Справа № 308/10608/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2013 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Великогеївської сільської ради, Ужгородського району про визнання права власності на житловий будинок (домоволодіння) в порядку спадкування,-

встановив:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Великогеївської сільської ради, Ужгородського району про визнання права власності на житловий будинок (домоволодіння) в порядку спадкування.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.06.2013 року позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишена без руху у зв'язку з порушенням вимог ст.ст. 119, 120 ЦПК України, з зазначенням недоліків, які позивачу слід усунути, для цього був встановлений термін та роз'яснені наслідки невиконання ухвали судді.

05.07.2013 року представник позивачів отримав вищевказану ухвалу без руху від 25.06.2013 р. «наручно», що підтверджується записом на довідковому листі до справи (про вчинення дій по справі) натомість станом на 11.07.2013 р. недоліки зазначені в ухвалі без руху усунуті не були.

Так, Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти' Франції від 16.12.1992 р.).

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства»від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України строк для усунення недоліків, не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України, якщо позивач у встановлений термін в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не усунув недоліки, позовна заява вважається не поданою та повертається позивачеві.

У зв'язку з наведеним, повернення заяви відповідно до ч. 2 ст. 121 ЦПК України не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків заявник має право повторно звернутися до суду з вказаним позовом.

Керуючись ст. 79, 81, 121 ЦПК Україні, суддя, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Великогеївської сільської ради, Ужгородського району про визнання права власності на житловий будинок (домоволодіння) в порядку спадкування - вважати неподаною та повернути позивачам.

Роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без руху або повернення позовної заяви не позбавляють права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Закарпатської області, через Ужгородський міськрайонний суд. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.