АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8026/13 Справа № 2/194/386/13 Головуючий у 1 й інстанції - Корягіна В.О. Доповідач - Болтунова Л.М.

Категорія 32

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2013 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Болтунової Л.М.

суддів: - Тамакулової В.О., Козлова С.П.

при секретарі - Філіпповій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» про стягнення моральної шкоди у зв*язку з ушкодженням здоров*я на виробництві, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що у зв'язку з перебуванням у трудових відносинах з відповідачем та незабезпеченням останнім безпечних умов праці, за довідкою МСЕК від 06 грудня 2012 року, йому встановлено 50 % втрати працездатності внаслідок професійних захворювань та 3 групу інвалідності. ОСОБА_4 просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.

Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2013 року позовні вимоги задоволені частково; стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., в решти позовних вимог відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач частково втратив працездатність внаслідок професійних захворювань, отриманих при виконанні трудових обов'язків у відповідача, а тому, у зв'язку з внесеними до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" змінами від 23.02.2007 року, відшкодувати завдану позивачу втратою працездатності моральну шкоду повинен роботодавець, який не створив безпечних умов для його праці.

Як вбачається з матеріалів справи, висновком МСЕК від 06 грудня 2012 року ОСОБА_4 було встановлено 50 % втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. Причиною інвалідності позивача є професійні захворювання, які виникли в результаті дії шкідливих факторів виробництва в період перебування його в трудових стосунках з відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 даної статті покладено на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги, що моральна шкода завдана позивачу в наслідок втрати ним працездатності у зв'язку з виконанням трудових обов'язків та дії шкідливих факторів виробництва на підприємстві відповідача, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, колегія вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність відшкодування відповідачем моральної шкоди спричиненої ОСОБА_4

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків (професійних захворювань) на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов'язкова соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Відповідно до закону право на встановлення факту спричинення особі моральної шкоди у вказаних правовідносинах покладено на суд, у зв'язку із чим суд дав належну оцінку висновку МСЕК щодо наявності факту спричинення такої шкоди позивачу.

Колегія суддів вважає, що визначений місцевим судом розмір суми на відшкодування моральної шкоди повністю відповідає встановленим обставинам справи, вимогам розумності та справедливості, визначений з урахуванням проценту та тривалості втрати професійної працездатності, глибини і тривалості спричинених позивачу страждань.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлені фактичні обставини справи на основі об*єктивної оцінки наданих сторонами доказів, вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Павлоградвугілля» - відхилити.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: