1

Справа № 22-2639 2006 p.                                                    Рішення ухвалено під головуванням

Категорія       13                                                                                   Бондаренко О.І.

Доповідач Пащенко Л.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області від 20.11.2006 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Нагорняка В.А.

Суддів: Пащенко Л.В.. Мартьянової Л.І.

При секретарі Руденко О.М. Розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 На рішення Вінницького районного суду від 05 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про продовження процесуального строку, про визнання договору дарування недійсним, -

Встановила:

В березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5про продовження процесуального строку і про визнання договору дарування недійсним.

В заяві зазначала, що в 1992 р. після смерті її чоловіка ОСОБА_3 вона отримала у спадщину будинок по АДРЕСА_1. Крім спадкового будинку, вона мала на праві особистої власності квартиру АДРЕСА_2 яку з допомогою своєї знайомої ОСОБА_4 та її сина ОСОБА_5 - відповідача по справі, 19.03.2002 р. продала. Натомість вона купила будинок по АДРЕСА_3. ОСОБА_4 запропонувала, щоб її син ОСОБА_5 надавав їй - позивачці догляд до смерті, а також вони зобов'язалися зробити за різницю коштів від продажу квартири в сумі 2500 доларів США (які зберігалися у ОСОБА_5) ремонт купленого будинку, підвести газ до нього і встановити газове опалення в будинку. За надані ОСОБА_5 послуги по догляду її до смерті і ремонту купленого будинку, вона погодилася на оформлення договору довічного утримання. ОСОБА_5 частково зробив ремонт в будинку, підвів газ, облаштував дві кімнати. На початку вересня 2002 р. вона захворіла і потрапила до лікарні, де її провідували відповідач та його мати ОСОБА_4. На другий день після виписки з лікарні ОСОБА_5 настояв на тому, щоб поїхати до нотаріуса і оформити відносини щодо догляду її до смерті. Після лікарні, почуваючись ще погано, вона з відповідачем підписала в нотаріальній конторі документи, вважаючи, що оформляється догляд за нею. Нотаріус ОСОБА_6 , нічого не пояснюючи, запитавши її лише чи не є вони з відповідачем родичами і чи має вона де жити, дав підписати угоду. Восени 2003 p., коли вона пішла обробляти свій город на АДРЕСА_1, то відповідач вигнав її з подвір'я,   повідомивши,  що  це  все  його.   Згодом,  коли  вона звернулася  в  сільраду,  її повідомили, що будинок по АДРЕСА_1, ОСОБА_5 переоформив на своє ім'я ще в жовтні 2002 року. З тих пір вона втратила здоров'я і довго хворіла.

Вважає, що її права як власника і як людини були грубо порушені, так як вона дізналася, що замість договору довічного утримання нею було підписано договір дарування. Це сталося через те, що відповідач використав її безпомічний стан після хвороби, обманув її і заволодів будинком, як дарунком, без її на те волі. Тому звернулася до суду з цим позовом. Просила продовжити пропущений з поважних причин процесуальний строк. Визнати договір дарування від 02.10.2002 року, вчинений між нею і ОСОБА_5, недійсним та стягнути з останнього судові витрати по оплаті держмита та послуг адвоката.

В судовому засіданні позивачка та її представник зменшили позовні вимоги, відмовившись від вимоги про продовження процесуального строку, оскільки згідно п.п. 6, 7 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України строк позовної давності позивачкою не пропущений, а в решті позовні вимоги підтримали і просили їх задоволити.

Рішенням Вінницького районного суду від 05 жовтня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивачки - ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, оскільки суд допустив односторонність судового розгляду і не дав належної оцінки доказам, та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачки та відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

Вирішуючи спір, суд встановив, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого першою Вінницькою держнотконторою, НОМЕР_1 ОСОБА_1 являлась власником будинку АДРЕСА_1.

Згідно договору дарування від 16.04.2002 p., посвідченого держнотаріусом Вінницької райдержнотконтори, ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла у дар цілий жилий будинок з прибудовами, з господарськими будівлями, розташований в АДРЕСА_3. Рішенням Вінницького райсуду від 19.12.2005 р. вищеназваний договір дарування від 16.04.2002 р. визнано фактично вчиненим договором купівлі-продажу.

Як вбачається з договору дарування від 02.10.2002 p., посвідченого нотаріусом Вінницького райнотокругу ОСОБА_6, ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_5 прийняв в дар цілий жилий будинок з господарськими будівлями, який розташований на присадибній земельній ділянці в с Стадниця Вінницького району по АДРЕСА_1.

Рішенням сесії Стадницької сільської ради від 12.12.2005 р. вилучено земельну ділянку з користування ОСОБА_1, загальною площею 0,08 га, яка розташована в с Стадниця по АДРЕСА_1, в зв'язку з даруванням житлового будинку за даною адресою ОСОБА_5 та передано останньому цю земельну ділянку безкоштовно у приватну власність.

Згідно інвентарної справи, оглянутої судом, встановлено, що саме ОСОБА_1  12.08.2002 р. було зроблено договір-замовлення НОМЕР_2 про вихід на об'єкт відчудження за адресою: АДРЕСА_1 с Стадниця; довідка-характеристика НОМЕР_3 була видана для пред'явлення в Вінницьку райнотконтору саме на предмет відчудження та на ескізі з генерального плану по АДРЕСА_1 значиться підпис ОСОБА_1 від 21.08.2002 року.

Згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Суд, ретельно перевіривши доводи та заперечення сторін, також встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували в добрих, дружніх, довірливих стосунках, що ОСОБА_1 неодноразово, в різні періоди часу, в присутності різних людей, висловлювалася про наміри подарувати та про те, що вона подарувала відповідачу свій будинок, який дістався їй у спадщину від померлого чоловіка. Це підтверджено в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 і ОСОБА_14.

Врахувавши вищевказані обставини справи, вимоги закону, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові ОСОБА_1, оскільки волевиявлення останньої щодо дарування належного їй будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 було добровільним і відповідало її дійсним намірам та бажанням і вона розуміла значення цього правочину, а доводи позивачки стосовно введення її відповідачем в оману щодо природи правочину -договору дарування, прав та обов'язків сторін у ньому не були доведенні відповідними об'єктивними, достовірними та переконливими доказами.

При цьому судом було взято до уваги те, що на момент укладення договору дарування у власності ОСОБА_1 перебувало два житлових будинки, тобто нею було відчуджено не єдине житло, і що, хоча позивачка похилого віку, проте вона добре обізнана з процедурою та порядком відчудження нерухомого майна, оскільки неодноразово зверталася в нотконтору як для оформлення спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_3, так і для укладення договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_3, який з метою меншої сплати держмита оформила як договір дарування, а також, що з досліджених медичних документів ОСОБА_1 (медкарта НОМЕР_4 довідка ВПЛ НОМЕР_5) не вбачається, що вона на момент укладення договору перебувала в хворобливому стані і не могла розуміти своїх дій та керувати ними.

Таким чином, суд повно з'ясував обставини справи, права та обов'язки сторін, ретельно перевірив їх доводи і заперечення, дав належну оцінку зібраним доказам та постановив рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги безпідставні, необгрунтовані і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307,308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького районного суду від 05 жовтня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня проголошення.

Судді: