Справа № 22 - 2506 / 2006 Категорія 43

Рішення постановлено під головуванням судді Федчишена С А. Доповідач: ОніщукВ.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 жовтня 2006 року                                                                             місто Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого:   Оніщука В.В.

суддів:                 Морозовського В.І., Чорного В.І.

при секретарі: Мазур Ю.О.,

за участю ОСОБА_1, представника Вінницької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" - Бурлаки Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Вінницької регіональної (Нлії ДП "Центр державного земельного кадастру" та ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суд м. Вінниці від 06.09.2006 року по справі за позозом ОСОБА_1 до Вінницької регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" про стягнення неустойки та моральної шкоди, -

встановила:

В липні 2006 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 28.05.2003 року між ким та відповідачем було укладено договір НОМЕР_1 на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку і згідно п. 1.2 якого строк виконання робіт було визначено грудень 2003 року, однак незважаючи на те, що вартість робіт ним була оплачена вчасно, відповідач роботу у визначений термін пе виконав і фактично державний акт йому був виданий лише 17.05.2006 року при здікскс-піі примусового виконання державною виконавчою службою. Тобто має місце прострочення виконання робіт з вини відповідача і з останнього має бути стягнута на його користь неустойка за період з 01.03.2005 року по 17.05.2006 року, оскільки за рішенням Ленінською районного суду м. Вінниці від 26.09.2005 року з відповідача на його користь вже було стягнуто неустойку за період з 01.01.2004 року по 01.03.2005 року та 800 грн. моральної шкоди і тому просив стягнути з відповідача на .ого користь неустойку в сумі 1309,21 грн., що передбачено Законом України "Про захист прав споживачі, 10000 грн. моральної шкоди, яка виразилась в неможливості вчасно оформити земельну ділянку та порушенні звичного способу життя та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 06.09.2006 року позов задоволено частково та стяпіуто з відповідача на користь позивача неустойку за прострочення виконання робіт в сумі 1309,21 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Вінницька регіональна філія ДП ''Центр державного земельного кадастру, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, через неповноту з'ясування судом обставин по справі, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Позивач ОСОБА_1., також не погодившись із вказаним  рішенням суду, подав апеляційну скаргу,, в якій просить рішення суду змінити та задовольнити його вимоги в повному обсязі, зіславшись на неповноту з'ясування судом обставин по справі та неправильне.застосування норм матеріального та процесуального права.

У своїх запереченнях на скаргу відповідача, ОСОБА_1. її доводи не визнав, вказавши на безпідставність скарги.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідачз. пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ст. 30S ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну'скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухватив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково позов, районний суд виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за умовами укладеного договору, що свідчить про обірунтоьаність позовних вимог.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює..

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між сторонами по справі було укладено договір за НОМЕР_1 на виробництво науково-технічної продукції, а саме на виготовлення державного акту на право власності на землю і в п.1.1 договору визначено строк здачі робіт - грудень 2003 року.

З матеріалів справи видно, що відповідач свої зобов'язання за умовами зазначеного договору не виконав та у визначений термін належним чином проведену роботу не здав і фактично державний акт позивачу був виданий лише 17.05.2006 року при здійсненні примусового виконання рішення Ленінського районного суд}' м. Вінниці від 26.09.2005 року. Відповідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо виконавець не виконує, прострочує виконання роботи згідно з договором, він за кожний день прострочення сплачує споживачеві пеню в розмірі трьох відсотків вартості робіт, послуг.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до . правильного висновку про те, що відповідач свої зобов'язання за умовами договору у визначені строки не виконав і тому з останнього на користь позивача необхідно стягнути неустойку в сумі 1309,21 грн. за період прострочення з 01.03.2005 року по 17.05.2006 року.

Посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що позивач умисно вчасно не отримав державний акт, не може бути прийнято до уваги, оскільки не підтверджено належними доказами і суперечить встановленим по справі обставинам.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що районним судом безпідставно не було враховано наявність заподіяння йому моральної шкоди, судовою колегією не приймається, оскільки є недоведеним, а щодо понесення витрат на правову допомогу, то суду першої інстанції відповідні докази не були надані і дане питання фактично залишилось не вирішеним, що не позбавляє позивача права звернутись до районного суду з заявою відповідно до вимог CT..220 ЦПК України.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто постановлене рішення відповідає матеріалам, справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційні, скарги Вінницької регіональної філії ДІЇ "Центр державного земельного кадастру" та ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 06.09.2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді: