СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2013 року Справа № 901/1984/13

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Фенько Т.П.,

суддів Антонової І.В.,

Градової О.Г.,

за участю представників сторін:

позивача - Алісов О.В.;

відповідача (Приватного підприємства "Нергіз") - Чабанєнко С.В.;

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Шевчук Н.Г.) від 18.07.2013 у справі №901/1984/13

за позовом прокурора міста Судака

до Приватного підприємства "Нергіз"

Веселівської сільської ради

про визнання рішення та договору оренди землі недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2013 у справі №901/1984/13 у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, заступник прокурора Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

06.09.2013 від Приватного підприємства "Нергіз" на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

За розпорядженням в.о. секретаря судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 у зв'язку з відпусткою судді Заплава Л.М., була здійснена заміна судді Заплава Л.М. на суддю Градову О.Г.

У судове засідання, призначене до розгляду на 09.09.2013, з'явилися представник позивача (прокурор) та представник відповідача (Приватного підприємства "Нергіз").

Веселівська сільська рада явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення судових документів.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 9 сесії 23 скликання Веселівської сільської ради від 21.05.1999 заздалегіть узгоджено Приватному підприємству «Нергіз» місцезнаходження земельної ділянки під розміщення мікроринка сезоного типу в прибережній зоні с.Веселе загальною площею 0,15га на землях Веселівської сільської ради, дозволено Приватному підприємству «Нергіз» складення проекту відводу земельної ділянки під тимчасове розміщення мікроринка сезоного типу в прибережній зоні с.Веселе (т. 1 а.с. 94).

Рішенням 19 сесії 23 скликання Веселівської сільської ради від 21.02.2001 був затверджений проект відведення земельної ділянки Приватному підприємству «Нергіз» для розміщення сезонного мікроринку у прибережній зоні с.Веселе загальною площею 0,15га та вирішено надати земельну ділянку із земель Вевелівської сільської ради (для іншої комерційної діяльності) загальною площею 0,15га в оренду Приватному підприємству «Нергіз» строком на 3 роки для розміщення сезонного мікроринку (т. 1 а.с. 12).

20.04.2001 між Веселівською сільською радою і Приватним підприємством «Нергіз» укладений договір оренди, відповідно до якого Веселівська сільська рада передає, а Приватне підприємство «Нергіз» приймає у короткострокову оренду строком на 3 роки земельну ділянку загальною площею 0,15га для розміщення сезонного мікроринку (т. 1 а.с. 15-20).

Державна реєстрація цього договору Судацькою міською радою проведена 03.05.2001 за №3.

Рішенням Веселівської сільської ради №37а від 24.03.2004 строк дії договору оренди продовжений на три роки (т. 1 а.с 13).

Рішенням 26 сесії 4 скликання Веселівської сільської ради №50 від 21.03.2006 строк дії договору оренди продовжений на 25 років - до 21.03.2031 (т. 1 а.с. 14).

Вважаючи, що вказані рішення прийнято усупереч нормам чинного законодавства позивач - Прокурор міста Судака, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Веселівської сільської ради та Приватного підприємства «Нергіз» із вимогами про визнання недійсним рішень 19 сесії 23 скликання Веселівської сільської ради від 21.02.2001 "Про надання ПП "Нергіз" в прибережній зоні с. Веселе земельної ділянки площею 0,15 га для розміщення сезонного мікроринку" та 26 сесії 4 скликання Веселівської сільської ради №50 від 21.03.2006 «Про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки»; про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,15га, укладеного 20.04.2001 між Веселівською сільською радою та Приватним підприємством «Нергіз», який зареєстрований Судацькою міською радою 03.05.2001 за №3; про зобов'язання Приватного підприємства «Нергіз» повернути земельну ділянку площею 0,15га, вартістю 1095480,00грн. Веселівській сільській раді.

Вимоги мотивовано порушенням органом місцевого самоврядування під час прийняття оскаржуваного рішення та укладення договору оренди вимог ст. 78 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України щодо обмеження землекористування у прибережній захисній смузі уздовж моря, річки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановленні законом обмеження щодо господарської діяльності у прибережних захисних смугах не розповсюджуються на господарську діяльність, пов'язану із ринковою діяльностію. Крім того, докази визначення та встановлення на території с. Веселе, м. Судак прибережних захисних смуг або водоохоронних і пляжних зон уздовж моря, річки, а також затвердження документації з землеустрою прибережних захисних смуг, водоохоронних і пляжних зон відсутні.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору по даній справі є визнання недійсними рішень 19 сесії 23 скликання Веселівської сільської ради від 21.02.2001 "Про надання ПП "Нергіз" в прибережній зоні с. Веселе земельної ділянки площею 0,15 га для розміщення сезонного мікроринку" та 26 сесії 4 скликання Веселівської сільської ради №50 від 21.03.2006 "Про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки" та договору оренди земельної ділянки, укладеного напідставі спірного рішення.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України одними із способів захисту прав та інтересів є визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Прокурор, звертаючись з даним позовом, зазначав про недійсність спірного рішення та укладеного між відповідачами договору оренди спірної земельної ділянки з тих підстав, що земельна ділянка для розміщення сезоного мікроринку розташована в 100-метровій охоронній зоні моря та в охоронній зоні русла річки, тобто земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі. А відповідно до ст. 90 Водноо кодексу України прибережна захисна смуга вздовж морів, морських заток і ліманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

