ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

21.10.08

Справа №2-а-875/08

 

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Єлжової Н.М. за участю

представника позивача  - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 

за позовом  ОСОБА_3         

до   Красноперекопської об'єднанної державної податкової інспекції  в АР Крим             

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

 

ВСТАНОВИВ:

 

 До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернуласяз адміністративним позовом фірмаОСОБА_3 до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим по визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ  від 28.02.2008 року НОМЕР_1.

Під час  розгляду справи судом встановлено, що позивач - фірмаОСОБА_3 29.09.2008 року змінило назву на приватне підприємство «Продовольча компаніяОСОБА_3. Отже, суд встановив вважати належним позивачем  по справы приватне підприємство «Продовольча компаніяОСОБА_3.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2008 року  закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому  засіданні представник позивача позов підтримав та пояснив, що Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим 14 лютого 2008 року проведено невиїзну документальну перевірку фірмиОСОБА_3 з питання своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету за перший квартал  2007 року, за результатами якої складено акт за НОМЕР_2 від 14 лютого 2008 року.

За результатами цієї перевірки Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим 28 лютого 2008 року прийняте податкове повідомлення - рішення за НОМЕР_1, в якому встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств та за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на 66 календарних днів зобов'язано сплатити штраф  у сумі 368,20 гривень.

Представник позивача вважає, що податкове повідомлення - рішення прийняте з порушенням норм податкового законодавства, висновки акту перевірки не відповідають дійсності.

Представник позивача не погоджується з нарахуванням відповідачем штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом України “Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Представник позивача вказує на те, що ним було надано відповідачеві                          уточнювальний розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, однак, представник позивача заперечує проти того, що по уточню вальному  розрахунку податкових зобов'язань позивачем фактично сплачено узгоджену суму 1841,00 гривень податку на прибуток.

Представник позивача вказує на те, що поданням уточнювального розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок позивач зменшив раніше узгоджені зобов'язання на суму помилки 1841,00 гривень, а не сплачував їх.

У судовому  засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що фірмаОСОБА_3 надала Красноперекопській об'єднаній державній податковій інспекції в АР Крим  декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2007 року, відповідно до якої задекларовано до сплати податкове зобов'язання податку на прибуток в розмірі 21701,00 гривень.

Представник відповідача зазначає, що строки сплати податкового зобов'язання встановлені пп.5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року, відповідно до якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Представник відповідача зазначає, що днем граничного строку сплати податку на прибуток є 21.05.2007 року. Однак, підприємство в встановлені законодавством строки  не сплатило податкове зобов'язання.

Представник відповідача вказує, що несплачена платником податку узгоджена сума податкового зобов'язання вважається сумою податкового боргу та до неї застосовуються процедури стягнення.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до п.п.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Представник відповідача зазначив, що позивач станом на 26.07.2007 року  мав заборгованість по особовому рахунку податку на прибуток  в сумі 21697,96 гривень, в тому числі по декларації НОМЕР_6 від 08.05.2007 року  заборгованість склала 21697,96 гривень.

Представник відповідача підкреслює, що погашення податкового боргу  платником податку по вищевказаній декларації  виконано частково шляхом подання уточненої декларації після закінчення граничного строку сплати  податкового зобов'язання за звітний період 1 кварталу 2007 року, тому  на суму 1841,00, в автоматичному режимі  нараховане штрафну санкцію в розмірі 20% (66 днів) на суму сплаченого боргу. Представник відповідача вважає, що будь-яке зменшення податкового зобов'язання вважається  сплатою боргу, тому податкове повідомлення-рішення прийнято законно та обґрунтовано.

Вислухавши пояснення представника позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги  позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює  владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3  статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту  2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№  2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Красноперекопська об'єднана державна податкова  інспекція  в АР Крим  є суб'єктом владних повноважень.

           Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

          Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов  та обставин, визначених ним.

          «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

          «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

          Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи. 

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ  від 28.02.2008 року НОМЕР_1, суд зобов'язаний перевірити, чи здійснювалася Красноперекопською об'єднаною державною податковою  інспекцією  в АР Крим невиїзна документальна перевірка позивача з питань  своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету на підставі закону, чи є достовірними результати перевірки, викладені в Акті, чи прийняте податкове повідомлення-рішення відносно позивача відповідно до вимог податкового законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 55  Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми  зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Судом встановлено, що 29.09.2008 року фірмаОСОБА_3 була перейменована  згідно рішення засновника на приватне підприємство «Продовольча компаніяОСОБА_3, у зв'язку з чим булі змінені всі правовстановлювальні документи.

Приватне підприємство «Продовольча компаніяОСОБА_3  (ІНФОРМАЦІЯ_1) зареєстроване  як юридична особа виконавчим комітетом    Красноперекопської міської ради Автономної Республіки Крим   26.06.2000 року, що підтверджується  свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії НОМЕР_4.

