АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/8032/13 Справа № 2/174/37/13 Головуючий у 1 й інстанції - Болоніна М.Б. Доповідач - Романюк М.М.
Категорія 5
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :
головуючого Романюк М. М.
суддів Котушенко С.П., Петренко І. О.
при секретарі Філіпповій К.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, 3-я особа - гаражний кооператив "Дніпро" про визнання права власності на будівельні матеріали та скасування рішення органу місцевого самоврядування щодо узаконення права власності на гараж, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що у 2002р. за усною домовленістю з ОСОБА_4, він придбав у останнього, за суму еквівалентну 600 доларам США, гараж, який зареєстрований в АДРЕСА_1 Зазначений гараж будував громадянин ОСОБА_4 Гараж в експлуатацію не вводився, технічні документи на нього ОСОБА_4 не виготовлялись, тому позивач фактично сплатив йому зазначені кошти, а ОСОБА_4 передав йому ключі від гаража.
Зазначеним гаражем позивач користувався безперешкодно, однак 07.11.2011р., прийшовши до гаража, він побачив, що замки на воротах гаража поміняні. Як йому потім стало відомо, рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області від 26.02.2003р. №91 гараж було узаконено за відповідачем.
Позивач вважає, що оскільки відповідач не має ніякого відношення до спірного гаража, а саме не купував будівельні матеріали на його будівництво, не будував його, кошти за нього не сплачував, то узаконення за ним спірного гаража є безпідставним та неправомірним. Навпаки, так як позивач сплатив грошові кошти за гараж, то він має право на будівельні матеріали, з яких він збудований.
З урахуванням викладеного, позивач просить визнати причину пропуску строку на звернення до суду поважною, та поновити його; визнати за ним право власності на будівельні та конструктивні матеріали, з яких збудовано не введену в експлуатацію споруду - гараж АДРЕСА_1; визнати рішення виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської обл. від 26.02.2003р. №91 про узаконення зазначеного гаража за ОСОБА_3 незаконним та скасувати його; стягнути з відповідачів в солідарному порядку на його користь всі витрати по справі.
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.
З даним висновком судова колегія погоджується виходячи з наступного.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської обл. від 26.02.2003р. №91 узаконено ОСОБА_3 самовільно збудований гараж АДРЕСА_1
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
З урахуванням того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів належності позивачу на праві власності будівельних та конструктивних матеріалів, з яких побудовано спірний гараж, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Посилання апелянта на те, що він тривалий час користувався спірним гаражем та сплатив ОСОБА_4 за нього 600 доларів США, не може бути прийнято до уваги, оскільки не має правового значення при вирішенні даної справи.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: