Справа №10391 Головуючий у 1 інстанції Курова О.І.
Категорія 21 Доповідач Лук'янова С.В.__________
УХВАЛА Іменем України
17 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової С.В., Соломахи Л.І.
при секретарі Андрусішиній М.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Совєтському районі міста Макіївки на рішення Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 26 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Совєтському районі міста Макіївки про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд встановив:
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення Совєтського районного суду міста Макіївки від 26 вересня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом норм матеріального права. Позивачем не надано доказів, на підставі яких можна зробити висновок про спричинення йому моральної шкоди. Суд безпідставно відхилив клопотання відповідача про призначення МСЕК для вирішення питання про наявність факту моральної шкоди. Комісія з охорони праці підприємства встановила 25% вини позивача у нещасному випадку. Відповідач виплатив позивачу одноразову допомогу, щомісячні платежі. На підставі ст.237-1 КЗпП України сума у відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню з підприємства, працюючи на якому позивач отримав травму. Суд безпідставно відхилив клопотання про залучення до участі у справі підприємства, де позивач отримав травму. У порушення вимог ст..233 КЗпП України позивачем пропущений тримісячний строк для звернення до суду. 1 січня 2006 року набрав чинності Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", п.27 ст.77 якого зупинив норму Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" про відшкодування моральної шкоди; тому відсутня норма права, на яку послався позивач в обґрунтування позову (а.с.61-64).
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги; позивач в судове засідання апеляційного суду не з"явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідної розпискою.
Рішенням Совєтського районного суду міста Макіївки від 26 вересня 2006 року частково задоволено вказаний позов і з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 10 тисяч гривень. Цим рішенням встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з шахтою „Ясинівська-Глибока" з 15 січня 2001 року по 18 січня 2002 року і був звільнений за власним бажанням. 10 липня 2001 року з позивачем на виробництві стався нещасний випадок. 12 грудня 2004 року МСЕК встановила стійку втрату позивачем 30% працездатності і 3 групу інвалідності. Внаслідок виробничої травми позивачу спричинена моральна шкода: позивач відчуває як фізичні так і моральні страждання; він був змушений залишити роботу і перейти на іншу роботу, тому що згідно висновку МСЕК йому протипоказана тяжка фізична праця і робота у підземних умовах; порушений звичний спосіб його життя , у 29 років позивач став інвалідом; не може обходитися без ліків, а в період загострення захворювання - без сторонньої допомоги;він вимушений лікуватися в лікарні; робота по господарству лягла на плечі його дружини, що також спричиняє йому моральні страждання. Визначаючи суму у відшкодування моральної шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, характер і обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнає позивач; ступінь втрати ним професійної працездатності; неможливість відновлення стану здоров"я, а також вимоги розумності і справедливості (а.с.58-59).
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає через наступне.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов правильного висновку про те, що внаслідок виробничої травми, отриманої позивачем 10 липня 2001 року, здоров'ю позивача шкідливими і небезпечними умовами праці завдано шкоду; у зв'язку з цією виробничою травмою 13 грудня 2001 року МСЕК вперше встановила позивачу втрату професійної працездатності у розмірі 30% (а.с.69). Право позивача на відшкодування моральної шкоди, спричиненої виробничою травмою, і обов'язок відповідача цю шкоду відшкодувати позивачу випливає із ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" і Рішення Конституційного Суду України у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу, оскільки такий висновок МСЕК необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності, а позивачу завдана стійка втрата працездатності у розмірі 30%. Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів. Сукупність наданих позивачем і досліджених судом першої інстанції доказів: трудова книжка позивача (а.с.9-11), акт про нещасний випадок на виробництві НОМЕР_1 (а.с. 7),
довідки МСЕК (а.с.8, 69), виписки із історії хвороби позивача (а.с. 13-40), пояснення
представника відповідача, який не оспорював ні один із указаних письмових доказів,
пояснення позивача, підтверджують факт спричинення позивачу моральної шкоди
виробничою травмою, отриманою позивачем 10 липня 2001 року, у зв'язку з якою 13
грудня 2001 року МСЕК вперше встановила позивачу стійку втрату 30% професійної
працездатності.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача, що п.27 ч.1 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинив на 2006 рік дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вказаний Закон „Про Державний бюджет" набрав чинності з 1 січня 2006 року, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло 10 липня 2001 року.
Факт виплати відповідачем позивачу страхових виплат у відшкодування матеріальної шкоди не є підставою для відмови у задоволенні вказаного позову, оскільки виплата вказаних сум у відшкодування матеріальної шкоди і виплата суми у відшкодування моральної шкоди передбачені Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у якості самостійних виплат.
Апеляційний суд не приймає довід апеляційної скарги відповідача про те, що на підставі ст. .237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди повинно проводитися підприємством, оскільки з 1 квітня 2001 року відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров"я при виконанні трудових обов'язків, у тому числі і моральної шкоди, Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" покладено саме на відповідача.
Не заслуговує на увагу посилання відповідача на порушення судом вимог ст..233 КЗпП України, оскільки воно не ґрунтується на законі.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на користь позивача у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував конкретні обставини справи, характер і обсяг фізичних і душевних страждань, яких зазнає позивач; ступінь втрати ним професійної працездатності; неможливість відновлення стану здоров"я, а також вимоги розумності і справедливості. Сукупність цих обставин, а також те, що позивач у молодому віці отримав виробничу травму, яка призвела до стійкої втрати професійної працездатності та встановленню позивачу третьої групи інвалідності дозволили суду визначити у відшкодування позивачу моральної шкоди суму 10 тисяч гривень. Саме ця сума відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам та принципам розумності, виваженості і справедливості. Апеляційний суд не знаходить підстав для зміни суми, стягнутої рішенням суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.
У відповідності до вимог ч.З ст.81 ЦПК України, постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" від 21 грудня 2005 року №1258 з відповідача на розрахунковий рахунок Апеляційного суду Донецької області підлягає стягненню 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Совєтському районі міста Макіївки відхилити.
Рішення Совєтського районного суду міста Макіївки Донецької області від 26 вересня 2006 року залишити без зміни.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Совєтському районі міста Макіївки 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок 35228011000992 Апеляційного суду Донецької області; МФО банку 834016 в УДК в Донецькій області; ОКПО 02891428.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.