ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
16.10.08 |
Справа №2-а-726/08 |
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Єлжової Н.М., за участю
представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим
до товариства з обмеженою відповідальністюОСОБА_2, треті особи -Управління Державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб підприємців, ОСОБА_3
про припинення юридичної особи,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулась з адміністративним позовом Державна податкова інспекція у м.Сімферополі АР Крим до товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 про припинення юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) шляхом визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації з дати такої реєстрації - з 31.08.2007 року, визнання недійсним свідоцтво платника ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 НОМЕР_1, з дати видачі - з 12.09.2007 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.07.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду від 22.07.2008 року Управління Державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб підприємців та ОСОБА_3 залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
У судовому засіданні представник позивача позов повністю підтримав та пояснив, що на обліку в ДПІ у м. Сімферополі перебуває платник податків - товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) з 04.09.2007 року за НОМЕР_2.Зазначено, що відповідачу 12 вересня 2007 року видано свідоцтво платника податку на додану вартість НОМЕР_1.
Представник позивача зазначив, що проведеною працівниками відділу податкової міліції ДПІ у м.Сімферополі перевіркою встановлено, що ТОВ ОСОБА_2 зареєстровано з порушенням встановленого законодавством порядку, ТОВ ОСОБА_2 зареєстровано на особу, що не мала наміру та можливості здійснювати підприємницьку діяльність. Також представник позивача зазначив, що перевіркою юридичної адреси ТОВ ОСОБА_2 встановлено, що дане товариство за вказаною в Статуті та реєстраційних документах адресою не знаходиться, що є підставою для припинення юридичної особи.
Представник позивача зазначив, що оскільки засновник та керівник ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 будь якого відношення до діяльності товариства не мав, всі документи передав іншій особі, яка не була повноважною, у той же час іншим особам функцій по управлінню не делегував, то отримане невстановленою особою свідоцтво платника ПДВ підлягає визнанню недійсним з моменту його видачі.
У судові засідання представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи.
У судові засідання представник третьої особи - Управління Державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб підприємців не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
У судові засідання третя особи - ОСОБА_3 не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи, клопотання про розгляд справи за його відсутністю не надсилав.
Приймаючи до уваги клопотання представника відповідача та третьої особи Управління Державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб підприємців про розгляд справи за їх відсутністю, враховуючи те, що в справі достатньо матеріалів для її вирішення по суті, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі представника відповідача, представника третьої особи Управління Державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб підприємців, третьої особи - ОСОБА_3 на підставі наявних доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1,3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам ст. 11, 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ.
З урахуванням завдань Кодексу адміністративного судочинства, суд зазначає, що суб'єкти владних повноважень можуть бути позивача в адміністративному судочинстві у виключних випадках. Такі випадки встановлені статтею 50 КАС України.
Відповідно до частини 4 статті 50 КАС України фізичні та юридичні особи можуть бути відповідачами за позовами суб'єкта владних повноважень в випадках, колу це прямо зазначено законом.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що право органів податкової інспекції на звернення до суду для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.
Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.
Порядок та підстави реєстрації, припинення реєстрації визначаються Законом України від 15.05.2003, № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".
Відповідно до частини 1 статті 4 даного Закону державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Судом встановлено, що підприємство ТОВ ОСОБА_2 є юридичною особою, зареєстрованою 31.08.2007 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.12), витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) НОМЕР_3 від 08.07.2008 року (а.с. 4).
Відповідно до п.2.1 Статуту ТОВ ОСОБА_2, затвердженого Рішенням Учасника ТОВ ОСОБА_2 № 1 від 04 серпня 2007 року, зареєстрованого державним реєстратором виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АРК 31.08.2007 року, основною метою діяльності товариства є здійснення виробничо-господарської діяльності, спрямованої на одержання прибутку, що використовується на задоволення соціально-економічних інтересів Учасників Товариства (а.с.5-6).
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ ОСОБА_2 являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та на нього розповсюджується дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003, № 755-IV, у тому числі в частині припинення реєстрації.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Здійснюючі господарську діяльність юридичні особи - платники податків відповідно до пунктів 2, 3 частини1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до пп. а,б,в п. 4.1.4. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-II податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця; календарному кварталу або календарному півріччю - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя), та інше.
Судом встановлено, що ТОВ ОСОБА_2 взято на облік як платник податків та зареєстровано 04.09.2007 року за НОМЕР_2 у ДПІ у м. Сімферополь АР Крим відповідно до довідки ДПІ у м. Сімферополь АР Крим про взяття на облік платника податків від 04.09.2007 року № 2442/29-0 (а.с.13).
Судом встановлено, що станом на день розгляду справи ТОВ ОСОБА_2 перебувало на обліку в ДПІ у м. Сімферополь АР Крим.
Таким чином, ТОВ ОСОБА_2 являючись суб'єктом господарювання, зареєстрованим в установленому законом порядку у якості платника податків, зобов'язане подавати до ДПІ у м. Сімферополь АР Крим податкову звітність у встановлений Законом строк.
