ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року Справа № 5021/1639/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Хандуріна М.І.,

суддів:Білошкап О.В.,

Погребняка В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.07.2013

у справі№ 5021/1639/2011 господарського суду Сумської області

за заявою доПублічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Будіндустрія"

провизнання банкрутом

за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.05.2013 (суддя Спиридонова Н.О.) у задоволенні заяви УПФУ в м. Сумах про визнання поточних кредиторських вимог у сумі 3776,06 грн. заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2013 року відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 (колегія суддів у складі: Пуль О.А. - головуючий, Шевель О.В., Хачатрян В.С.) ухвалу господарського суду Сумської області від 28.05.2013 залишено без змін.

В касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 10.07.2013 та ухвалу господарського суду від 28.05.2013 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву УПФУ в м. Сумах в повному обсязі. В обґрунтування посилається на порушення норм матеріального права, зокрема ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, чим порушено вимоги ст.ст. 82 та 43 ГПК України.

Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно вимог ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після визнання боржника банкрутом поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації), можуть пред'являти свої кредиторські вимоги лише в межах ліквідаційної процедури.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Сумської області від 29.05.2012 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Будіндустрія" (ТОВ) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чупруна Є.В.

Відповідно до приписів статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до господарського суду Сумської області звернувся кредитор - УПФУ в м. Сумах із заявою від 29.03.2013 про визнання поточних кредиторських вимог до боржника - ТОВ "Фрунзе- Будіндустрія" за лютий 2013 року у сумі 3776,06 грн.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджується, що станом на день звернення кредитора із даною заявою ліквідатор сплатив вказану суму вимог, а тому заява кредитора є безпідставною.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що з моменту порушення справи про банкрутство підприємство - ТОВ "Фрунзе-Будіндустрія" продовжувало працювати. При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 пункту 3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-УІ ТОВ "Фрунзе-Будіндустрія" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Суми.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" боржник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати з видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні витрати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно - правовими договорами.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 статті 4 цього Закону встановлюється у відсотках до визначеної абзацем першим пунктом 1 частини 1 статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єлиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, визначених у додатку до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 року № 1423.

Згідно з частиною 8 статті 9 та пункту 3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року № 22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується скаржником, відповідно до самостійно поданого боржником звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації), застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України на лютий 2013 року, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті за лютий 2013 року становить 3776,06 грн., у тому числі: у розмірі 3453,32 грн. (36.3% - нарахування на заробітну плату по класу ризику) у розмірі 322,74 грн. (3,6% - утримання з заробітної плати), які внаслідок невиконання визначеного статтею 9 Закону № 2464 обов'язку не сплатив у граничний термін їх сплати.

Тобто, відповідно до вищевказаних вимог Закону, боржник зобов'язаний був до 20.02.2013 сплатити єдиний внесок за лютий сплатити єдиний внесок за лютий 2013 року в сумі 3776,06 грн.

Суди встановили, що на момент розгляду справи підприємством - банкрутом єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2013 року сплачено платіжним дорученням №20 від 01.03.2013 року, із зазначенням в платіжному дорученні призначення платежу - плата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за лютий 2013 року.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанції перевіривши матеріали справи, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, прийшли до правильного висновку, що підстав для задоволення скарги УПФ України в м. Сумах про визнання поточних вимог в сумі 3776,06 грн. не вбачається, оскільки ліквідатором боржника вказана сума вимог сплачена у повному обсязі, у встановлений Законом строк.

У відповідності до ст. 1117 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст. 1115, 1117 ГПК України.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2013 у справі № 5021/1639/2011 залишити без змін.

Головуючий Хандурін М.І.

Судді Білошкап О.В.

Погребняк В.Я.