Справа 22-9997/2006 р. Головуючий у 1 інстанції
Домарєв О.В.
Категорія 35 Доповідач Прокопчук Л.М .
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
16 листопада 2006 р. м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого: судді Голубинського А.М Суддів Прокопчук Л.М., Жданової B.C. При секретарі Тимченко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 07 вересня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визнання права власності на квартиру та по зустрічному позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна подружжя, -
В С Т АНО В ИВ:
У серпні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом, яким просив розірвати шлюб, зареєстрований 30.12.1991 року, вказуючи, що з квітня 2005 року шлюбні відносини з відповідачкою були припинені, оскільки відповідачка пішла проживати окремо, в зв'язку з чим втратили почуття любові та поваги один до одного. Уточнивши позовні вимоги в ході розгляду справи, просив розірвати шлюб з відповідачкою та визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.
У серпні 2005 року відповідачка звернулась до суду із зустрічним позовом, яким просила розділити спільне майно подружжя, уточнивши позовні вимоги в процесі розгляду справи, просила стягнути з відповідача на її користь 1/2 частину вартості добудованих побутових приміщень до квартири АДРЕСА_1, а також 1/2 частину вартості ремонтних робіт спірної квартири, проведених ними в період шлюбу.
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 07.09.2006 року шлюб між сторонами розірвано. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 відмовлено. Позовні вимоги відповідачки до позивача задоволені. З позивача на користь відповідачки стягнута 1/2 частина вартості добудованих побутових приміщень до вказаної квартири в розмірі 18449 грн., 1/2 частина вартості ремонтних робіт, проведених у вказаній квартирі у розмірі 11402,50 грн., витрати за проведення експертизи 108,96 грн., а всього 29960,46 грн.
Судом першої інстанції при розгляді спору встановлено, що шлюб між сторонами зареєстровано 30.12.1991 р. 07.07.2000 р. позивач приватизував квартиру АДРЕСА_1. Оскільки позивач отримав свідоцтво про право власності і є власником квартири, тому в задоволенні його позову про визнання за ним права власності на вказану квартиру суд відмовив. Суд прийшов до висновку про те, що сторонами за час шлюбу на сумісні кошти був проведений ремонт у вказаній квартирі, вартість якого відповідно висновку судово-будівельної експертизи складає 22805 грн. та до квартири добудоване побутове приміщення вартістю 36898 грн. З посиланням на ч.1 ст. 70 СК України суд визнав долі сторін у понесених
витратах на ремонт та будівництво рівними. Оскільки власником квартири є позивач, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з нього на користь відповідачки половину вартості витрат на ремонт та половину вартості добудованого побутового приміщення.
Позивач оскаржує зазначене рішення, посилається на те, що суд безпідставно не прийняв до уваги пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4. про те, що ремонт він робив на кошти, отримані від продажі квартири в м. Артемівську; що під час проведення прибудови шлюбні відносини між сторонами були припинені і разом вони не проживали. В апеляційній скарзі також позивач вказує на те, що не згоден з ухвалою суду від 3.11.2005 р., про відмову йому в задоволенні про виділення в окреме провадження справи про розірвання шлюбу, також не згоден з тим, що йому відмовлено у проведенні додаткової експертизи Просив скасувати рішення суду і змінити його в частині про розподіл спільного майна.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати, в задоволенні позову відмовити.
Відповідачка просила рішення суду залишити без змін, в задоволенні скарги відмовити.
Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, відповідачку, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити, а рішення суду в частині задоволення позову про стягнення 1/2 частини вартості ремонтних робіт скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення з таких підстав.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і прийшов до висновку про те, що сторони знаходились з зареєстрованому шлюбі з 30.12.1991 року (а.с. 7), за час шлюбу у 1999 році в користування позивача була надана спірна квартира, а 07.07.2000 року він її приватизував (а.с. 14), після чого в квартирі був зроблений поточний ремонт.
З висновком суду про те, що відповідачка має право на компенсацію 1/2 частини вартості ремонтних робіт, проведених в квартирі, погодитись не можна.