Судом встановлено, що відповідно до Довідки  з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України  Управління статистики у Красноперекопському районі Головного управління статистики в Автономній Республіці  Крим  серії НОМЕР_3 від 30.09.2008 року  приватне підприємство «Продовольча компаніяОСОБА_3  (ІНФОРМАЦІЯ_1)   є юридичною особою, організаційно-правовою формою за КОПФГ: приватне підприємство, видами діяльності за КВЕД  є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, виробництво продуктів борошномельно - круп'яної промисловості, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту,діяльність кафе.

          Відповідно до п.1.5 Статуту приватного підприємства «Продовольча компаніяОСОБА_3, затвердженого засновником Приватного підприємства  «Продовольча компаніяОСОБА_3 ОСОБА_1,  приватне підприємство «Продовольча компаніяОСОБА_3 є юридичною особою з моменту його державної реєстрації.

          Згідно з п.1.8 Статуту приватного підприємства «Продовольча компаніяОСОБА_3 підприємство створено з метою одержання прибутку шляхом здійснення господарської діяльності, не забороненої чинним законодавством.

          Згідно з Довідкою від 02.10.2008 року НОМЕР_5  позивач має поточні рахунки у гривнях, рублях Росії, доларах США в Севастопольської філії ВАТ ВТБ Банк

Таким чином, судом встановлено, що приватне підприємство «Продовольча компаніяОСОБА_3 являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції   здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Таким чином, судом встановлено, що  Красноперекопська об'єднана державна податкова  інспекція  в АР Крим уповноважена здійснювати контроль за додержанням податкового законодавства, за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи податкової служби зобов'язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб'єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.

Суд зазначає, що загальні підстави та порядок  проведення перевірок  встановлені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.

Відповідно до ч.1 статті 11 Закону  України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ  органи державної   податкової  служби  у  випадках,  в  межах компетенції та у порядку,  встановлених  законами  України,  мають право  здійснювати  документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих  податкових  декларацій,  звітів  та   інших   документів, пов'язаних   з   нарахуванням   і   сплатою   податків  та  зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі),  а також планові    та    позапланові    виїзні   перевірки   своєчасності, достовірності,  повноти нарахування і сплати  податків  та  зборів (обов'язкових   платежів),   додержання   валютного  законодавства юридичними   особами,    їх    філіями,    відділеннями,    іншими відокремленими підрозділами,  що не мають статусу юридичної особи, а  також   фізичними   особами, які мають статус суб'єктів підприємницької  діяльності  чи  не мають такого статусу,  на яких згідно із законами України покладено обов'язок  утримувати  та/або сплачувати   податки   і   збори   (обов'язкові   платежі),   крім Національного банку України  та його установ (далі- платники податків).

Відповідно до п.1.2 Порядка оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого  наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

          Відповідно до п.1.3 Порядка оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого  наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205  за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт.

          Таким чином, судом встановлено, що органи податкової служби мають право проводити  документальні невиїзні перевірки на підставі поданих  податкових  декларацій,  звітів  та   інших   документів, пов'язаних   з   нарахуванням   і   сплатою   податків  та  зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

          Судом встановлено, що 14 лютого 2008 року головним державним податковим інспектором відділу оподаткування  юридичних осіб Красноперекопської об'єднаної державної податкової  інспекції  в АР Крим ОСОБА_4 проведено невиїзну документальну перевірку фірмиОСОБА_3  з питання своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету за перший квартал  2007 року, за результатами якої складено акт за НОМЕР_2 від 14 лютого 2008 року.

Судом встановлено,що відповідач відповідно до Закону України “Про державну податкову службу в Україні”від 04.12.1990 року № 509-ХІІ мав право на проведення невиїзної  документальної перевірки позивача з питання своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету.

Суд зазначає, що в акті  про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету за НОМЕР_2 від 14 лютого 2008 року зазначено, що невиїзною документальною перевіркою встановлено  часткове погашення податкового боргу  платником податку  на суму 1841,00 гривень відповідно до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року після закінчення граничного строку сплати  податкового зобов'язання шляхом надання уточнювального розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок.

В додатку до вищевказаного акту  зазначено про   нарахування штрафної санкції за затримку  сплати узгодженої суми  податкового зобов'язання строком в 66 днів на суму сплаченого боргу в сумі 1841,00 гривень в розмірі 20%, що складає  368,20 гривень.

Судом встановлено, що відповідно податкового повідомлення-рішенням від 28 лютого 2008 року НОМЕР_1  на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року за затримку на 66 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 1841,00 гривень позивач має сплатити штраф у розмірі  20% у сумі 368,20 гривень за платежем податок на прибуток приватних підприємств.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі  20% у сумі 368,20 гривень на підставі підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року за затримку на 66 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 1841,00 гривень є безпідставним та таким, що суперечить вимогам Закону України “Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року у зв'язку з наступним.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу 1 п.5.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Однак, суд зазначає, що  відповідно до абзацу 2 п.5.1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Суд зазначає, що строки давності для надання уточнюючого розрахунку, встановлені ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року, позивачем  не пропущено.

Отже, судом встановлено, що для усунення помилок в поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок, в якому може бути зазначено як збільшення податкового зобов'язання, так і його зменшення, що пов'язано з помилкою платника податків.

