АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/6319/13 Справа № 2/410/774/12 Головуючий у 1 й інстанції - Озерянська Ж.М. Доповідач - Чубуков О.П.
Категорія
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2013 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
Судді-головуючого: Чубукова О.П.
Суддів колегії: Михайловської С.Ю. та Єлізаренко І.А.
при секретарі Солод О.В.
розглянувши апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням зазначеного суду першої інстанції від 08 квітня 2013 року виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 від 09 квітня 2010 року щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 визнано таким, що не підлягає виконанню.
В апеляційній скарзі відповідач у справі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпропетровської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль», просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_7 в задоволені позовних вимог. Вважає, що судом порушено вимоги ст.213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості зазначеного рішення суду від 08 квітня 2013 року.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до вимоги ст. ст. 10 та 213 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_9 була укладена Генеральна кредитна угода № К-Д 014/02-4 0/64 3 .с.46-49), на підставі якої того ж дня, 28 квітня 2007 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_9 був укладений кредитний договір № К-Д 014/02-40/643/1 .с.50-53), за яким банк надав ОСОБА_9 кредит у сумі 180000 доларів США під 14,00% річних, строком на 84 місяці, та з погашенням відповідно до графіка погашення (а.с.54-55). Кредитні кошти були надані на споживчі цілі.
З метою забезпечення кредитних зобов'язань, того ж дня, між ПАТ айффайзен Банк Аваль» (правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_9, який діяв на підставі довіреності, посвідченій приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_11 14.04.2007 року за реєстраційним № 2061, від імені ОСОБА_7 був укладений Договір іпотеки № 014/02-40/1446 (а.с.56-61). Згідно зазначеного Договору іпотеки, його предметом є нерухоме майно: житловий цегляний будинок з господарськими будівлями та споруда загальною площею 305,7 м2, житловою площею 102,7 м2.
Договір іпотеки був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу ОСОБА_11 і зареєстрований в реєстрі за № 99.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог даного кодексу.
Статтею 530 ЦК України визначається, що зобов'язання повинні бути виконані у встановлений строк його виконання.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.''
У зв'язку з виникненням у ОСОБА_9 заборгованості за кредитним договором від 28 квітня 2007 року, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за заявою ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернула стягнення на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці площею 1200м2 за адресою АДРЕСА_1, шляхом накладення виконавчого напису на зазначений предмет іпотеки і за рахунок заставленого майна зобов'язала задовольнити вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».
Нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин є відповідні норми Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України".
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», п.п.283, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчий напис на іпотечному договорі, якщо подані іпотекодержателем документи підтверджують безспірність заборгованості боржника та прострочення виконання ним зобов'язання. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.
Задовольняючи позов суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав належних доказів надіслання позивачці повідомлення-вимогу щодо погашення заборгованості по кредиту, а наявну у матеріалах справи копію поштового повідомлення суд не приймає до уваги як належний доказ по справі.
Пунктом 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджена наказом Міністерства Юстиції України №20/5від 03.03.2004 року) передбачено, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення
заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою
Кабінету Міністрів України.
Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку (затвердженому постановою Кабінету Міністрів України) (ч.2 п.284 Інструкції).
Відповідно до п.1 Переліку документів за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса (затверджений постановою Кабінету Міністрів України №117° від 29.06.1999 року (надалі Перелік), для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а я стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Суд встановив, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом не дотримано вимог ч. 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат", п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, 03.03.2004 року, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Належними доказами, які підтверджують наявність або відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені в порядку ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Проте із наданої суду копії виконавчого напису вбачається, що нотаріусом здійснено виконавчий напис на підставі наданого розрахунку боргу, який в свою чергу не може вважатись документом, що підтверджує безспірність вимог банку до боржника, тому суд дійшов до висновку, що при вчиненні нотаріальних дій нотаріус не переконався щодо безспірності існуючої заборгованості.
Про спірний характер правовідносин між позивачкою та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» свідчить те, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», звернувшись до нотаріуса з проханням здійснити виконавчий напису, не повідомив нотаріусу, що розрахунок розміру невиконаних зобов'язань за кредитним договором зроблено банком одноособово без урахування думки та відповідної позиції позичальника та не відповідає дійсній сумі заборгованості, тобто заборгованість за кредитним договором не є безспірною.
Згідно роз'яснень в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 січня 1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або на відмову у їх вчиненні» в разі оскарження боржником виконавчого напису, суд скасовує виконавчий напис і відмовляє у задоволенні вимог, викладених у виконавчому написі, лише у разі безпідставності вимог виконавчого напису. А у разі часткової обґрунтованості вимог, викладених у виконавчому написі, суд постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу.
З огляду на наведене судова колегія зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми заборгованості, що підлягає стягненню за написом, та безспірності характеру правовідносин сторін, чим порушив норми ст. 61 Конституції України, ст. 88 Закону України "Про нотаріат", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України. Зазначене судом першої інстанції вказує на відсутність у написі сили виконавчого документу, через що підлягає визнанню судом таким, що не підлягає примусовому виконанню.
При зазначених обставинах судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Його висновки ґрунтуються на положеннях та вимогах ст.ст. 3, 11, 13-16, 526, 530 та 611 Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку», ст. 88 Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.ст. 10, 11, 60, 74, 79, 84, 88, 146, 212 ЦПК України і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження суду першої інстанції і його висновків вони не спростовують, суттєвими не являються, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308 та 313 - 315 ЦПК України, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в особі Дніпропетровської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - відхилити.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає чинності з моменту її оголошення і з цього ж дня може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Судді колегії: