Справа № 22-10373/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Шипович В.В.
Категорія 21 Доповідач СаніковаО.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Жданової B.C.
при секретарі: Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 6 жовтня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області просить скасувати рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 6 жовтня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги позивача: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на відшкодування моральної шкоди 13 000 грн., - та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області посилається на те, що винним у нещасному випадку, який стався з позивачем є підприємство, яке і повинне відшкодовувати йому моральну шкоду; висновок МСЕК про встановлення стійкої втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування позивачу матеріальної шкоди і не є підтвердженням факта спричинення моральної шкоди: позивачем не доведені втрати немайнового характеру і не надано ніяких доказів спричинення йому моральних страждань; судом не враховано, що позивач втратив професійну працездатність і не втратив можливість вести звичний спосіб життя; судом не зазначено мотивів, відповідно до яких він прийшов до висновку про стягнення саме 13000 грн.; судом не враховано, що відділення виконавчої дирекції виплатило позивачу одноразову допомогу, що є компенсацією моральних страждань. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхувння від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 1976 року по листопад 2004 року працював на шахті ім.А.І.Гайового. Праця у шкідливих умовах призвела до професійного захворювання, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання, медичними документами про лікування. Висновком медичних органів ОСОБА_1 встановлено професійне захворювання - хронічний радикуліт. Висновком МСЕК від 26 січня 2005 року позивачу встановлено 30% втрати професійної працездатності у зв'язку з зазначеним професійним захворюванням безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
Судом також встановлено, що ушкодження здоров'я ОСОБА_1 сталося при виконанні ним трудових обов'язків, що в свою чергу призвело як до фізичних так і моральних страждань; втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний образ життя, спілкування з оточуючими, необхідності залишення роботи, внаслідок чого позивач вимушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1 є професійним, про що складений акт розслідування професійного захворювання 28 березня 2002 року. Висновком медичних органів позивачу встановлено професійне захворювання - хронічна вертеброгенна попереко-крестцова радікулопатія в стадії люмбоішіалгії. Висновком МСЕК від 23 квітня 2002 року позивачу вперше встановлено 20 % втрати професійної працездатності у зв'язку із зазначеним захворюванням; висновком МСЕК від 26 січня 2005 року позивачу встановлено 30% встрати професійної працездатності у зв'язку із зазначеним захворюванням безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи. Крім того висновком МСЕК від 26 січня 2005 року позивачу встановлено 20% втрати професійної працездатності повторно у зв'язку із професійним захворюванням періартрозом, яке вперше було йому встановлено висновком МСЕК від 7 грудня 1998 року.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоров'я у зв'язку із професійним захворюванням хронічною радікулопатією за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Суд правильно й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону визначив розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з професійним захворюванням хронічною вертеброгенною радікулопатією на користь позивача, урахувавши при цьому всі обставини по справі, в тому числі характер професійного захворювання, встановлення 30% втрати професійної працездатності безстроково, те, що він постійно вимушений лікуватися, а також ті обставини, що захворювання прогресує, про що свідчить збільшення проценту втрати працездатності з 20% у 2002 році до 30% - у
2005 році, глибину та ступінь моральних страждань ОСОБА_1 у зв'язку з професійним
захворюванням, порушення у зв'язку з цим нормальних життєвих зв'язків, характер
додаткових зусиль для організації життя, тривалість його праці на вугільних
підприємствах у тяжких умовах праці, а також те, що звільнений він у зв'язку із
захворюванням.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду. Посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.І п.1, 308 ч.І, 314 ч.І п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м.Горлівки Донецької області відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 6 жовтня
2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.