РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

__________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/191/777/13Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Приходченко А. П.

"10" вересня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:

Головуючого суддіПриходченко А.П.,

СуддівАвраміді Т.С., Самойлової О.В.,

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Сімферопольська державна нотаріальна контора, про визнання права власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Судацького міського суду АР Крим від 25 березня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті його дружини ОСОБА_9 про визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на 3/4 частку квартири та нежилого приміщення. Згодом, уточнивши позовні вимоги, заявлені до правонаступника ОСОБА_8 - ОСОБА_7, просив визнати за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частку нежилого приміщення, розташованого по АДРЕСА_2. Позов мотивований тим, що він з 15 травня 1987 року знаходився у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_8 є донькою померлої ОСОБА_9 17 липня 2007 року він написав заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_8, але не усвідомлював, що відмовляється також і від частки свого майна у спільній сумісній власності подружжя.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 25 березня 2013 року задоволений позов ОСОБА_6 За ним визнано право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 та на 1/2 частку нежилого приміщення, розташованого по АДРЕСА_2.

Додатковим рішенням Судацького міського суду АР Крим від 30 квітня 2013 року з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 стягнуто судовий збір у розмірі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд, не визнавши спірне майно спільною сумісною власністю подружжя, визнав за позивачем право власності на частину цього майна, чим порушив норми матеріального права. Оскільки позивачем не заявлялися позовні вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, то у задоволенні позову слід було відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача та його представника, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_6 та ОСОБА_9 перебували у зареєстрованому шлюб з 15.05.1987 року ( т-1 а.с. 58).

Квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Судацького міського нотаріального округу 28 травня 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1338 (т-1 а.с. 30).

Нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_2, належало ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Судацького міського нотаріального округу 16 лютого 2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 379 (т-1 а. с. 31).

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що спірні об'єкти нерухомого майна за життя ОСОБА_9 були спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_9

17 липня 2007 року позивач ОСОБА_6 подав до державної нотаріальної контори м. Сімферополя заяву, якою повідомив про відмову від належної йому частки спадкового майна і 1/2 частки у спільному майні подружжя на користь доньки спадкодавця ОСОБА_8 (т-1 а.с.57).

У зв'язку з цим на ім'я ОСОБА_8 були видані свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 грудня 2007 року за реєстровими №№ 7928, 7934 на квартиру АДРЕСА_1, та на нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_2 (т-1 а.с. 7, 60, 63).

Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 07 лютого 2013 року вказані свідоцтва були визнані частково недійсними в частині визнання права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, та на 1/2 частку нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_2 (т-1 а. с. 170-172).

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи наведене, а також те, що за життя дружини ОСОБА_9 позивач ОСОБА_6 не оформив на своє ім'я належну йому частку у спільній сумісній власності подружжя, суд обґрунтовано на підставі ст. 60 СК України та ст. 392 ЦК України визнав за ним право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, та на 1/2 частку нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_2.

Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним доповнити резолютивну частину рішення суду першої інстанції, вказавши, що за життя ОСОБА_9 спірні квартира АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_2, належали ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності подружжя в рівних частках. Ці висновки суду містяться в мотивувальній частині рішення, але не вказані в резолютивній частині.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_6 не обґрунтував свої вимоги певними нормами права і не заявляв позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, не впливають на правильність висновків суду, оскільки при розгляді справи судом виконані вимоги ст. 214 ЦПК України щодо вирішення питань, які мають значення для правильного вирішення справи, відсутність посилання позивача на норми права не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки судом правильно визначені правовідносини, що випливають із встановлених обставин та правильно визначені норми права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин, позивачем обраний спосіб захисту своїх інтересів, який відповідає положенням ст. 16 ЦК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Судацького міського суду АР Крим від 25 березня 2013 року змінити, доповнивши резолютивну частину рішення абзацом такого змісту: «Встановити, що за життя ОСОБА_9 квартира АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення, розташоване по АДРЕСА_2, належали ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності подружжя в рівних частках».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Приходченко А.П. Авраміді Т.С. Самойлова О.В.