Судове рішення #319427
Справа № 22-0040 2006 p

Справа № 22-0040 2006 p.                  Головуючий у 1 інстанції Садовський М.К.

категорія 41

Доповідач Постолова В.Г.

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада   2006 року                 Апеляційний суд Донецької області

в складі:

Головуючого:   Новосядлої В.М.

Судців Постолової В.Г., Олєйникової Л.С.

при секретарі Панаріній О.В.

за участю адвоката ОСОБА_1

та представника відповідача Жихарєвої A.M.

                     Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу

                  товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр „ Донбас-Агро"

на   рішення Докучаєвського міського суду Донецької області  від 1 серпня   2006 року в справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр „ Донбас-Агро"  про стягнення заробітної плати , середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені та відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

В червні 2006 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом до відповідача. Вказував, що працював у відповідача водієм -експедитором з 11 травня 2004 року по 27 квітня 2006 року. При звільненні відповідач не виплатив йому належну заробітну плату за лютий, березень, квітень 2006 року в сумі 1355 грн. Крім того вважає, що нарахована йому заробітна плата за лютий 2006 року в розмірі 325 грн. та в березні 2006 року в розмірі 261 грн. нижче встановленого законодавством мінімального розміру, пов*язуючи це тим, що відповідачем було видано незаконний наказ НОМЕР_1 про надання йому відпустки без збереження заробітної плати у зв*язку з відсутністю об*ємів роботи на 9 календарних днів. Просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2596 грн та на відшкодування моральної шкоди просив стягнути 1000 грн.

Рішенням Докучаєвського міського суду Донецької області від 1 серпня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр „ Донбас-Агро" задоволені частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр „ Донбас-Агро" на користь ОСОБА_2 заробітну плату в сумі 124 грн 14 коп, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 1166 грн. 76 коп, а всього 1290 грн.90 коп.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю виробиичо-комерційний центр „Донбас-Агро" на користь держави судовий збор в сумі 51 грн та витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи в сумі ЗО грн.

Наказ НОМЕР_1 по товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр „ Донбас-Агро" в частині надання ОСОБА_2 відпустки без збереження заробітної плати з 27 лютого по 7 березня 2006 року відмінено. Додатковим рішенням Докучаєвського міського суду Донецької області від 28 вересня 2006 року в позові ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр „ Донбас-Агро" про відшкодування моральної шкоди відмовлено за необґрунтованістю.

В апеляційній скарзі ТОВ ВКЦ „ Донбас-Агро" просить скасувати рішення суду посилаючись на те, що судом неповно були з*ясовані причини їх несвоєчасного розрахунку з позивачем при звільненні, посилаючись на те, що затримка виплати заробітної плати позивачу була викликана його протиправними діями, а саме заробітна плата позивачу не була виплачена своєчасно , а була переведена на депозитний рахунок для визначення можливості часткового погашення збитків , оскільки була виявлена причетність позивача до крадіжки на підприємстві. Крім того позивач при ознайомлені з наказом НОМЕР_1 письмових заперечень не надавав, що свідчить про його згоду знаходитися в відпустці без збереження заробітної плати.

Судом при розгляді справи встановлено, що позивач працював у відповідача водієм-експедитором з 11 травня 2004 року і згідно з наказом НОМЕР_2 він був звільнений за власним бажанням.

Відповідно книги обліку заробітної плати підприємства позивач повинен був отримати заробітну суму: за лютий 2006 року -298 грн.44 коп , за березень 2006 року- 244 грн. 14 коп, за квітень- 231 грн.75 коп та компенсацію за невикористану відпустку в сумі 321 грн, а всього 895 грн 33 коп. Згідно з наказом НОМЕР_1 позивач був відправлений у відпустку без збереження заробітної плати на 9 календарних днів з 27 лютого по 7 березня 2006 року, у зв*язку з відсутністю об*ємів роботи.

Скасовуючи наказ НОМЕР_1, суд виходив з того, що вказаний наказ є незаконним, оскільки діючим законодавством не передбачена вказана в наказі підстава для надання відпустки без оплати, а позивач не писав заяви про надання йому відпустки без збереження заробітної плати.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки при розрахунку ,суд виходив з того, що з вини відповідала позивачу не були виплачені належні йому суми при звільненні . Відмовляючи позивачу в задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд виходив з того, що позивачем не надано доказів про те, що порушення його законних прав призвело до моральних страждань.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні підлягає зміні, а рішення суду в частині відміни наказу НОМЕР_1 по товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр „ Донбас-Агро" щодо надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_2 на період з 27 лютого по 7 березня 2006 року підлягає скасуванню  за таких підстав.

Згідно з вимогами ч.і п.3,4 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

Згідно зі   ст.ст. 116,117 КЗпїІ України   при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

З матеріалів справи вбачається , що позивач працював у відповідача   водієм-експедитором з 11 травня 2004 року і згідно з наказом НОМЕР_2 він , був звільнений за власним бажанням.

