АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12 вересня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого: Бровченко Л.В.,
суддів: Коваленко В.Д., Дрибаса Л.І.,
за участю секретаря: Лісіна С.В.
прокурора: Грамми О.А.
потерпілої ОСОБА_1
адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2013 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Павлограда Дніпропетровської області, гр.України, освіта середня, не працюючий, прожив. АДРЕСА_1, раніше судимий
20 липня 2012 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст.164 КК України до 80 годин громадських робіт.
засуджений за ч.2 ст.164 КК України до двох років обмеження волі.
ВСТАНОВИЛА:
Вироком суду, ОСОБА_1 визнаний винним та засуджени й за те, що він згідно рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 червня 2007 року зобов'язаний до настання повноліття сплачувати аліменти в розмірі ? частини усіх видів заробітку на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 2004 року народження.
В період з 01 серпня 2012 року по 10 квітня 2013 року ОСОБА_1, після того, як за вчинення аналогічного злочину був засуджений, знову став злісно ухилятися від сплати аліментів, встановлених рішенням суду, будь-якої іншої матеріальної допомоги дитині не надавав, заходів до працевлаштування не приймав, користуючись тимчасовими заробітками приховував свій дохід, ігнорував вимоги державного виконавця з приводу працевлаштування та сплати аліментів, через що утворилася заборгованість за вказаний період у розмірі 6391 грн.
В апеляції обвинувачений ОСОБА_1 вважає, вирок суду незаконним, оскільки він злочину не вчиняв, потерпіла 19 липня 2012 року отримала від нього 7000 грн., і ці кошти не зараховані до його заборгованості. Вважає, що судове слідство проведено з обвинувальним нахилом, докази по справі сфальсифіковано. За період з кінця липня по грудень 2012 року ніяких викликів до держвиконавця він не отримував. Обвинувальний акт винесений щодо особи ІНФОРМАЦІЯ_6, а він ІНФОРМАЦІЯ_1. У кримінальному провадженні не має на нього характеристики, невірно вказано, що він не працює, в теперішній час він працевлаштований. В травні 2011 року потерпіла отримала від нього все спільно нажите майно. Крім того, суд не врахував характеристику потерпілої ОСОБА_1, дитина до 27 січня 2013 року знаходилась на його утриманні.
Просить вирок суду скасувати, постановити виправдувальний вирок, або вирок суду змінити, призначити йому мінімальне покарання не пов'язане з обмеженням волі, у вигляді громадських робіт, або виправних робіт.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора та потерпілої ОСОБА_1, які вважають вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу обвинуваченого такою, що задоволенню не підлягає, адвоката ОСОБА_2 і обвинуваченого ОСОБА_1, які просили, постановити виправдувальний вирок, або вирок суду змінити, призначити мінімальне покарання не пов'язане з обмеженням волі, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши відповідні доводи в апеляції та в судовому засіданні, співставивши їх з матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляція обвинуваченого задоволенню не підлягає, а вирок суду є законним та обґрунтованим з наступних підстав.
Висновки суду щодо винності ОСОБА_1 у скоєнні злочину, за який він засуджений, повністю відповідають матеріалам справи та підтверджені ретельно дослідженими у судовому засіданні доказами, та є правильними.