Судом встановлено, що ТОВ ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність та надає до податкових органів податкові декларації з податку на додану вартість. Цей факт підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за 10 місяць 2008 року (а.с.22-23), 11 місяць 2007 року (а.с. 35-36), 12 місяць 2007 року (а.с.37-38), 01 місяць 2008 року (а.с.39-40), дослідженими у судовому засіданні.
Відповідно до довідки розрахунків з бюджетом станом на 15.08.2008 року (а.с.30), облікової картки платника станом на 31.12.2007 року, станом на 15.08.2008 року (а.с.30-31) ТОВ ОСОБА_2 не має заборгованості перед бюджетом.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 08.07.2008 НОМЕР_3 ТОВ ОСОБА_2 включено до реєстру 31.08.2007 року як юридична особа та станом на 08.07.2008 року перебуває на обліку.
Таким чином, судом установлено, що ТОВ ОСОБА_2 під час здійснення господарської діяльності не порушувало вимоги ст. 67 Конституції України, пунктів 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-ХІІ від 25.06.1991 року, п. 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97, пункту г, п. 4.1.4. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-II.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи відповідач здійснює підприємницьку діяльність, відповідно до вимог законодавства, а пзивач не надав доказів, що відповідач здійснює свою господарську діяльність з порушенням встановленого законом порядку.
Відносно позовних вимог позивача щодо припинення юридичної особи - ТОВ ОСОБА_2 шляхом визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації з дати такої реєстрації - з 31.08.2007 року, суд зазначає наступне:
Частиною 2 статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. N 755-IV передбачені підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи:
- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;
- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;
- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;
- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;
- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Суд зазначає, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тими обставинами, що оскільки ОСОБА_3 - засновник та керівник ТОВ ОСОБА_2 будь - якого відношення до діяльності товариства не мав, всі документи передав іншій особі, яка не була повноважною особою, іншим особам функцій по управлінню не делегував, то отримане невстановленою особою свідоцтво платника ПДВ підлягає визнанню недійсним з моменту його видачі а юридична особа підлягає припиненню з моменту реєстрації. В підтвердження своїх пояснень представник позивача надав протокол допиту свідка від 31.01.2008 року та заяву ОСОБА_3 щодо припинення державної реєстрації ТОВ ОСОБА_2.
Отже, як зазначив представник позивача, підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.
Проаналізувавши пояснення позивача та надані представником позивача докази, суд зазначає, що, однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.
Однак, належних доказів порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути представником позивача не надано.
Суд не погоджується з доводами представника позивача відносно того, що засновник товариства ОСОБА_3 не мав наміру та можливості здійснювати підприємницьку діяльність, у діяльності товариства участі не брав та фінансово-господарські документи не підписував виходячи з наступного:
Суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи документів, навпаки, вбачається, що волевиявлення засновника товариства ОСОБА_3 було направлено саме на створення суб'єкта господарювання з метою зайняття підприємницькою діяльністю.
Так, до справи долучено статут ТОВ ОСОБА_2, затвердженого Рішенням Учасника ТОВ ОСОБА_2 № 1 від 04 серпня 2007 року ОСОБА_3, про що свідчить підпис ОСОБА_3 відповідно до Рішення № 1 від 04 серпня 2007 року призначено на посаду директора ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ним підписано Статут ТОВ ОСОБА_2.
Судом встановлено, що засновник ТОВ ОСОБА_2 ОСОБА_3 надавав до податкових органів підписані ним податкові декларації з податку на додану вартість, про що свідчать наявні у справі декларації з податку на додану вартість за 10 місяць 2008 року (а.с.22-23), 11 місяць 2007 року (а.с. 35-36), 12 місяць 2007 року (а.с.37-38), 01 місяць 2008 року (а.с.39-40). Отже вищевказане спростовує посилання відповідача на те, що засновник товариства фінансово-господарські документи не підписував.
Також суд зазначає, що під час допиту у якості свідка 31.01.2008 року ОСОБА_3 свідчив про те, що він свідомо брав участь у створенні товариства, навіть ним зазначено про можливість зайняття підприємницькою діяльністю у майбутньому. Не знаходять свого підтвердження посилання позивача на відсутність можливості ОСОБА_3 здійснювати підприємницьку діяльність.
Відповідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів, які свідчать порушенняОСОБА_3 статті 42 Господарського кодексу України, а саме, що волевиявлення засновника не було направлено на створення суб'єкта господарювання з ціллю заняття підприємницькою діяльністю.
Судом встановлено, що юридична особа ТОВ ОСОБА_2 створена не за викраденими, загубленими чи підробленими документами з метою заниження податкових зобов'язань, а свідомо та за бажанням засновника ОСОБА_3.
Тому позивачем не надано доказів наявності підстав визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації, у зв'язку з недоведеністю порушень закону, які були би допущені при створенні юридичної особи.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ДПІ у м. Сімферополь АР Крим щодо припинення юридичної особи-Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1) шляхом визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації з дати такої реєстрації - з 31.08.2007 року не підлягають задоволенню.