Суд зазначає, що ніхто не може обмежувати платника податків у його праві на самостійне усунення недоліків при визначенні податкових зобов'язань, та відповідно, не може бути обмежено також його право на  подання уточненої декларації, якими усуваються зазначені помилки.

При таких обставинах, органи податкової служби на загальних підставах мають перевірити достовірність відомостей, зазначених в уточненій декларації.  

Судом встановлено, що позивачем 08.05.2007 року було надано декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2007 року, в якому зазначено, що сума податку на прибуток складає 21701,00 гривень.

Однак, у зв'язку з виявленою позивачем помилкою в сумі податку на прибуток, яке зазначено в декларації з податку на прибуток підприємства, 26.07.2007 року позивачем було надано відповідачеві уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому зменшено податкове зобов'язання на суму 1841,00 гривень у зв'язку з виправленням помилки.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем помилково зазначено завищений розмір податку на прибуток на суму 1841,00 гривень в декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2007 року від 08.05.2007 року, у зв'язку з чим 26.07.2007 року позивачем було надано відповідачеві уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок в межах строку, встановленого ст.15  Закону України “Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Судом встановлено, що в судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, що в уточненому розрахунку позивача стосовно визначення розміру податку на прибуток за 1 квартал 2007 року були зазначені недостовірні відомості та не навів доказів, що такими діями позивач порушив будь-які приписи законів про оподаткування.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача відносно застосування  до позивача штрафних санкцій відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року.

Суд зазначає, що відповідно  підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року,  у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

          Однак, вищезазначені норми Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року були безпідставно застосовані до позивача.

          Суд підкреслює, що позивачем здійснено уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, в якому зазначено, що позивачем у декларації з податку на прибуток підприємства   помилково зазначено завищену суму податку на прибуток, у зв'язку з чим позивач виправив помилку, зменшив суму податку на суму 1841,00 гривень.

          Суд зазначає, що відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року відповідальність передбачена у випадку, коли  платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.

          В цьому випадку він зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Вищевказана норма до п.17.2 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року зазначена і в п.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 110 та зареєстрованої  в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 268/5459.

          Отже, суд зазначає, що норма п.17.2 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року застосовується органами державної податкової служби при виявлені платником податку і уточнені виключно  заниженого податкового зобов'язання. В зазначеній нормі Закону жодних підстав відповідальності за зменшення платником податків завищеного податкового зобов'язання не ведеться, застосування штрафних санкцій за уточнення  завищеного податкового зобов'язання не передбачено.

          Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача, що будь-яке зменшення податкового зобов'язання вже являється його сплатою, тому таке «часткове погашення податкового боргу»  платником податку по декларації з податку на прибуток підприємства   після закінчення граничного строку сплати  податкового зобов'язання за звітний період 1 кварталу 2007 року на суму 1841,00 гривень тягне відповідальність.

          Суд зазначає, що виключно Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року передбачені підстави та порядок застосування штрафних санкцій до платників податків, тому відповідач не має права самостійно визначати підстави та умови притягнення платників податку до відповідальності.

          Крім того, суд зазначає, що відповідно до даних облікової картки платника податку станом на 31.12.2007 року зазначається про нарахування податку на прибуток у сумі 21701,00 гривень згідно декларації НОМЕР_6 від 08.05.2007 року. Також значиться про зменшення податку за квартал згідно розрахунку НОМЕР_7 від 26.07.2007 року, а не про його сплату.

          Отже, суд приходить до висновку, що даними особового рахунку не підтверджується часткова сплата позивачем податкового боргу  платником податку по декларації з податку на прибуток підприємства після закінчення граничного строку сплати  податкового зобов'язання за звітний період 1 кварталу 2007 року на суму 1841,00 гривень.

          Відомості особового рахунку відповідають вимогам Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року  та підтверджують доводи представника позивача.

          Отже, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що помилкове завищення позивачем податку на прибуток, яке ним було скореговано у уточнюючому розрахунку не потягло за собою заниження зобов'язань платника за відповідний звітний період, отже, застосування штрафних санкцій до позивача в даному випадку є безпідставним.

          Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року помилково завищив суму податку на прибуток, яка ним була скорегована у уточнюючому розрахунку, можливість застосування в даному випадку до позивача  заходів відповідальності Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №  2181-ІІІ від 21.12.2000 року не передбачена, отже, відповідач необґрунтовано застосував до приватного підприємства «Продовольча компаніяОСОБА_3 фінансові санкції.

          Отже, суд вважає, що  податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ  від 28.02.2008 року НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі  позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод  та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень  не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес.  Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що рішення відповідача про зобов'язання сплатити штрафні санкції у розмірі  20% у сумі 368,20 гривень за затримку на 66 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 1841,00 гривень не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, отже, податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ  від 28.02.2008 року НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

          Враховуючи  вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача  підлягають частковому задоволенню.

          Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь  сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

          У зв'язку зі складністю справи судом 21 жовтня 2008 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 27 жовтня 2008 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

 

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ  від 28.02.2008 року НОМЕР_1.

3.          Стягнути на користь приватного підприємства «Продовольча компаніяОСОБА_3  судовий збір у розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня  її складання у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

 

Суддя  Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим                                          Трещова О.Р.