ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.
РІШЕННЯ
Іменем України
06.11.2006 | Справа №2-15/14795-2006 |
За позовом Обслуговуючого кооперативу “Карпівка”, с. Карпівка Красногвардійського району
До Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” Октябрьського РЕМ, смт. Октябрьське
До Відкритого акціонерного товариства “Крименерго”, м. Сімферополь
Про розірвання договору та про спонукання укласти договір
Суддя Іщенко І.А.
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача - Мосієнко Д.В. представник, довіреність від 24.07.06 р., у справі
Від відповідача - Бєлогуб Г.Б. юрисконсульт, довіреність № 002-Д від 03.01.06 р., у справі
Обставини справи: Обслуговуючий кооператив “Карпівка” звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим до Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” Октябрьського РЕМ, до Відкритого акціонерного товариства “Крименерго” з позовом про розірвання договору поставки електричної енергії на об’єкти ТП 843 і ТП 951, та про спонукання укласти договір.
Представник позивача позивні вимоги підтримав, мотивую тим що частина 4 статті 275 Господарського кодексу України передбачає обов’язок укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії.
Згідно частини 6 статті 24 Закону України “Об електроенергетики” – постачальник, якій здійснює поставку електричної енергії на території, не має права відмовити споживачу, який розташований на даній території, в укладені договору на постачання електричної енергії.
Відповідно до пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України сторони можуть визначити зміст договору на основі типового договору, конкретизувати його умови.
Договір на поставку електроенергію є типовим, затвердженим Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.96 р. (змінами та доповненнями Постановою НКРЕ № 910 від 17.10.05 р.).
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві вважає не обґрунтованими позивні вимоги позивача.
23 жовтня 2006 року в судовому засіданні оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України до 06 листопада 2006року.
03 жовтня 2006 року судове засідання продовжено у присутності представників:
від позивача: Петухова В.І. голова кооперативу, довіреність від 05.11.06 р., у справі
від відповідача: Бєлогуб Г.Б. юрисконсульт, довіреність № 002-Д від 03.01.06 р., у справі
Під час розгляду справи від представника позивача надійшло клопотання у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну предмету позиву. Представник позивача просить зобов’язати відповідача укласти договір поставки електричної енергії на об’єкти ТП 843 і ТП 951 у порядку передбаченим діючим законодавством.
Розглянувши матеріали справи, заслухав представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
Обслуговуючий кооператив “Карпівка” розташований за адресою с. Карпівка Красногвардійського району.
Від представника позивача надійшло клопотання у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зміну предмету позиву. Представник позивача просить зобов’язати відповідача укласти договір поставки електричної енергії на об’єкти ТП 843 і ТП 951 у порядку передбаченим діючим законодавством.
Суд вважає за можливе прийняти зміну предмету позивних вимог, так як ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відповідно до часті 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозиція укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.
Питання укладення господарських договорів урегульовані положенням глави 20 Господарського кодексу України.
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок укладення господарських договорів, відповідно до якого проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. Цей проект має бути розглянутий стороною, яка отримала проект, і уразі згоди з його умовами вона оформлює договір відповідно до вимог частини 1 названої статті і повертає один примірник договору другій стороні. За наявністю заперечень щодо окремих умов договору складається протокол розбіжностей. Який має бути розглянутий стороною і у разі залишення розбіжностей неврегульованими, за наявності на це згоди сторони, що отримали проект договору, спір може бути передано на вирішення суду.
Укладення господарських договорів за рішенням суду передбачено статтею 187 Господарського кодексу України, згідно якої предметом розгляду суду є спори, що виникають при укладенні господарських договорів, зокрема якщо його укладення є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.
Частина 4 статті 275 Господарського кодексу України передбачає обов’язок укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії.
Отже укладення договору про надання послуг енергопостачання між постачальником енергії та споживачем є обов’язковим в силу вказаного закону, а отже такий спір є предметом розгляду суду.
Договір на поставку електроенергію є типовим, затвердженим Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.96 р. (змінами та доповненнями Постановою НКРЕ № 910 від 17.10.05р.).
Правовий аналіз перелічених норм дозволяє зробити висновок, що у будь-якому разі заінтересована в укладанні договору про надання послуг з енергопостачання , а в цій справі позивач, зобов’язаний направити другій стороні проект такого договору, який в обов’язковому порядку має містити всі передбачені істотні умови. Відповідно до пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України сторони можуть визначити зміст договору на основі типового договору, конкретизувати його умови.
В судовому засіданні представник позивача не представив бланк договору, не спрямовував також його на адресу відповідача.
За таких обставин справи вимоги про спонукання укласти договір без визначення самим позивачем його умов задоволенню не підлягають.
Крім того треба зазначити, що на об’єкти ТП 843 і ТП 951 уже укладений договір між Клепінським ПУЖКХ та ВАТ “Крименерго” на поставку електричної енергії № 603/050 від 15.10.04 р.
У матеріалах справи є договір № 603/050 від 15.10.04 р., яким передбачені істотні умови господарського договору. Крім того в матеріалах справи відсутні докази розірвання договору, ні за угодою сторін, ні за рішенням суду, або визнання його недійним.
Таким чином, договір на постачання електричної енергії на об’єкти ТП 843 і ТП 951 укладений між Клепінським ПУЖКХ та ВАТ “Крименерго” є дійсним.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі викладеного з врахування, керуючись статтями 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.