Справа № 22-10459/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Бузанов П.М.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Жданової B.C.
при секретарі Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області на рішення Жданівського міського суду Донецької області від 19 вересня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Жданівка Донецької області, посилаючись на те, що 12 травня 2002 року при виконанні трудових обов'язків він був травмований, в результаті чого йому встановлено діагноз - відкритий оскольчатий перелом IV-V пальців, перелом головки V-ї п'ястної кістки лівої кісті зі зміщенням, про що складений акт за формою Н-1. Висновком МСЕК від 17 вересня 2002 року йому встановлено 25% втрати професійної працездатності з переоглядом; висновком МСЕК від 23 вересня 2003 року йому підтверджено 25% втрати працездатності у зв'язку з отриманою травмою безстроково.
У зв'язку із травмою йому заподіяна моральна шкода, оскільки кість лівої руки майже не працює, а так як він живе у приватному будинку, за яким потрібен догляд, то він вимушений наймати сторонніх людей для обслуговування будинка і прибудинкової території; його постійно гризе відчуття неповноцінності. Порушення його законних прав на безпечні умови праці призвели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і потребують від нього додаткових зусиль для організації його життя. Просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.
Рішенням Жданівського міського суду Донецької області від 19 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: на його користь з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 14 000 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області просить рішення суду скасувати і постановити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом при розгляді справи не були з'ясовані всі обставини по справі із застосуванням змагальності, оскільки безпідставно відмовлено у витребуванні висновку медичних органів щодо факту заподіяння позивачу моральної шкоди, як то предбачено ст.ст. 21,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності"; висновок МСЕК, акт рослідування нещасного випадку за формою Н-1, документи про проведення лікування є документами, що підтверджують факт травмування позивача на виробництві і встановлення у зв'язку з цим стійкої втрати працездатності для відшкодування частини втраченого заробітку та надання інших медичних послуг і ніяким чином не можуть бути незаперечним доказом заподіяння моральної шкоди; суд не взяв до уваги, що відділенням були прийняті всі необхідні заходи, передбачені Законом для відновлення здоров'я позивача і відшкодування матеріальних збитків; судом не . враховано, що позивач продовжує працювати на тій же посаді і що у нещасному випадку є і вина позивача; судом не зазначені мотиви стягнення з відповідача саме 14000 грн. Крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працює на ЗАТ АП „Шахта „Жданівська". 15 травня 2002 року з ним стався нещасний випадок, про що складений акт про нещасний випадок на виробництві. Згідно висновку МСЕК від 23 вересня 2003 року ОСОБА_1 встановлено 25% стійкої втрати професійної працездатності безстроково.
Внаслідок травми позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки йому дійсно необхідні додаткові умови для організації його звичайного способу життя, оскільки він на протязі багатьох років відчуває фізичний біль, пальці його руки практично не дієздатні, тому що не розгинаються; йому постійно необхідно проходити курс лікування; він не має можливості займатися фізичною працею в повному обсязі і надавати гідну допомогу своєму батькові - інваліду другої групи; він позбавлений працювати за своєю професією і отримувати високу заробітну плату.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, оскільки висновки суду не відповідають встановленним обставинам справи, що відповідно до вимог ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в апеляційному порядку.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи 12 травня 2002 року ОСОБА_1 при виконанні трудових обов'язків отримав травму: відкритий оскольчатий перелом IV-V пальців, перелом головки V-ї п'ястної кістки лівої кісті зі зміщенням, про що 15 травня 2002 року був складений акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1. Висновком МСЕК від 17 вересня 2002 року позивачу встановлено 25% втрати професійної працездатності з переоглядом у 2003 році; висновком МСЕК від 23 вересня 2003 року позивачу підтверджено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку із травмою безстроково.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювать, які спричинили втрату працездатності".
Проте при визначенні розміру моральної шкоди судом не наведено переконливих доказів спричинення позивачу моральної шкоди саме в розмірі 14 ООО грн.
Апеляційний суд вважає, що визначена судом сума моральної шкоди є надмірною, оскільки вона частково компенсована позивачу чітким виконанням відповідачем щодо сплати тих соціальних виплат, які передбачені ст.34 зазначеного Закону.
Зібрані по справі докази свідчать про те, що у зв'язку із травмою звичний уклад життя позивача значно не змінився, інвалідом він не визнаний, продовжує працювати на тій же посаді і на тому ж підприємстві, тому при визначенні суми компенсації відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципами розумності і справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Враховуючи викладене, а також ступінь порушень життєвих стосунків ОСОБА_1 у зв'язку із травмою, характер отриманого каліцтва, а також характер додаткових зусиль для організації життя, апеляційний суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума моральної шкоди в розмірі 8 ООО грн.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області задовольнити частково.
Рішення Жданівського міського суду Донецької області від 19 вересня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 8 000 гривень.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.