Не дивлячись на те, що ОСОБА_1 спростовує свою причетність до скоєння злочину, однак судом було правильно встановлено його вину у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей вчинене особою, раніше судимою за злочин, передбачений ч.1 ст.164 КК України, яка підтверджується наступними доказами:
показаннями обвинуваченого ОСОБА_1, який частково визнав вину, та пояснив, що аліменти на дитину не сплачував, та має заборгованність в звязку з тим, що він не працював та не міг знайти роботу, через минулу судимість, а не через небажання сплачувати аліменти. Крім того, він 19 липня 2012 року сплатив потерпілій ОСОБА_1 заборгованність 7000 грн. по аліментам, через те вважає, що в його діях злісне ухилення від сплати аліментів, відсутнє;
показаннями потерпілої ОСОБА_1, яка пояснила, що її колишній чоловік ОСОБА_1 зобов'язаний до повноліття дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7 сплачувати аліменти. В 2012 року він був засуджений за вчинення аналогічного злочину, а в період з 01 серпня 2012 року по 10 квітня 2013 року аліменти знову не сплачував, будь-якої допомоги не надавав, ніде не працював, ігнорував вимоги державного виконавця з приводу працевлаштування, за вказаний період має заборгованність 6391 грн.;
копією рішення суду про стягнення аліментів з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_1;
виконавчим листом, який було видано з приводу виконання зазначеного рішення;
розрахунком заборгованості зі сплати аліментів за період серпень 2012 року - квітень 2013 року на суму 6391 грн., а загалом на суму 31891 грн.;
довідкою про заборгованість ОСОБА_1 за період 01 серпня 2012 року по 10 квітня 2013 року у розмірі 6391 грн.
Вказані вище докази зібрані у законний спосіб, є достовірними, допустимими та достатніми, правильно покладені судом в обґрунтування вини обвинуваченого ОСОБА_1 В зв'язку з цим, відповідні доводи ОСОБА_1 про фальсифікацію доказів, та про те, що він злочин не скоював, є безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що суд дав правильну юридичну кваліфікацію фактичним обставинам справи, розглянув всі заявлені доводи та клопотання в судовому засіданні, а при винесенні вироку керувався вимогами чинного законодавства. Будь-яких даних, які б свідчили про незаконність вироку суду, не вбачається, тому відповідний довід ОСОБА_1, є необґрунтованим.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що потерпіла ОСОБА_1 19 липня 2012 року, в присутності свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 отримала від обвинуваченого ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7000 грн. в рахунок сплати заборгованості по аліментам, про що є її розписка в матеріалах справи (т.1 а.с.43), а тому відповідний довід в апеляції обвинуваченого ОСОБА_1, є обґрунтованим, однак на правильність винесеного рішення не впливає.
Судом повно, всесторонньо та об'єктивно встановлено та досліджено всі фактичні обставини справи та зібрані по справі докази, яким була надана належна правова оцінка з точки зору їх допустимості та належності, допитані всі учасники судового розгляду, оголошені та досліджені всі необхідні матеріали справи, а відтак відповідний довід обвинуваченого ОСОБА_1, є безпідставним.
Колегією суддів перевірено обґрунтованість призначеного ОСОБА_1 покарання.
У відповідності з вимогами ст.65 КК України, при призначенні особі міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність. Особі, що вчинило злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Суд, призначаючи покарання ОСОБА_1 врахував дані про його особу, а саме те, що він за місцем проживання характеризується позитивно, разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 раніше вже був судимий за аналогічний злочин, за ч.1 ст.164 КК України до 80 годин громадських робіт, але належних висновків для себе не зробив та повторно скоїв злочин.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 стосовно того, що він не ухилявся від сплати аліментів, а заборгованність утворилась через те, що він не міг знайти роботу, є безпідставними, оскільки нічим не підтверджені.
Суд, обґрунтовано прийшов до висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1, не може відбутися без ізоляції його від суспільства, врахувавши загальну суму заборгованності зі сплати аліментів, яка є досить значною, та вказує на небажання обвинуваченого сплачувати аліменти, а тому, обгрунтовано призначив покарання у вигляді обмеження волі.
Підстав для пом'якшення призначеного покарання з мотивів, зазначених в апеляції обвинуваченого ОСОБА_1, колегія суддів не вбачає.
Обставин, обтяжуючих та пом'якшуючих покарання ОСОБА_1 перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Тому, призначене судом покарання ОСОБА_1 у вигляді 2(двох) років обмеження волі, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Порушень в ході досудового слідства та у судовому засіданні вимог кримінально-процесуального законодавства, які б тягнули за собою зміну або скасування вироку, перевіркою матеріалів справи не виявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404,407,418 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2013 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: