АТЗТ „Луганськшахтобудіндустрія” 29788 грн. 38 коп., про що державним виконавцем ДВС у Перевальському районі винесено відповідну постанову від 27.03.06, за якою виконавчий документ направлений до ДВС у Ленінському районі м. Луганська .
Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.06 виконавчий документ (вказана платіжна
вимога від 17.10.00 № 119) переданий державному виконавцю ДВС у Ленінському районі м. Луганська та 07.04.06 державним виконавцем ДВС у Ленінському районі м. Луганська винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання платіжної вимоги від 17.10.00 № 119.
Як вбачається з матеріалів справи, копія оскаржуваної постанови направлена позивачеві і отримана останнім 12.05.06.
Позовна заява направлена позивачем до суду 07.06.06, про що свідчить відмітка на поштовому конверті (а.с.10).
Відповідно до ст. 181 КАС України позовна заява може бути подана до суду у 10-тиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, позивачем пропущений 10-денний строк для подання позову до суду, передбачений ст. 181 КАС України.
У позовній заяві позивач клопоче про відновлення строку для оскарження постанови державного виконавця ДВС у Ленінському районі м. Луганська від 07.04.06. Первісно позовна заява подана до суду 22.05.06. До господарського суду позовна заява надійшла 25.05.06, але вказана позовна заява та додані до неї матеріали було повернуто позивачеві, після чого позивачем було усунено зазначені в ухвалі суду від 25.05.06 № 01-10/2-304 (а.с.7) недоліки та подана дана позовна заява.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача заявлене у позовній заяві, відновити строк для подання позову до суду, визнавши причини пропуску цього строку поважними.
Як вбачається з матеріалів справи, постанова від 07.04.06, що оскаржується, була винесена державним виконавцем ДВС у Ленінському районі м. Луганська не при першому пред’явлені виконавчого документу до виконавчої служби, а при направленні виконавчого документа за належністю (за територіальністю), тому суд не вбачає підстав для її скасування за доводами, зазначеними позивачем у позовній заяві. На час первісного відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання платіжної вимоги від 17.10.00 № 119 (за постановою ВДВС Перевальського РУЮ від 05.04.01) ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження” передбачала як документ, що підлягає виконанню державною виконавчою службою, не сплачену в строк платіжну вимогу, акцептовану платником. Тобто виконавче провадження відкрите з додержанням чинного на той час законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, вказане виконавче провадження було закінчене за постановою державного виконавця ДВС у Перевальському районі від 27.03.06 відповідно до вимог ст.37 Закону України „Про виконавче провадження”, у зв’язку з направленням виконавчого документу за належністю до іншого органу державної виконавчої служби - за місцезнаходженням юридичної особи боржника –ДП „Луганськвугілля”, тому виконавче провадження за постановою від 07.04.06, що оскаржується, відкрите правомірно, відповідно до норм Закону України „Про виконавче провадження” та Інструкції про проведення виконавчих дій, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.99 за № 865/4158.
Враховуючи вищевказане, суд вважає необґрунтованим посилання позивача у позовній заяві , у поясненні на заперечення на позовну заяву від 22.06.06 № 03/3-322 та у доповненні від 23.06.06 № 03/3-330-ад на те, що платіжна вимога не відноситься до вичерпного переліку документів, які підлягають до виконання, що наданий у ст.3 Закону України „Про виконавче провадження” у редакції, чинній з 06.04.06 за Законом України № 3538, та у ст.18-1 Закону України „Про виконавче провадження” у редакції, чинній з 01.04.04 за Законом України від 10.07.03 № 1095. До того ж, станом на 05.04.01 (дата первісного відкриття виконавчого провадження за платіжною вимогою від 17.10.00 № 119) Закон України „Про виконавче провадження” не містив зазначеної позивачем статті 18-1, оскільки Закон України „Про виконавче провадження” доповнено ст.18-1 згідно із Законом України від 28.11.02 № 327-ІV.
Крім того, позивач у поясненні на заперечення на позовну заяву від 22.06.06 № 03/3-322 в обґрунтування позовних вимог посилається на несвоєчасне направлення оскаржуємої постанови на його адресу та неможливість оскаржити цю постанову. Даний довід позивача не береться судом до уваги, оскільки законодавством не передбачено, що зазначене може бути підставою для скасування відповідної постанови від 07.04.06.
У доповненні до відповіді на відзив від 26.06.06 позивач посилається на те, що відповідачем порушений Порядок передачі матеріалів виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, від одного державного виконавця до іншого, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 17.05.04 № 38/5 (далі - Порядок), не винесена мотивована постанова, не складений акт приймання-передачі матеріалів виконавчого провадження.
Пунктом 4.1 вказаного Порядку визначено, що виконавче провадження може передаватись з одного органу державної виконавчої служби до іншого або виконавчої групи, у тому числі якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в кількох органах ДВС. В даному випадку відповідними органами ДВС були відкриті виконавчі провадження щодо різних боржників - ДВАТ „Шахта Фащівська” ДХК „Луганськвугілля” та ДП „Луганськвугілля”. Як зазначалось вище, боржника - ДВАТ „Шахта Фащівська” ДХК „Луганськвугілля” було замінено його правонаступником - ДП „Луганськвугілля”. За таких обставин, необґрунтованим є посилання позивача на те, що відповідачем порушений вказаний Порядок та норми цього Порядку у даному випадку не застосовані відповідачем правомірно.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що примусове виконання повинне здійснюватись на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Таким чином, оскаржувана постанова від 07.04.06 винесена на законних підставах і відповідає вимогам законодавства, у тому числі Закона України «Про виконавче провадження».
За таких обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню з віднесенням судових витрат у вигляді судового збору на позивача відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п’ятиденного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 26.06.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.Л. Доманська