Відповідно до ч.1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як зазначалося вище, спірна квартира належить на праві власності позивачу з 2000 року. Відповідачка не оспорює право власності позивача на квартиру. До квітня 2005 року сторони жили однією сім'єю, спільно користувалися спірною квартирою. Доказів того, що спірна квартира була капітально відремонтована сторонами в період їх сумісного проживання, та того, наскільки збільшилась її вартість після проведеного ремонту, позивачка не надала. Проведення поточного ремонту не створює права спільної сумісної власності на квартиру. Тому висновок суду про те, що користь позивачки слід стягнути 1/2 частину вартості ремонтних робіт в квартирі не відповідає вимогам закону. З зазначених підстав рішення суду в частині стягнення з позивача на користь відповідачки вартості 1/2 частини ремонтних робіт в квартирі слід скасувати і відмовити в задоволенні позову в цій частині. З огляду на зазначене з позивача на користь відповідачки слід стягнути з урахування судових витрат за проведення будівельно-технічної експертизи 18557,96 грн.
Висновок суду про стягнення на користь відповідачки вартості 1/2 частини прибудованого до квартири нежилого приміщення заснований на законі, відповідає обставинам справи.
Згідно технічного паспорту на час приватизації квартира мала дві жилі кімнати та кухню, загальна площа квартира складала 37,2 кв.м (а.с. 16, 17). У відповідності із рішенням виконавчого комітету Калінінського районної в м. Донецьку ради НОМЕР_1 до вказаної квартири прибудоване нежитлове приміщення літер а9 загальною площею 21,7 кв.м. ( 1 - прихожа 8,10 кв.м., 5 - кухня 9,4 кв.м., 6 - санвузол 4,20 кв.м.) (а.с. 44). Оскільки зазначене приміщення було збудовано під час шлюбу, суд обґрунтовано визнав його об'єктом спільної сумісної власності сторін та стягнув на користь відповідачки 1/2 частину його вартості, визначеною висновком експертизи, що складає 18449 грн. (а.с.79-81).
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи позивача про те, що під час будівництва прибудови сторони не підтримували шлюбних відносин, оскільки в своїй позовній заяві позивач визнав, що шлюбні стосунки припинені з квітня 2005 року, допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8. та інші також підтвердили факт сумісного проживання сторін до квітня 2005 року та сумісного будівництва спірного об'єкту під час шлюбу. Доказів того, що будівельні роботи виконані за кошти, що отримав позивач від продажу належної йому квартири, ним не надано. Таким чином рішення суду в частині стягнення на користь відповідачки 1/2 частини вартості нежилої прибудови відповідає обставинам справи, вимогам закону.
Суд першої інстанції обгрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його позову про визнання за ним права власності на квартиру, оскільки власником квартири він є згідно з свідоцтвом про право власності НОМЕР_2 , виданого фондом Державного майна України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не виділив в окреме провадження спір між сторонами про розірвання шлюбу, не задовольнив клопотання позивача про призначення додаткової експертизи не можуть прийняти до уваги апеляційним судом, тому що незадоволення клопотання позивача з вказаних питань не вплинуло на правильність висновків суду.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позовні вимоги відповідачки задоволені частково, в задоволенні позову на суму 11402,50 грн. відмовлено, нею при зверненні до суду сплачено судовий збір за розподіл майна 85,41 грн. (а.с. 9), тому з неї слід стягнути судовий збір в сумі: 114,02 грн. - 85,41 грн .= 28,61 грн. Позовні вимоги відповідачки задоволені в сумі 18449 грн., тому позивач повинен сплатити судовий збір в сумі 184,49 грн.
Керуючись ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 07 вересня 2006 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частки вартості ремонтних робіт квартири АДРЕСА_1 у сумі 11402,50 грн. скасувати, в задоволенні позову в зазначеній частині відмовити. Всього стягнути з ОСОБА_1 но користь ОСОБА_2 18557,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 184,49 грн. на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 28,61 грн. на користь держави.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня
набрання законної сили.