Справа №22- 9259\ 2006 Головуючий по 1-й інстанції:
Категорія-19 суддя - Мамедова Л.М..
Доповідач: суддя - Резникова Л.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі головуючого судді Шабанової В.О... судців: Страгіло В.І.., Резникової Л.В..
при секретарі Кошмак T.С.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення апеляційного суду в м.
Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м. Дзержинську Донецької області
на рішення Дзержинського районного суду Донецької області від 16 серпня
2006 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м.Дзержинську про відшкодування моральної
шкоди ,-
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали цивільної справи
. апеляційний суд.
ВСТАНОВИВ:
У червні 2006 року позивач звернувся в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Дзержинську про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 23 листопада 2005 року під час виконання ним трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок , під час якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді рани стегна лівої ноги. В наслідку вказаних ушкоджень, висновком МСЕК від 21.02.06 року йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20%.
Оскільки в наслідку трудового каліцтва він переніс сильний біль в області лівої ноги, на протязі 3-х місяців знаходився на амбулаторному та стаціонарному лікуванні , був позбавлений можливості виконувати роботу по господарству, він відчуває моральні страждання і просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області 16 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 6000 грн..
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України в м. Дзержинську просить скасувати вказане рішення, постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволені позову. Вважає, що при постановлені рішення судом порушено норми матеріального та процесуального права
В обгрунтування своїх доводів відповідач вказував на те , що позивач не довів наявність заподіяної йому моральної шкоди, у визначеній судом сумі, крім того п.27ст.77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дії ст..21ч.1п.1пп є, ст.28 ч.З Закону України п.27ст.77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік" в частині відшкодування моральної шкоди .
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав:
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи і прийшов до правильного висновку, що працюючи на підприємстві 23 листопада 2005 року під час виконання ним трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок , під час якого він отримав тілесні ушкодження у вигляді рани стегна лівої ноги. За висновком МСЕК від 21.02.06 року йому вперше було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 20%. Оскільки в наслідку трудового каліцтва позивач зазнав сильний біль в області лівої ноги, на протязі 3-х місяців знаходився на амбулаторному та стаціонарному лікуванні, був позбавлений можливості виконувати роботу по господарству, що потребувало додаткових зусиль в організації його життя, чим була спричинена моральна шкода.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам незалежно від відшкодування майнової втрати передбачено ст. 1 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі - Закон) і є одним із засобів захисту особистих немайнових прав працівника. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим, як це передбачено підпунктом „є" пункту 1 частини першої статті 21, частиною третьою статті 28 Закону, покладена на відповідача.
В п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня страти професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Факт заподіяння шкоди здоров'ю позивача підтверджений висновком МСЕК про встановлення 20% втрати працездатності, поясненнями позивача , який підтвердив наявність заподіяної моральної шкоди.
Апеляційний суд не приймає довід відповідача про те, що для визнання факту завдання позивачу моральної шкоди необхідно висновок МСЕК про наявність заподіяння такої шкоди позивачу. Такий висновок МСЕК відповідно до вимог ст. 34 п. З Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" необхідний у разі відсутності стійкої втрати працездатності.
Крім того, посилання відповідача на с т. 77 Закона України « Про державний бюджет України на 2006 рік» якою зупинено дії абз.4 ст. 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам іх сімей) , підпункту (є) п.1 ч.І ст.21, ч.З ст. 28, ч.З ст. 34, ч.5 ст. 47( в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"- безпідставні, оскільки зазначений закон, у супереч ст..8 Конституції України , зупиняє надане позивачу право на відшкодування моральної шкоди.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність заподіяння позивачу моральної шкоди , отриманої трудовим каліцтвом, при виконанні трудових обов'язків, що покладає на відповідача обов'язок відшкодувати цю шкоду, оскільки , відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зі змінами внесених Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.2001 року №5- розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань( фізичних, душевних, психічних, тощо) яких зазначав позивач , характер немайнових витрат їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням інших обставин . Зокрема враховується стан здоров*я потерпілого.
При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував глибину фізичних та моральних страждань позивача, встановив його у розмірі 6000 грн.
Перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права і тому підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Таким чином, розглядаючи справу, суд всебічно, повно і об'єктивно, згідно з наданими доказами розглянув спір, прийняв правильне рішення.
Керуючись ст.ст. 307,308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХ В А Л И В:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинська Донецької області відхилити.
Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 16 серпня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.