Відносно посилань позивача щодо відсутності юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням суд зазначає наступне:
Дійсно, частиною другою ст. 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. N 755-IV передбачено таку підставу для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, як наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.
Але суд звертає увагу позивача на те, що в обґрунтування вищевказаної підстави для припинення юридичної особи, відповідачем не надано доказів щодо наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням. Так, згідно з витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 08.07.2008 НОМЕР_3 ТОВ ОСОБА_2 включено до реєстру 31.08.2007 року як юридична особа за адресою АДРЕСА_1 та будь-які записи про відсутність юридичної особи за місцем знаходження в Єдиному державному реєстрі відсутні.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що доводи щодо наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність відповідача за вказаним її місцезнаходженням не знайшли свого підтвердження.
Крім того, суд звертає увагу позивача, що право податкової інспекції на звернення до суду для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи підлягає законодавчим обмеженням.
Згідно п. 17 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби мають право звертатись до суду з заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Статтею 11 Закону визначені права органів державної податкової служби, згідно з якими вони мають право:
1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);
2) здійснювати контроль за: додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів;
Таким чином, суд приходить до висновку, що органи податкової служби мають реалізовувати свої повноваження виключно з метою задля досягнення своїх завдань та здійснення функцій.
Але позивачем суду не надані докази, що ТОВ ОСОБА_2 порушує податкове або інше законодавство, що належить до сфери контролю органами податкової служби.
Щодо звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи з підстав наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням, суд зазначає, що контроль за наявністю в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням не входить до повноважень органів державної податкової служби.
Таким чином, посилання позивача на можливість звернення до суду з позовом про припинення юридичної особи з підстави наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням не передбачено Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, отже, відповідно, не входить до компетенції позивача відповідно до ч. 4 статті 50 КАС України.
Перевіривши обґрунтованість висновків про наявність підстав для звернення до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва платника ПДВ ТОВ ОСОБА_2, суд зазначає наступне:
Судом встановлено, що ТОВ ОСОБА_2 взято на облік як платник податків та зареєстровано 04.09.2007 року за НОМЕР_2 у ДПІ у м. Сімферополь АР Крим відповідно до довідки ДПІ у м. Сімферополь АР Крим про взяття на облік платника податків від 04.09.2007 року № 2442/29-0 (а.с.13).
Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із ст. 2 цього Закону зобов'язані зареєструватись як платники податку в органі державної податкової служби за місцем їх знаходження.
Судом встановлено, що ТОВ ОСОБА_2 відповідно до статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97 зареєстровано як платник податку на додану вартість в ДПІ у м. Сімферополі з 12 вересня 2007 року та має свідоцтво платника податку на додану вартість НОМЕР_1, індивідуальний податковий номер - НОМЕР_4.
Судом встановлено, що реєстрація ТОВ ОСОБА_2 як платника податку на додану вартість не анульована. Платник податків своєчасно подає декларації з податку на додану вартість, що вбачається з матеріалів справи.
Отже, суд зазначає, що ТОВ ОСОБА_2 станом на день розгляду справи є платником податку на додану вартість в ДПІ у м. Сімферополі.
Випадки та порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість встановлені пунктом 9.8. статті 9 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість» та пунктом 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за № 208/4429.
Щодо порядку реєстрації платника податку на додану вартість, порядку анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та суд зазначає наступне:
Так, відповідно до п.9.1 Закону України "Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР Центральний податковий орган веде реєстр платників податку.
Відповідно до п. 9.3. Закону України "Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).
Відповідно до п. 9.5. Закону України "Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви.
Отже, судом встановлено, що органами, які здійснюють реєстрацію платника податку на додану вартість є податкові органи, що прямо передбачено нормами Закону України "Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.
Відповідно до п.9.8. Закону України "Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:
а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;
б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);
в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;
г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у статті 6 та статті 81 цього Закону;
ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.
Вищевказані підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість також зазначені в п.25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 01.03.2000 року № 79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за № 208/4429.
Суд звертає увагу, що податковий орган не може відмовити в анулюванні реєстрації у разі існування підстав, визначених у підпунктах "а" - "б" цього пункту, та зобов'язаний прийняти самостійне рішення про анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах "в" - "г" цього пункту, що зазначається в Законі України "Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.
Відповідно до п.25.2.1. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації від 01.03.2000 року № 79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за № 208/4429 органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення.
Проаналізувавши підстави анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, суд приходить до висновку, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість здійснюється виключно податковими органами при наявності підстав, передбачених законом, що і є їх компетенцією, яка передбачена Законом України "Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.
Отже, при наявності підстав, передбачених п.9.8. статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість», ДПІ м. Сімферополя має право самостійно прийняти рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, тому в цій частині права та інтереси позивача не є порушеними та підстави задоволення позовних вимог щодо анулювання свідоцтва платника податку у суду відсутні.
Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги ДПІ у м. Сімферополь АР Крим не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
У зв'язку зі складністю справи судом 16 жовтня 2008 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 22 жовтня 2008 року постанова складена у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складення у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного господарського суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Окружного
адміністративного суду
Автономної Республіки Крим Трещова О.Р.