СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2013 року Справа № 901/1822/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Антонової І.В.,
Градової О.Г.,
за участю представників сторін:
прокурор, Алісов Олег Володимирович, (Прокуратура міста Севастополя);
представник відповідача, Антіпіна Наталя Олегівна, (Товариство з обмеженою відповідальністю "Ділайн ЛТД");
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 15.07.2013 у справі №901/1822/13
за позовом Сімферопольського міжрайонного прокурору з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері
в інтересах держави в особі: Ради Міністрів Автономної Республіки Крим
до Фороської селищної ради
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайн ЛТД"
третя особа Реєстраційна служба Ялтинського міського управління юстиції
про визнання рішень та договорів недійсними та спонукання до виконання певних дій,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.07.2013 в позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, прокурор звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
За розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 у зв'язку із відпусткою судді Заплава Л.М., її було замінено на суддю Градову О.Г.
У судове засідання, призначене до розгляду на 09.09.2013, з'явився прокурор, представник відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайн ЛТД"). Позивач, відповідач - Фороська селищна рада, та третя особа явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та своєчасно.
Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових документів.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням 19 сесії 06 скликання Фороської селищної ради від 25.11.2011 № 21 "Про затвердження проекту землеустрою по встановленню меж прибережної захисної полоси та пляжної зони Чорного моря в межах селища Олива" затверджено проект землеустрою по встановленню меж прибережної захисної смуги та пляжної зони Чорного моря в межах с. Олива; встановлено прибережну захисну полосу та пляжну зону Чорного моря в межах селища Олива загальною площею 81,4628 га, в тому числі 8,6791 га; встановлено в межах прибережної захисної полоси та пляжної зони Чорного моря на теріторії селища Олива правовий режим обмеженої господарської діяльності на земельній ділянці площею 81,4628 га, інше (т. 1 а.с. 13).
Рішенням 26 сесії 06 скликання Фороської селищної ради № 07 від 16.03.2012 "Про затвердження Товариству з обмеженою відповідальністю "Ділайн ЛТД" проекту землеустрою по відводу земельної ділянки площею 1.4350 га та надання його в оренду, строком на 49 років, для рекреаційних цілей - обслуговування кліматопавільйону, будівництва та обслуговування дитячого містечка, відкритого плавального басейну, оформлення терас із зеленими зонами для відпочиваючих проектованого пансіонату сімейного типу на 360 місць за адресою: АР Крим, м. Ялта, с. Олива, Південнобережне шосе, 1" вирішено затвердити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ділайн ЛТД" проект землеустрою по відводу земельної ділянки 1,4350 в оренду, строком на 49 років; надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Ділайн ЛТД" в оренду земельну ділянку площею 1,4350 строком на 49 років(т. 1 а.с. 14).
На виконання прийнятого рішення 26.03.2012 між Фороською селищною радою та ТОВ «Ділайн ЛТД» щодо зазначеної земельної ділянки укладено договір оренди № 3, який 29.03.2012 було зареєстровано в Управлінні Деркомзему у м. Ялта, про що у Державному реєстрі земель здійснено запис під № 011194974000247 (т. 1 а.с. 17-20).
08.06.2012 Фороською селищною радою прийняте рішення № 27 «Про затвердження Товариству з обмеженою відповідальністю "Ділайн ЛТД" звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 1.4350 га, та продаж вказаної земельної ділянки, розташованої за адресою: АР Крим, м. Ялта, с. Олива, Південнобережне шосе, 1» (т. 1 а.с. 15).
17.07.2012 між Фороською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайн ЛТД" укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 1.4350 га, реєстраційний номер № 1668, посвідчений нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу (т. 1 а.с. 41-43).
Крім того, 28.09.2012 Фороською селищною радою прийнято рішення № 22 «Про внесення доповнень в рішення 29 сесії 06 скликання Фороської селищної ради від 08.06.2012 № 27 «Про затвердження Товариству з обмеженою відповідальністю "Ділайн ЛТД" звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення, площею 1.4350 га, та продаж вказаної земельної ділянки, розташованої за адресою: АР Крим, м. Ялта, с. Олива, Південнобережне шосе, 1», а також розірвання договору оренди земельної ділянки № 3 від 26 березня 2012 року (т. 1 а.с. 16).
На підставі викладеного, 09.10.2012 між Фороською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайн ЛТД" було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 3 від 26.03.2012 про його розірвання (а.с. 21).
Вважаючи, що земельна ділянка була передана Товариству з обмеженою відповідальністю "Ділайн ЛТД" у приватну власність із порушенням земельного законодавства, Сімферопольський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Ради міністрів Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідачів, Фороської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайн ЛТД» (далі - ТОВ "Ділайн ЛТД"), про визнання рішень та договорів недійсними та спонукання до виконання певних дій.
