Справа 22ц-1139б2007 Головуючий у першій
Категорія 21 (4) інстанції Потьомкін О.П.
Доповідач Соколан Н.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 грудня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді Барильської А.П..
Суддів - Соколан Н.О., Ляховської І.Є. при секретарі - Бондаренко Ї.В.
за участю: представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі - Бершадської Людмили Станіславівни, представника Державного підприємства «Придніпровська залізниця» - Романова Олександра Романовича
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області. Державного підприємства «Придніпровська залізниця» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2007 року за позовом Марушка Зіновія Михайловича до Державного підприємства «Придніпровська залізниця», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення недоплат по втраченому заробітку, компенсації за несвоєчасну виплату недоплат у зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2005 року Марушка З.М, звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (далі Підприємтво), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Відділення Фонду) про стягнення недоплат по втраченому заробітку, компенсації за несвоєчасну виплату недоплат у зв'язку з відшкодуванням шкоди здоров'ю та моральної шкоди, посилаючись на те, що з 1994 року по жовтень 2001 року працював вантажником на станції «Роковата» Придніпровської залізниці у шкідливих умовах праці, у зв'язку із чим отримав профзахворювання - пневмоконіоз, проте акт про розслідування профзахворювання, складений 02.04,2002 року Підприємство відмовилося підписувати у зв'язку із чим позивач звертався до суду. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 02,06.2004 року Підприємство зобов'язано скласти акт за формою ГІ-4. Після підписання акту, позивач 23.02.2005 року пройшов огляд у МСЕК, висновком якого йому встановлено 40 % втрати профпрацездатності (30 % - вперше по профзахворюванню, 10% - повторно по глухуватості). На підставі висновку МСЕК Відділення Фонду призначило позивачу виплати відшкодування шкоди з 21.05.2005 року. Проте позивач вважає, що виплати Відділення Фонду мало проводити йому з моменту встановлення медичною установою профзахворювання - 01.03.2002 року, тому, уточнивши позовні вимоги, просив стягнути з Відділення Фонду суму недоплат по його втраченому
2
заробітку за період з 01.03.2002 року по 21.02,2005 року у сумі 6901,67 грн. та компенсацію за порушення строку виплати недоплат - 2118,79 грн., а з Придніпровської залізниці за завдану моральну шкоду - 10000 грн.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2007 року позов задоволено частково, з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь позивача стягнуто недоплата по щомісячних страхових платежах у сумі 6901,67 грн., з ДІЇ «Придніпровська залізниця» 4000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення коштів з Відділення Фонду та справу направити на новий розгляд, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме страхові виплати Відділення Фонду проводить лише на підставі висновку МСЕК про встановлення відсотку втрати профпрацездатності на підставі ст.. 40 Закону України від 23.09. 1999 року № 1105-Х1У «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», також судом не було в порушення вимог т. 10 ЦГІК України з'ясовані всі обставини справи та досліджені всі докази, на які Відділення посилалось як на підставу своїх заперечень, що призвело до-неправильного вирішення спору судом.
В апеляційній скарзі ДП «Придніпровська залізниця» ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення 4000 грн. відшкодування моральної шкоди з підприємства та ухвалити нове про зменшення розміру моральної шкоди до 1000:грн.» оскільки розмір стягнутої за рішенням суду моральної шкоди 4000 грн. не відповідає тим стражданням, які були завдані позивачу з вини залізниці, вказана сума значно перевищена, оскільки суд не з'ясував обставин, якими позивач підтверджує сам факт заподіяння йому моральної шкоди, ступінь вини Підприємства.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відділення Фонду підлягає частковому задоволенню, скарга ДП «Придніпровська залізниця» - задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач у період з 1994 року
по жовтень 2001 року працював вантажником на станції «Роковата» Придніпровської
залізниці у шкідливих умовах праці, у зв'язку із чим отримав профзахворювання -
пневмоконіоз, яке встановлене 19.02.2002 року ЦЛЕК Українського профілактичного
центру ІМП. Рішенням ДовгинцІвського районного суду м. Кривого Рогу Придніпровська
залізниця зобов'язана скласти акт про розслідування професійного захворювання.
