Справа 22-9831/2006 р. Головуючий у 1 інстанції
Желтобрюх І.Л.
Категорія 40 Доповідач Прокопчук Л.М .
РІШЕННЯ
Іменем України
16 листопада 2006 р. м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: судді Голубинського A.M. Суддів Прокопчук Л.М., Жданової B.C. При секретарі Тимченко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Державної академії житлово-комунального господарства на рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївка від 03 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної академії житлово-комунального господарства про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, -
В С Т А Н О В ИВ:
28 лютого 2006 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом до відповдача, посилаючись на те, що 31.01.2006 року він був звільнений з посади старшого викладача кафедри економічної теорії Донецького інституту міського господарства - філії відповідача за п.З ст. 41 КЗпП України. Звільнення вважає незаконним, оскільки він не скоїв аморального проступку. Просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, на відшкодування моральної шкоди 10000 грн, 1500 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївка від 03 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені: його поновлено на роботі, на його користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8124 грн., на відшкодування моральної шкоди 3000 грн., витрати на правову допомогу 1500 грн. До такого висновку суд прийшов, виходячи з того, що в судовому засіданні не встановлено факту скоєння позивачем аморального проступку. Факт наявності заяв студентів та їхніх батьків не може встановлювати наявність факту споєння позивачем аморального проступку. Актом службового розслідування встановлено факт наявності конфлікту між викладачами та студентами, що не може бути підставою для звільнення.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення, постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що судом при розгляді спору допущена неповнота, односторонність та необ'єктивність, дана невірна оцінка доказам.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляціної скарги, просив її задовольнити.
Позивач та його представник проти доводів апеляційної скарги заперечували, просив залишити рішення суду без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду в частині розміру стягнених сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та витрат на правову допомогу змінити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом НОМЕР_1 позивача, який працював старшим викладачем кафедри економічної теорії, звільнено з роботи з підстав, передбачених п.З ст. 41 КЗпП України за вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням виховної роботи (а.с. 6). В наказі не зазначено який саме аморальний проступок скоїв позивач.
В доповідній записці директора інституту на ім'я ректора не зазаначено, які дії були допущені позивачем (а.с.34). З протоколу загальних зборів колективу інституту від 10.01.2006 p., протоколу позачергового засідання кафедри від 20.01.2006 p., протоколу позачергового розширеного засідання профспілкового комітету за участю адміністрації інституту від 31.01.2006 р., акту результатів службового розслідування, заяви студентів, тобто документів, на підставі яких було звільнено позивача, вбачається, що обговорювалася інформація щодо того, що позивач вимагав гроші від студентів за сдачу заліків. Позивач вказану інформацію заперечував (а.с. 24-27, 28-32, 42, 48-49, 50-52).
Постановою слідчого прокуратури Калінінського району м. Донецька від 09.06.2006 року в порушенні кримінальної справи відносно позивача за фактом отримання та вимагання хабара відмовлено з підстав, передбачених п.2 ст. 6 КПК України (а.с. 158-159).
З огляду на зазначене суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що суттю аморального вчинку, в якому звинувачено позивача, є скоєння кримінально-карного діяння. При цьому відповідачем не було дотримано встановленого законом порядку встановлення факту його скоєння та доведення вини позивача у його скоєнні. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивача звільнено з роботи за п.З ст. 41 КЗпП України з порушенням закону і обгрунтовано поновив його на роботі. Доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. (з наступними змінами) (далі - Порядок) при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 місяці роботи, що передують випадку, з яким пов'язана відповідна виплата.
Позивача звільнено у січні 2006 року, тому попередніми двома місяцями є грудень та листопад 2005 року. Заробітна плата за вказані місяці становить: за листопад -1020 грн. , за грудень - 1360 грн. (а.с. 21). Згідно наданій апеляційному суду довідки кількість відпрацьованих позивачем днів становить: в листопаді 26, у грудні 27 (а.с. 242). Таким чином середньоденний заробіток становить: 1020 + 1360 : (26 + 27) = 44,91 грн. Кількість днів вимушеного прогулу за період з 1.02.2006 р. по 3.08.2006 р. (день поновлення на роботі рішенням суду) відповідно до довідки на а.с. 241 становить 152. Середній заробіток за час вимушеного прогулу дорівнює 44, 91 х 152 = 6826,32 грн.
Розрахунок середнього заробітку, наведений в рішенні суду не відповідає вимогам Порядку, тому рішення суду в зазначеній частині слід змінити, стягнувши на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6826,32 грн.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що незаконним звільненням з роботи позивачу заподіяна моральна шкода. При цьому не може погодитись з розміром суми, визначеної судом першої інстанції на її відшкодування, оскільки вона не відповідає засадам виваженості, розумності та справедливості. З урахуванням зазначеного, факту поновлення прав позивача шляхом поновлення на роботі, апеляційний суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 500 грн., тому змінює рішення суду першої інстанції в зазначеній частині.
Судом першої інстанції з відповідача на користь позивача стягнуто 1500 грн. на відшкодування понесених позивачем витарат із надання правової допомоги, але з таким висновком суду погодитись не можнає
Відповідно до ч. 2 ст 84 ЦПК України гранічний розмір копменсації витрат на правову допомогу встановюється законом.
Відповідно до пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" ЦПК України частина друга ст. 84 ЦПК України набирає чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу гранічний розмр компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 1 ч.1 Гранічних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 р. № 590 гранічний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншої стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазаначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Відповідно до ст. 82 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 р. з 1.01.2006 р. мінімальний розмір заробітної плати становив 350 грн., а з 1.07.2006 року - 375 грн. Тому 40% мінімальної заробітної плати за годину роботи до 1.07.2006 р. стновить 140 грн., а з 1.07.2006 р. - 150 грн.
З журналів судового засідання вбачається, що особою, яка надавала правову допомогу позивачу, затрачено на правову допомогу 5 год. 10 хв. до 1.07.2006 р. та 1 год. 41 хв. після 1.07.2006 р. (а.с. 91,104, 121, 128, 139, 154, 174-175, 190), тому гранічний розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 140 грн. х 5 год.10 хв. + 150 грн. х 1год.41хв. = 723.33 грн. + 102,50 грн. =825,83 грн.
Оскільки апеляційним судом змінено рішення суду в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у відповідності з ч.5 с. 88 ЦПК України підлягає зміні розмір судового збору, який становитиме 1% від суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто 68,26 грн. та 8,50 грн. за розгляд позову про поновлення на роботі; 8,50 грн. за розгляд позову про стягнення моральної шкоди, а всього 85,26 грн.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316 ЦПК України апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 3 серпня 2006 р. в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, витрат на правову допомогу та судового збору змінити.
Стягнути з Державної академії житлово-комунального господарства на користь ОСОБА_1 6826,32 грн. на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу; 500 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди; 825,83 грн. на відшкодування витрат з надання правової допомоги.
Стягнути з Державної академії житлово-комунального господарствана користь держави судовий збір в сумі 85,26 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга на нього може бути подана протягом двох місяців до Верховного Суду України з дня набрання законної сили.