Позовні вимоги вмотивовані порушенням чинного земельного законодавства Фороською селищною радою при прийнятті оспорюваного рішення про погодження проекту землеустрою по відводу земельної ділянки без отримання згоди Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2013 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Реєстраційну службу Ялтинського міського управління юстиції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ані прокурором, ані позивачем не надано доказів порушення прав позивача. Крім того, відсутні і порушення законодавства при прийнятті спірних рішень Ради, та не наведено підстав визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору по даній справі є визнання недійсними рішень 26 сесії 06 скликання Фороської селищної ради від №07 від 16.03.2012 та 29 сесії 06 скликання Фороської селищної ради №27 від 08.06.2012 та договору оренди земельної ділянки №3 від 26.03.2012, рішення 32 сесії 06 скликання Фороської селищної ради №22 від 28.09.2012, договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 17.07.2012, державного акту на права власності на земельну ділянку серії ЯМ №827910, зобов'язання ТОВ "Ділайн ЛТД" повернути Фороській селищній раді земельну ділянку.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України одними із способів захисту прав та інтересів є визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до п. 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного Суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Таким чином, для вирішення питання щодо скасування оспорюваних рішень Фороської селищної ради підлягає з'ясуванню чи порушено при їх прийнятті вимоги законодавства, чи порушенні права позивача.
Прокурор, звертаючись з даним позовом, зазначав про недійсність спірних рішень Ради та укладеного між відповідачами договору оренди спірної земельної ділянки, договору купівлі-продажу земельної ділянки з тих підстав, що рішення 26 сесії 06 скликання Фороської селищної ради № 07 від 16.03.2012 у порушення пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття рішення) було прийнято без погодження із Радою міністрів АР Крим. Крім того, надана ТОВ "Ділайн ЛТД" земельна ділянкачастково розташована у першій зоні (зона суворого режиму) округу санітарної зони, а таки землі не можуть передаватися у приватну власність і повинні використовуватися у режимі обмеженої господарської діяльності.
Разом з тим, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Так відповідно до ст. ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядуваня в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридічни особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
У відповідності до положень ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад.
При цьому п. 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, чинній станом на 16.03.2012, передбачалося, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзацах другому та четвертому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
До розмежування земель державної та комунальної власності Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим здійснює розпорядження землями за межами населених пунктів відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Надання та зміна цільового призначення земель водного фонду, історико-культурного, лісогосподарського, оздоровчого, рекреаційного, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах населених пунктів (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) здійснюється за погодженням з Радою міністрів Автономної Республіки Крим.
Однак, згідно із Законом України № 5245-VI від 06.09.2012 пункт 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України виключений, що виключає і можливість відновлення прав позивача, оскільки на даний час законом не передбачено їх існування. Тоді як за загальним правилом цивільного законодавства під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що права та охоронювані інтереси Ради міністрів Автономної Республіки Крим на даний час не порушуються.
Повноваження органів місцевого самоврядування відносно розпорядження земельними ділянками комунальної власності закріплені в ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Порядок надання в оренду земельних ділянок закріплений ст.ст. 122-124, ст. 134 Земельного кодексу України.
Так згідно вищевказаним нормам (в редакції на момент прийняття оспорюваного рішення) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Особа, зацікавлена в одержані у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АР Крим, місцевої державної адміністрації.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельних ділянок).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схемі техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.
Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.
Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів.
У разі, якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи відповідно до закону.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюється: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок ( у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Так, Фороською селищною радою 29.01.2010 прийняте рішення № 04 "Про надання дозволу ТОВ "Ділайн ЛТД" на складання відводу земельної ділянки, орієнтованою площею 1.5 га, по наданню його в оренду строком на 49 років, для рекреаційних цілей - обслуговування кліматопавільону, будівництва та обслуговування дитячого містечка, відкритого плавального басейну, оформлення терас с зеленими зонами для відпочиваючих проектованого пансіонату сімейного типу на 360 місць за адресою: АРК, м. Ялта, сел. Олива, Південнобережне шосе, буд.1".
Після виготовлення проекту відводу вказаної земельної ділянки він був направлений до Комісії по розгляду питань, пов'язаних із узгодженням документації по землеустрою від 11.11.2011.
На підставі висновків вказаної комісії, Державного агентства земельних ресурсів України від 01.03.2011 за № 90-12, 16.03.2013 Фороською селищною радою було прийняте рішення № 07 про затвердження проекту відводу земельної ділянки та передано її відповідачу в оренду.
Так, зі змісту вказаних висновків вбачається, що порушень земельного або водного законодавства відповідачами допущено не було, відсутні вказівки щодо їх усунення.
Щодо посилань прокурора на порушення Фороською селищною радою режиму меж прибережної захисної зони Чорного моря, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про їх відсутність з огляду на таке.
Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України (в редакції, станом на 16.03.2012), вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.
Згідно зі ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Земельного кодексу України у межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється будівництво будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.
Пунктом 4 ст. 59 Земельного кодексу України встановлено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Відповідно до п.п. "б" ч. 1, 2 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лесами. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
Частина 1 ст. 1 Водного кодексу України обумовлює, що прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширині вздовж річки, морів. Навколо водойм, на якій встановлено більш суворій режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Згідно з ч. 1 ст. 90 Водного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.
Згідно з вимогами ст.ст. 27, 30-31 Закону України "Про курорти" метою санітарної охорони курортів є збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів, запобігання забрудненню, пошкодженню та передчасному виснаженню цих ресурсів. З цією метою в межах курорту встановлюється округ санітарної (гірничо-санітарної) охорони.
Округ санітарної охорони поділяється на три зони: перша зона (зона суворого режиму); друга зона (зона обмежень); третя зона (зона спостережень).
Перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів.
На території першої зони (зони суворого режиму) забороняється: користування надрами, не пов'язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, провадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс; спорудження будь-яких будівель та інших об'єктів, не пов'язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту та інше.
Місцевим господарським судом зроблений також вірний висновок щодо хибності посилань прокурора на те, що земельна ділянка, надана ТОВ "Ділайн ЛТД" в оренду, частково розташована в межах першої зони (зони суворого режиму) округу санітарної зони, оскільки наведені прокурором ст. 90 Водного кодексу України та ст.ст. 27, 30-31 Закону України "Про курорти" лише обмежують здійснення господарської діяльності у такій зоні, а не забороняє її, як помилково стверджує прокурор.
До того ж з листа ТОВ "Кримський інститут екології та проектування" від 07.06.2013 за № 499 вбачається, що земельна ділянка ТОВ "Ділайн ЛТД", площею 1.4350 га, що призначена для обслуговування кліматопавільону, будівництва та обслуговування дитячого містечка, відкритого плавального басейну, оформлення терас с зеленими зонами для відпочиваючих проектуемого пансіонату сімейного типу на 360 місць за адресою: АРК, м. Ялта, сел. Олива, Південнобережне шосе, буд.1, - до меж прибережної захисної смуги та пляжної зони Чорного моря не входить (т. 1 а.с. 239-240). Вказане також підтверджується доданою схемою.
Крім того, як вже зазначалося, землевпорядна документація набула позитивного висновку державної експертизи Державного агентства земельних ресурсів України (т. 1 а.с. 232). Позитивного висновку про відсутність порушень природоохоронного законодавства під час узгодження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки ТОВ "Ділайн ЛТД" також дійшов Республіканський комітет АР Крим з охорони навколишнього середовища, Республіканський комітет АР Крим з лісового та мисливського господарства, Республіканський комітет АР Крим з водогосподарського будівництва та зрошуваного землеробства (т. 1 а.с. 233 об.).
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності порушень вимог водного та земельного законодавства під час прийняття спірних рішень. У зв'язку з чим підставно відмовив у задоволенні вимог про визнання недійсними спірних рішень Фороської селищної ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, як похідної вимоги, при цьому вірно звернувши увагу на те, що визнання недійсним договору оренди, який вже припинив свою дію, суперечить правовій позиції, викладеної в пункті 2.29 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 № 6, де зазначено, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою.
Крім того, зважаючи на те, що прокурором не було наведено окремих підстав недійсності договору купівлі-продажу, він просив його визнати недійсним на підставі порушення норм чинного законодавства, чого не було виявлено ані судом першої інстанції, ані судом апеляіцйної інстанції, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні ціх вимог та вимог про вимог про визнання недійсним державного акту на права власності на земельну ділянку, зобов'язання ТОВ "Ділайн ЛТД" повернути Фороській селищній раді земельну ділянку, як похідних.
На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є правомірним.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.07.2013 у справі №901/1822/13 - залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді І.В. Антонова
О.Г. Градова
Розсилка:
1. Сімферопольський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (вул. Дзержинського, 6, м. Сімферополь, 95034)
2. Рада Міністрів Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13, м. Сімферополь,95005)
3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ділайн ЛТД" (Південнобережне шосе, 3, с. Олива, м. Ялта, 98691)
4. Фороська селищна рада (вул. Космонавтів, 3, смт. Форос, м. Ялта, 98690)
5. Реєстраційна служба Ялтинського міського управління юстиції (вул. Ялтинська, 7, смт. Гурзуф, м. Ялта, 98645)
6. Прокуратура м. Севастополя (вул. Павличенка, 1, м. Севастополь, 99011)
7. Прокуратура Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольска, 21, м. Сімферополь, 95015)