Справа № 22-10428/2006 р.            Головуючий у 1 інстанції Тарасенко С.Б.

Категорія   21                                     Доповідач Санікова О.С.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2006 року                         Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

суддів: Санікової О. С., Жданової B.C.

при секретарі: Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 6 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області просить скасувати рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 6 жовтня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги позивача: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн., - та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області посилається на те, що винним у нещасному випадку, який стався з позивачем є підприємство, яке і повинне відшкодовувати йому моральну шкоду; висновок МСЕК про встановлення стійкої втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування позивачу матеріальної шкоди і не є підтвердженням факта спричинення моральної шкоди; позивачем не доведені втрати немайнового характеру і не надано ніяких доказів спричинення йому моральних страждань; судом не враховано, що позивач втратив професійну працездатність і не втратив можливість вести звичний спосіб життя; судом не зазначено мотивів, відповідно до яких він прийшов до висновку про стягнення саме 20000 грн.; судом не враховано, що відділення виконавчої дирекції виплатило позивачу одноразову допомогу, що є компенсацією моральних страждань. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхувння від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач тривалий час працював на підземних роботах повний робочий день в шахті. Праця у шкідливих умовах призвела до професійних захворювань, що підтверджується актами розслідування професійних захворювань. Професійні захворювання призвели до втрати ОСОБА_1 професійної працездатності, яка за висновком МСЕК від 12 червня 2003 року та 4 серпня 2004 року склала 50%.

Судом також встановлено, що ушкодження здоров'я ОСОБА_1 сталося при виконанні ним трудових обов'язків, що в свою чергу призвело як до фізичних так і моральних страждань; втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний образ життя, внаслідок чого він вимушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійними, про що складені акти розслідування професійних захворювань 21 квітня 2003 року і 15 липня 2004 року. Висновками медичних органів позивачу встановлені професійні захворювання - вібраційна хвороба другої стадії /вегето-сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок з дегенеративно-дистрофічними змінами у кістках кістей/, а також пневмоконіоз (g/t, 1/1), ДН 0-1 ст. Висновком МСЕК від 12 червня 2003 року позивачу вперше встановлено 25 % втрати професійної працездатності у зв'язку із захворюванням вібраційною хворобою. Висновком МСЕК від 4 серпня 2004 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності за сукупністю захворювань: 25% повторно у зв'язку із вібраційною хворобою і 25% вперше у зв'язку із захворюванням пневмоконіозом безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоров'я у зв'язку із професійними захворюваннями за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Суд правильно й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону визначив розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійними захворюваннями на користь позивача, урахувавши при цьому всі обставини по справі, в тому числі характер професійних захворюван, а саме те, що вони є тяжкими, встановлення 50% втрати професійної працездатності безстроково, те, що він постійно вимушений лікуватися, глибину та ступінь моральних страждань ОСОБА_1 у зв'язку з професійними захворюваннями,     порушення у зв'язку з цим нормальних

життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для організації життя, тривалість його праці на вугільних підприємствах у тяжких умовах.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду. Посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.

Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

у хв ал ив:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області   відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 6 жовтня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.