ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.09.2013Справа № 901/2567/13

За позовом Кримської республиканської установи «Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаура»

про стягнення 37 870,10 грн.

Суддя Чумаченко С.А.

Представники сторін:

від позивача - Кириленко К.О., довіреність № 159 від 18.03.2013, представник;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Кримська республиканська установа «Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник» звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаура» про стягнення заборгованості у розмірі 37 870,10 грн., у тому числі основного боргу 37 200,00 грн., 3 % річних у розмірі 632,90 грн. та суму інфляційного відшкодування у розмірі 37,20 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог вих. № 511 від 19.08.2013).

Позовні вимоги мотивовані тим, що між Кримською республиканською установою «Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаура» був укладений договір поставки № 157 від 17.05.2012 на загальну суму 37 200,00 грн., згідно умов якого відповідач зобов'язався поставити товар у робочому стані, а позивач зобов'язаний здійснити оплату за доставлений товар. Після отримання товару позивачем було виявлено, що поставлений товар частково знаходився в неробочому стані. 16.08.2012 на адресу відповідача була направлена претензія про усунення недоліків. У зв'язку з тим, що недоліки не були усунені, сторонами було прийнято рішення про розірвання договору та підписана угода про його розірвання від 19.10.2012. Відповідачем до теперішнього часу не виконані умови угоди про розірвання договору, грошові кошти у розмірі 37 200,00 грн. не сплачені, що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою від 02.09.2013 суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку зі здійсненням перерахунку індексу інфляції. Таким чином, з урахуванням уточнень позовних вимог, до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаура» позивачем заявлена сума у розмірі 37 870,10 грн., у тому числі основного боргу 37 200,00 грн., 3 % річних у розмірі 632,90 грн. та суму інфляційного відшкодування у розмірі 37,20 грн.

Присутній у судовому засіданні 09.09.2013 представник позивача підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у розмірі 37 870,10 грн. у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у жодне судове засідання не забезпечив, ухвала про порушення провадження у справі була спрямована на адресу державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаура», яка зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 052266 від 06.09.2013, та отримана уповноваженим представником відповідача, про що свідчить відповідний підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 23).

Згідно положень постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Жодних документів та заперечень на позовну заяву від Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаура» суд не отримував.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі в судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі докази, заслухавши пояснення позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2012 між Кримською республиканською установою «Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаура» (постачальник) був укладений договір поставки № 157 (а.с. 7-8).

Відповідно до пункту 1.1 укладеного договору між постачальником та покупцем встановлюються договірні відносини із забезпечення покупця товарами, згідно поданих заявок.

Постачальник, у відповідності з поданою заявкою, зобов'язується передати товар у встановлений строк у власність покупця, а покупець прийняти товар та оплатити його у відповідності з умовами договору (пункт 1.2 договору).

Предметом поставки згідно пункту 1.3 договору є: 25.24.2 інша пластмасова продукція (жетони, карта пластикова) - 37 200,00 грн.

Відповідно до пункту 1.4 договору загальна сума поставки складає 37 200,00 грн.

Поставка товару здійснюється на підставі даного договору зі вказівкою асортименту, об'єму, строку поставки. Кількість товару, який поставляється за цим договором, підтверджується рахунком-фактурою, накладними на поставку товару, податковими накладними (пункти 2.1, 2.2 договору).

Пунктом 2.4 договору сторони встановили, що в разі поставки постачальником товару неналежного асортименту або якості покупець має право протягом 14 днів з моменту отримання товару відмовитись від тієї частини товару, яка не відповідає заявці, вимагати такої частини товару, відмовитись від оплати частини або всієї партії товару, а якщо товар вже сплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно пункту 3.1 постачальник зобов'язується поставити товар протягом трьох робочих днів після отримання заявки від покупця.

Право власності на товар переходить від постачальника покупцю з моменту підписання сторонами документів, вказаних у пункті 2.2 цього договору.

Пунктами 4.1, 4.2 та 4.3 договору встановлено, що оплата за товар здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника після прийняття товару на підставі рахунків та документів, вказаних в пункті 2.2 договору. Розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 15 банківський днів з моменту передачі товару покупцю. В разі відмови покупця від поставки, останній повинен повернути постачальнику поставлений товар, постачальник прийняти товар з оформленням необхідних для цього документів.

Згідно пункту 5.1 договору сторони несуть відповідальність у відповідності з вимогами діючого законодавства України та умовами цього договору. Якщо в результаті порушення однією стороною своїх зобов'язань буде спричинена шкода іншій стороні, винна в цьому сторона відшкодовує іншій стороні збиток, спричинений її діями у повному обсязі (пункт 5.3).

Відповідно до пункту 6.1 договору, цей договір укладений на період з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2012 року.

Так, на виконання умов договору постачальником був переданий у власність покупця товар, що підтверджується накладною № 0000226 від 18.05.2012 на суму 37 200,00 грн. (а.с. 11).