До того ж, вибір земельної ділянки для розміщення сезонного мікроринку, що розташована в межах 100 метрів від урізу моря, не погоджено з органом ветеринарної медицини та органом пожежного нагяду.

Разом з тим, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Так відповідно до ст. ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядуваня в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридічни особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

У відповідності до положень ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад.

Таким чином, Веселівська сільська рада як орган місцевого самоврядування в межах наданих їй повноважень прийняла рішення від 21.02.2001 про передачу в оренду Приватному підприємству «Нергіз» земельної ділянки та уклала з Приватним підприємством «Нергіз» 20.04.2001 договір оренди земельної ділянки.

Крім того, ст. 60 Земельний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2002 (в редакції, яка діяла на час прийняття Веселівською сільською радою рішення №50 від 21.03.2006, про визнання недійсним якого заявлений позов) встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно ст. 61 цього кодексу прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

Статтею 62 цього Кодексу визначено, що у прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; б) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу; в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів; г) застосування сильнодіючих пестицидів.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

Відповідно до положень ст. 87 Водного кодексу України (в редакції, яка діяла на час укладення договору оренди земельної ділянки від 20.04.2001 та прийняття Веселівською сільською радою рішення №50 від 21.03.2006) для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.

На території водоохоронних зон забороняється: 1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів; 2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; 3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій частині заплави, у праруслах річок за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Статтею 88 цього Кодексу встановлено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

За приписами ст. 90 зазначеного Кодексу прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: 1) застосування стійких та сильнодіючих пестицидів; 2) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; 3) влаштування вигрібів для накопичення господарсько-побутових стічних вод обсягом більше 1 кубічного метра на добу; 4) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів.

Таким чином, законом встановлені обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах та визначені категорії об'єктів, які можуть бути збудовані в прибережній захисній смузі.

Однак, зі змисту ціх обмежень щодо господарської діяльності у прибережних захисних смугах слідує, що вони не розповсюджуються на господарську діяльність, пов'язану із ринковою діяльністю.

Разом з тим, слід звернути увагу, що згідно ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Згідно з ч. 5 ст. 87 Водного кодексу України зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами.

Згідно з ч. 7 ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до вказаних норм права на території с. Веселе, м. Судак прибережні захисні смуги або водоохоронні і пляжні зони уздовж як моря, та і річки, так само як і їх межи до теперь не визначені та не встановлені, документація з землеустрою прибережних захисних смуг водоохоронних і пляжних зон не затверджена. Доказів іншого позивачем не надано.

Крім того, організація на спірної земельної ділянки сезонного мікроринку відповідно до рішень 19-ій сесії 23 скликання Веселовської сільської ради від 21.02.2001 та 26-ї сесії 4-го скликання від 21.03.2006 № 50 не передбачає зведення ПП «Нергіз» будь-яких споруд.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення Веселівської сільської ради 19 сесії 23 скликання від 21.02.2001 "Про надання ПП "Нергіз" в прибережній зоні с. Веселе земельної ділянки площею 0,15 га для розміщення сезонного мікроринку", 26 сесії 4 скликання Веселівської сільської ради №50 від 21.03.2006 "Про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки" не суперечать актам цивільного законодавства.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.07.2013 у справі №901/1984/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя Т.П. Фенько

Судді І.В. Антонова

О.Г. Градова

Розсилка:

1. Прокуратура міста Судака (вул. Яблунева, 10, м. Судак, 98000)

2. Приватне підприємство "Нергіз" (вул. Тімірязєва, 28, с. Веселе, м. Судак, 98031)

3. Веселівська сільська рада (вул. Леніна, 31, с. Веселе, м. Судак, 98031)

4. Прокуратура м. Севастополя (вул. Павличенка, 1, м. Севастополь, 99011)

5. Прокуратура Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольска, 21, м. Сімферополь, 95015)