Справа 22ц-11069                                                                        Головуючий в 1 інстанції

Категорія 30(4)                                                                               Шум Л.І.

Доповідач Соколан Н.О.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

6 грудня 2007 року    колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого:    судді Барил ьської А.П.

суддів                       Соколан Н.О.,Ляховської І.Є.

при секретарі   Бондаренко І.В.

за участю: позивача                     ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3 представника відповідача

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 6 лютого 2007року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, 3-тя особа- відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого РО КМУ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та по зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення

Встановила:

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 6 лютого 2007року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1

Визнано ОСОБА_3 такою, що втратила право корисіуватиоі квартирою АДРЕСА_1.

Зобов'язано відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3. за адресою: квартира АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 6 лютого 2007 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги про вселення в квартиру АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що суд не прийняв до уваги, що ОСОБА_1 з 1996 року не проживав у  спірній   квартирі,  здавав її у   піднайом  іншим  особам,   погрожував їй

2

фізичною розправою, щоб вона не заважала проживати квартирантам, застосовував до неї фізичну силу, знаходився у розшуку, як злісний неплатник аліментів. Крім того, судом не взято до уваги, що вона зверталася до суду у 1995 році з позовом про поділ майна та вселення в квартиру.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   підлягає задоволенню за таких обставин.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач згідно обмінного ордеру № 013024 від 22.06.1987 року на жиле приміщення являється основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1.

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з липня 1991 року по липень 1996 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.

У вищезазначеній квартирі зареєстровані сторони та їх неповнолітній син.

Відповідач ОСОБА_3 з неповнолітньою дитиною проживала у вказаному житловому приміщенні до 10 травня 1995року, потім залишила спірну квартиру і не проживає в ній з вказаного часу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1. та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не надала доказів поважності причини не проживання в спірній квартирі.

Однак, колегії суддів з таким висновком суду першої інстанції не згодна.

Суд першої інстанції правильно встановив в судовому засідання, що ОСОБА_3 не проживає в квартирі АДРЕСА_1 з травні 1995 року,однак дійшов неправильного висновку, що відповідачка з власної ініціативи залишила квартиру, та не взяв до уваги акт судово-медичного обстеження від 12.05.1995 року (а.с. 20-21) із якого вбачається, що 10 травня 1995 року відповідачці нанесено тілесні ушкодження, та зазначено, що зі слів ОСОБА_3 в квартирі чоловік давив руками за шию та кидав по квартирі.

Крім того, суд не взяв до уваги, що в квартирі АДРЕСА_1 м. Кривого Рогу залишилося спільно нажите майно сторін. яке не поділено в судовому порядку, та строк позовної давності не пройшов.

Таким чином , на думку колегії суддів, відповідачка не проживала в спірній квартирі з поважних причин.

Оскільки висновок суду не відповідає обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення підлягає скасуванню на підставі ч.3 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та про задоволення зустрічного позову про вселення.

3

Керуючись ст. ст. 303, 307,ч.3 ст. 309, 313,314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 6 лютого 2007 року скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, 3-тя особа- відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Жовтневого РО КМУ УМВС України в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити.

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення та усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням.

Вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.