Справа № 22 ас - 1475 / 2006                                                 Рішення постановлено під головуванням

Категорія 22                                                                                             судді Чезганової A.M.

Доповідач : Оніщук В.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 листопада 2006 року                                                                                   місто Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого:   Онішука В. В.

суддів:                 Морозовського В.І., Чорного В.І.

при секретарі: Мазур Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника військової частини НОМЕР_1 на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 04.09.2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про стягнення недоплаченої грошової надбавки за безперервну військову службу, -

встановила:

В липні 2006 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він в період з 10.02.2000 року по 28.01.2005 року проходив дійсну військову службу у в\ч НОМЕР_2, яка знаходилась на грошовому забезпеченні у в\ч НОМЕР_1 і на час прийняття Указу Президента України №389 від 05.05.2003 року, яким було встановлено щомісячні надбавки за безперервну службу, він мав понад 15 років стажу безперервної військової служби і відповідач повинен був виплачувати йому надбавку в розмірі 50% від грошового забезпечення, однак надбавка безпідставно виплачувалась в заниженому розмірі, чим було порушено вимоги чинного законодавства і його права, а тому просив визнати дії командування в\ч НОМЕР_1 по нарахуванню та виплаті йому вказаної надбавки у заниженому розмірі незаконними та зобов'язати відповідача провести йому перерахунок та доплатити різницю між фактично виплаченою надбавкою і надбавкою в розмірі 50% від грошового забезпечення, що передбачено Указом Президента України від 05.05.2003 року.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 04.09.2006 року позов задоволено.

Не погодившись із вказаною постановою суду, представник військової частини НОМЕР_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог, через неповноту з'ясування судом обставин по справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що позивач понад 15 років безперервно проходив військову службу і мав право на отримання надбавки в розмірі 50% від грошового забезпечення.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює..

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив безперервну військову службу і станом на час прийняття Указу Президента України №389 від 05.05.2003 року "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", його стаж безперервної військової служби становив понад 15 років і відповідно він мав право на отримання надбавки, передбаченої вказаним Указом, у розмірі 50% від грошового забезпечення, однак надбавка йому фактично виплачувалась у заниженому розмірі.

Згідно ст..2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"' ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Доводи апеляційної скарги, щодо меж граничних розмірів надбавки, з урахуванням наявного фонду грошового забезпечення, спростовуються положеннями зазначеного Указу.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач у відповідності до Указу Президента України №389 від 05.05.2003 року мав право на отримання щомісячної надбавки у відсотках до грошового забезпечення в розмірі 50% і що підстави для зменшення розміру надбавки відсутні.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто постановлене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст.  195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 04.09.2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.