Справа № 22ас -1197 /06 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 39 Моцного B.C.
Доповідач Глебов І.К.
РІШЕННЯ
Апеляційного суду Вінницької області
від 15 листопада 2006 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Глєбова І.К.
Суддів: Морозовського В.І., Оніщука В.В.
При секретарі Мазур Ю.О.
За участю ОСОБА_1., адвоката ОСОБА_2, представника Чечельницької райдержадміністрації Климковича В.Є.
Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці адмін. справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1. На постанову Чечельницького районного суду від 18 серпня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Чечельницької райдержадміністрації про зміну формулювання причин звільнення з посади та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивачка просила зобов'язати відповідача внести зміни в розпорядження НОМЕР_1. про формулювання її звільнення з роботи зі ст. 41 п. 2 КЗпП на ст. 38 КЗпП України, посилаючись на те, що працювала у відповідача на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1, 13.04.05 р. вона подала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням, але 4.05.05 р. її звільнено з роботи за ст. 41 п. 2 КЗпП незаконно, так як підстав для недовіри для неї було, поскільки вона безпосередньо не обслуговувала грошової чи товаро-матеріальні цінності. Формулювання звільнення за ст. 41 п. 2 КЗпП перешкоджає їй у працевлаштуванні, тому просила стягнути з відповідача заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням суду в задоволенні позову відмовлено, за безпідставністю позовних вимог та за пропуском строку звернення до суду.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати та постановити нове яким її позов задоволити, посилаючись на те, що судом не встановлено її вини у заподіянні відповідачу матеріальних збитків, пояснення з цього приводу вона писала під примусом.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду в частині відмови в вимогах щодо зміні формулювання причин звільнення позивачки з роботи з постановления в цій частині нового рішення, з таких підстав.
З матеріалів справи та пояснень сторін видно, що позивачка працювала на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 і в її обов'язки не входило безпосереднє обслуговування грошових або товарних цінностей. Відповідач не організував належним чином виконання касових операцій, та за відсутності в штатному розкладі посади касира не поклав обов'язків по веденню касових операцій на будь-кого з працівників.
Відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП трудовий договір може бути розірваний з підстав втрати довір'я за наявності винних дій працівника якщо безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності. Відмовляючи позивачці в цій частині позовних вимог, суд не враховував зазначених обставин та того, що на час звільнення позивачки вина її у зазначених порушеннях не була доведена у встановленому законом порядку, а тому рішенням суду в цій частині не можна вважати законним та обгрунтованим.
Поскільки позивачка до її звільнення подала заяву про звільнення за власним бажанням, відповідач у встановлений законом строк повинен був її розглянути та прийняти відповідне рішення, але цього зроблено не було чим порушено вимоги ст. 38 КЗпП.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є законним та обгрунтованим поскільки такі вимоги позивачки не грунтуються на законі.
Керуючись ст. 307, 309, 314,316 ЦПК України, колегія суддів,-
РІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задоволити.
Рішення Чечельницького районного суду від 18 серпня 2006 р. по даній справі в частині відмови ОСОБА_1. в зміні формулювання звільнення з роботи скасувати.
Позов ОСОБА_1. до Чечельницької райадміністрації в цій частині задоволити.
Зобов'язати Чечельницьку райдержадміністрацію внести зміни в розпорядження НОМЕР_1 та в трудову книжку ОСОБА_1. з зазначенням причин звільнення за ст. 38 КЗпП України.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржене в Вищий адміністративний Суд України протягом одного місяця.
Судді