Справа № 11 - 616/06 Головуючий у І інстанції Квятковський М.С.
Категорія: ч. З ст. 140, ч. З ст. 142 КК України Доповідач Пазюк О.С
(в редакції 1960 року)
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк 1 грудня 2006 року
колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді: Пазюка О.С.
суддів: Олексюка Я.М., Лозовського А.О.
за участю прокурора: Каразія В.А.
захисника: ОСОБА_1
засудженого: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за апеляціями захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 26 вересня 2006 року яким ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, який перебуває в громадянському шлюбі, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий
- засуджений за ч. З ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) до 6 (шести) років позбавлення волі, за ч. З ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) з врахуванням санкції ч. З ст. 185 КК України (в редакції 2001 року) до З (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) за сукупністю вчинених злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно ОСОБА_2 постановлено призначити покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в доход держави.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому ОСОБА_2 постановлено залишити попередню - тримання під вартою.
Постановлено засудженому ОСОБА_2 строк відбуття покарання рахувати з часу його затримання, тобто з 21 квітня 2006 року.
Стягнено з засудженого ОСОБА_2 в доход держави судові витрати за проведення експертизи в розмірі 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 46 (сорок шість) коп.
Вироком Луцького міськрайонного суду від 10 квітня 2006 року ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 24 червня 2000 року біля 13 год. 30 хв., за попередньою змовою з ОСОБА_3, який засуджений за вчинення даного злочину вироком Луцького міського суду від 18 квітня 2001 року, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1, проникли шляхом обману в квартиру НОМЕР_1 ОСОБА_4 і напавши на потерпілу погрожуючи їй застосуванням пневматичного пістолету, який остання сприймала як вогнепальну зброю та наносячи удари пістолетом і кулаками по голові, заволоділи її майном на загальну суму 7 415 грн.
Він же, 08 серпня 2000 року за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в період з 17 по 19 год. перебуваючи в будинку АДРЕСА_2 шляхом підбору ключів проникли в квартиру ОСОБА_6 під номером НОМЕР_2 звідки таємно, з корисливих спонукань викрали майно на загальну суму 12 155 грн. 77 коп.
В поданих апеляціях засуджений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1 не оспорюючи доведеності винності і правильності кваліфікації дій, просять змінити вирок Луцького міськрайонного суду від 26 вересня 2006 року, пом'якшивши призначене засудженому покарання, звільнивши останнього від відбування покарання з випробуванням. При цьому просять врахувати, що на утриманні у засудженого перебуває малолітня дитина, з моменту вчинення злочинів минуло більше шести років, протягом яких останній не скоїв жодного злочину чи правопорушення, дані злочини ОСОБА_2 вчинив внаслідок матеріальної залежності від організаторів і розкаявся у вчиненому.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку і доводи апеляцій, засудженого та його захисника, які підтримали свої апеляції, прокурора, який заперечив проти апеляції, вважає, що покарання, призначене судом першої інстанції відповідає вимогам закону, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляція підлягає до часткового задоволення.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_2 злочинів при обставинах, викладених у вироку грунтується на доказах досліджених судом в судовому засіданні, яким суд дав правильну юридичну оцінку і вірно кваліфікував його дії за ч. З ст. 142, ч. З ст. 140 КК України (в редакції 1960 p.).
З вироку суду вбачається, що при призначенні покарання ОСОБА_2 судом враховано тяжкість вчинених ним злочинів, дані про його особу, пом'якшуючі обставини, до яких суд відніс щире каяття та інші обставини справи. Разом з тим судом не взято до уваги позитивну характеристику засудженого за місцем проживання і роботи, те, що він дав визнавальні покази як в ході досудового так і в судовому засіданні. Також не враховано і ту обставину, що з моменту вчинення ОСОБА_2 злочинних діянь минув тривалий час і протягом даного періоду останній не притягувався до відповідальності, займається суспільно корисною працею, що він одружився і в нього народився син.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що сукупність наведених обставин можливо віднести до виняткових і з врахуванням зазначеного призначити ОСОБА_2 основне покарання за ч. З ст. 142 КК України (1960р.) нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті закону, за яким він притягнутий до кримінальної відповідальності,
змінивши вирок в цій частині.
У відповідності до ст. 39 КК України (в редакції 1960 року) покарання винній особі повинне відповідати загальним засадам призначення покарання з врахуванням особи винного і /даних, що його характеризують, обставин скоєння злочинів, їх кількості, тяжкості і суспільної небезпечності вчиненого.
Зважаючи на викладене, обставини на які посилаються апелянти, а також, що скоєнні злочини відносяться до категорії тяжких, колегія суддів не знаходить підстав у відповідності до яких засудженого може бути звільнено від відбування покарання з випробуванням.
Висновок суду про призначення засудженому реального покарання у виді позбавлення волі є вірним.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляції захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого та самого засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайоппого суду від 26 вересня 2006 року відносно ОСОБА_2 змінити, обрати ОСОБА_2 покарання за ч. З ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) з застосуванням ст. 69 КК України (в редакції 2001 року) 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
За ч. З ст. 140 КК України (в редакції 1960 року) року з врахуванням санкції ч. З ст. 185 КК України (в редакції 2001 року) залишити покарання призначене судом першої інстанції у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. І ст. 42 КК України (в редакції 1960 року) за сукупністю вчинених злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Головуючий: Пазюк О.С.