Зазначена видаткова накладна була підписана без зауважень уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками, а також покупцем була сплачена сума у розмірі 37 200,00 грн., виставлена за рахунком № 3911\000165 від 18.05.2012 (а.с. 9), що підтверджується платіжним дорученням № 453 від 18.05.2012 (а.с. 10).

Вказаний товар був необхідний покупцю (позивачу) у зв'язку з укладеним раніше між цими ж сторонами договору поставки турнікету з системою контролю доступу та монетоприймачем ЛОТ «Скиф», яка виявилась несправною після монтажу, у зв'язку з чим покупець звертався до постачальника з проханням замінити товар або усунути причини поломки. Таким чином, пластикові картки та жетони, які є предметом договору поставки № 157 від 17.05.2013, виявилися непотрібними.

Кримська республиканська установа «Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник» неодноразово зверталась до постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаура» в усному порядку з проханням замінити товар неналежної якості (турнікет з системою контролю доступу та монетоприймачем ЛОТ «Скиф») або усунути причини поломки, проте на ці звернення відповідач не відреагував.

З метою досудового врегулювання спору 16.08.2012 Кримська республиканська установа «Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник» направила на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаура» претензію за вих. № 530 про усунення недоліків устаткування, його заміни. Цією ж претензію був встановлений строк для усунення недоліків до 31.08.2013 (а.с 12-13).

Проте, недоліки поставленого відповідачем товару не були ним усунуті, у зв'язку з чим 19.10.2013 сторонами було укладено угоду про розірвання договору поставки № 157 від 17.05.2012, згідно умов якої сторони будуть вважати договір розірваним, а зобов'язання за договором припиненими з моменту підписання цієї угоди (а.с 17).

Згідно підпунктів 3.1, 3.2 укладеної угоди покупець згідно акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей передає весь товар, отриманий за договором, а постачальник згідно даного акту отримує вказане за договором; постачальник зобов'язується перерахувати грошові кошти за повернутий товару розмірі 37 200,00 грн., у тому числі ПДВ, у строк до 31.12.2012 за реквізитами, вказаними у пункті 5 договору.

На виконання укладеної угоди Кримською республиканською установою «Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник» було передано отриманий за договором поставки № 157 від 17.05.2012 товар, про що свідчить акт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 01.11.2012, підписаний обома сторонами та скріплений печатками (а.с. 14-16).

Відповідач своє зобов'язання за угодою від 19.10.2012 про розірвання договору поставки № 157 від 175.05.2012 не виконав, грошові кошти у розмірі 37 200,00 грн. не повернув, у зв'язку з чим на сьогоднішній день за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаура» числиться заборгованість у розмірі 37 200,00 грн.

Дослідивши надані позивачем у підтвердження своїх доводів докази, розглянувши матеріали справи, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 157 від 17.05.2012 за своєю правовою природою є договором поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Так, згідно частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Відповідно до положень статті 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Згідно частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Частиною 1 статті 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір поставки № 157 від 17.05.2012 був розірваний угодою від 19.10.2013, укладеною між Кримською республіканською установою «Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гаура», яка недійсною у судовому порядку не визнавалась, у зв'язку з чим, в силу статті 629 Цивільного кодексу України, вона є обов'язковою для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання за угодою від 19.10.2013 про розірвання договору поставки № 157 від 17.05.2012 та передав отриманий ним за договором поставки № 157 від 17.05.2012 товар, що підтверджується актом прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 01.11.2012, підписаним обома сторонами та скріплений печатками.

Доказів повернення грошової суми, сплаченої позивачем за платіжним дорученням № 453 від 18.05.2012, у розмірі 37 200,00 грн. відповідачем суду надано не було.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, вимоги Кримської республиканської установи «Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаура» заборгованості у розмірі 37 200,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаура» 3% річних за період з 01.01.2013 по 26.07.2013 у розмірі 632,90 грн. та суми інфляційного відшкодування за період з січня по липень 2013 року у розмірі 37,20 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 692 частина 3 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, з аналізу норм чинного законодавства користування чужими грошовими коштами це не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове користування (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-яким оплатним зобов'язанням і виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами може бути встановлено тільки договором між фізичними особами, а юридичні особи не можуть бути звільнені від цього зобов'язання.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.01.2013 по 26.07.2013 у розмірі 632,90 грн. та уточнений розрахунок індексу інфляції за період з січня по липень 2013 року у розмірі 37,20 грн., суд вважає їх вірними та здійсненими згідно вимог чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, суд також задовольняє позовні вимоги Кримської республиканської установи «Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаура» 3% річних у розмірі 632,90 грн. та інфляційних витрат в сумі 37,20 грн.

Витрати зі сплати судового збору відносяться на відповідача у відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 09.09.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 11.09.2013.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаура» на користь Кримської республиканської установи «Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник» заборгованість у розмірі 37 870,10 грн., у тому числі основний борг в сумі 37 200,00 грн., 3 % річних у розмірі 632,90 грн., інфляційні витрати у розмірі 37,20 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гаура» на користь Кримської республиканської установи «Алупкинський палацово-парковий музей-заповідник» судовий збір у розмірі 1 720,50 грн.

4. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя С.А. Чумаченко