ВисновкомМСЕК 23.02.2005 року позивачу встановлено 40 % втрати
профпрацездатності (30 % - по профзахворюванню, 10% - повторно по глухуватості). На підставі висновку МСЕК Відділення Фонду призначило позивачу виплати відшкодування шкоди з 21.05.2005 року.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог до Відділення Фонду в частині стягнення недоплати щомісячних сумах відшкодування шкоди за період з 01.03.2002 року по 21.02.2005 року в сумі 6901,67 гри. суд першої інстанції виходив з того, що на момент встановлення професійного захворювання позивачу у 2002 році діяв Закон України від 23.09.1999 року № 1105-Х1У «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон), згідно якого страхові виплати повинно проводити Відділення Фонду.
Проте з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може з наступних підстав,
Згідно із положеннями ст.. ст.. 14,21-28 Закону України від 23.09. 1999 року № 1105-Х1У «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
3
випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» право застрахованої особи на отримання страхових виплат виникає в разі настання страхового випадку. Підставою для оплати потерпілому страхових виплат є акт розслідування професійного захворювання. У разі настання страхового випадку Відділення Фонду зобов'язане у встановленому законом прядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду і розмір страхових виплат відшкодування частини втраченого заробітку залежать від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності. Відповідно до положення ст.. 35 Закону для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування подаються акт розслідування профзахворювання та висновок МСЕК про ступінь втрати нрофпрацездатиості застрахованого, а також документи про необхідність надання додаткових видів допомоги, а ст.. 40 Закону передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови Фонду з дня втрати працездатності.
З матеріалів справи вбачається, що втрата профпрацездатності позивачу у зв'язку із отриманням ним професійного захворювання встановлена вперше висновком МСЕК від 23.02.2005 року, тобто саме з цього часу у відповідача, згідно із Законом, виникло право на отримання страхових виплат.
Тому суд першої інстанції безпідставно стягнув з Відділення Фонду недоплати по страховим виплат за період з 2002 по 2005 роки, до часу настання страхового випадку у позивача і в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.
Ухвалюючи рішення в частині часткового задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, дійшов вірного висновку про завдання ДП «Придніпровська залізниця» моральних страждань позивачу.
Зі справи вбачається, що підприємство відмовилося складати акт про розслідування професійного захворювання позивача, і така відмова рішенням Довгийцівського райсуду м. Кривого Рогу визнана незаконною і Придніпровська залізниця зобов'язана скласти такий акт. Все це призвело до моральних страждань, оскільки позивач повинен був відстоювати своє законне право через суд. багато страждати переживати та хвилюватися.
Проте, судом першої інстанції не прийняті до уваги положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», та розмір стягнутої моральної шкоди не відповідає характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, тривалості та можливості відновлення його немайнових втрат, не врахував вимушеність змін у житті позивача та не навів у рішенні суду відповідних мотивів. У зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в цій частині змінити та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 1000 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення ухвалено судом з порушенням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь позивача недоплат по щомісячних страхових платежах в сумі 6901,67 грн. та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог до Відділення Фонду, а в частині стягнення моральної шкоди з ДП «Придніпровська залізниця» рішення суду підлягає зміні із зменшенням розміру відшкодування моральної шкоди до 1000 грн.
Керуючись ст.ст. 303,307, 309 ч.1 п.4 , 313-314, 316.ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому
4
Розі - задовольнити частково, скаргу Державного підприємства «Придніпровська залізниця» - задовольнити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2007 року в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь позивача недоплат по щомісячних страхових платежах в сумі 6901,67 грн. скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.
В позові Марушка Зіновія Михайловича до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в частині стягнення недоплат по щомісячних страхових платежах за період з 01.03.2002 року по 21.02.2005 року відмовити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2007 року в частині стягнення з Державного підприємства «Придніпровська залізниця» моральної шкоди змінити, зменшити розмір моральної шкоди з 4000 грн. до 1000 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядок до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.