Встановлено , що позивачеві при звільнені відповідачем не були виплачені всі суми належні йому від підприємства , а саме заробітна плата за лютий- квітень 2006 року та компенсація за невикористану відпустку в сумі 1095 грн. 33 коп. позивачеві була виплачена лише під час розгляду справи на підставі видаткового ордеру НОМЕР_3.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд дійшов правильного висновку про те, що належні позивачеві при звільненні суми не були виплачені йому з вини відповідача, а тому відповідач повинен виплатити позивачеві середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені.

Разом з цим , при визначені розміру середньоденної заробітної плати позивача суд неправильно виходив із розміру 18 грн. 52 коп , який був визначений із розрахунку за два останні місяці роботи ( 341.12 грн.+325.60 :36 днів), тоді як середньоденна заробітна плата позивача складає 20 грн.21 коп. , із розрахунку ( заробітна плата за лютий 2006 року-325 грн. + заробітна плата за березень 2006 року - 261 грн. = 586: кількість виходів 29 =20 грн. 21 коп.), а тому розмір середнього заробітку за весь час затримки при розрахунку , який слід стягнути на користь позивача складатиме 1273 грн. 23 коп, із розрахунку 20.21 грн х 63 дні (з 28 квітня по 1 серпня 2006 року).

З огляду на наведене , апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду в зазначеній частині, із стягненням на користь позивача з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 1273 грн. 23 коп.

Доводи апеляційної скарги про те, що затримка виплати заробітної плати позивачу була викликана  протиправними   діями позивача , оскільки на час його звільнення була виявлена його причетність до крадіжки на підприємстві, а тому з метою визначення можливості часткового погашення шкоди, а також уточнення сум погашення шкоди по місяцям   підприємством не була своєчасно виплачена заробітна плата йому при звільненні, апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки чинним законодавством не передбачена затримка розрахунку належних працівникові сум при звільнені з підстав заподіяння ним підприємству шкоди , а передбачено інший порядок матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну підприємству.

Згідно зі ст. 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України „ Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов*язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

Згідно з наказом НОМЕР_1 у зв*язку з відсутністю об*ємів роботи позивачу була надана відпустка без збереження заробітної плати на 9 календарних днів з 27 лютого 2006 року по 7 березня 2006 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі, суд дійшов правильного висновку щодо незаконності вказаного наказу, що призвело до недоотримання ним заробітної плати за лютий, березень 2006 року, оскільки чинним законодавством не передбачено надання відпустки без збереження заробітної плати саме з підстав вказаних у зазначеному наказі, а крім того позивачем не подавалася заява про надання йому такої відпустки.

Вбачається, що фактично на підприємстві мало місце призупинення роботи, викликане відсутністю об*ємів роботи - простій .

Розраховуючи розмір заробітної плати, яку позивач повинен був отримати за лютий, березень 2006 року, суд виходив з його середньоденного заробітку, який складав 21 грн. 32 коп.

Про те з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки відповідно до вимог ст. 113 КЗоТ України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду(окладу).

Згідно довідки підприємства дві третини тарифної ставки позивача складає 1.53 грн. в годину, при цьому тривалість його робочого дня складає 8 годин.

Тому час простою позивачу за період з 27 лютого2006 року по 7 березня 2006 року повинен бути оплачений в розмірі 85 грн 68 коп із розрахунку :

за лютий 2006 року 1.53 грн.х 8 год. х2 дні =24 грн. 48 коп

за березень 2006 року 1.53 грн х 8 год. х 5 днів = 61 грн 20 коп , а всього 85 грн. 68 коп.

За таких обставин апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду в зазначеній частині і стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 85 грн.68 коп.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач під час ознайомлення з вказаним наказом не надавав ніяких заперечень проти нього, що свідчить про його згоду з наказом апеляційний суд вважає неспроможними та такими що не узгоджуються з вимогами закону.

Згідно з вимогами ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Відміняючи наказ НОМЕР_1 по товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційиий центр „ Донбас-Агро" щодо надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_2 на період з 27 лютого по 7 березня 2006 року суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимоги щодо скасування вказаного наказу позивачем Не ставилися.

За таких обстави рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

В решті вимог щодо відшкодування моральної шкоди рішення суду та додаткове рішення суду   не оскаржувалося.

Керуючись ст.303,307,   309,   314, 316  ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр „ Донбас-Агро"' задовольнити частково.

Рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 1 серпня 2006 року в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі та стягнення середнього заробітку за весь час затримку розрахунку при звільненні змінити, в частині відміни наказу НОМЕР_1 по товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр „ Донбас-Агро" щодо надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_2 на період з 27 лютого по 7 березня 2006 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр „Донбас-Агро" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр „ Донбас-Агро" на користь ОСОБА_2 заборгованость по заробітній платі в розмірі 85 грн. 68 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 1273 грн. 23 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація