Справа № 11-620/06 р. Головуючий в 1 інстанції Кихтюк P.M.
Ст. 286 ч.І КК України Доповідач Матвієнко Н.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк 01 грудня 2006 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Матвієнко Н.В.
суддів Польового М.І., Опейди В.О.
з участю прокурора Смолюка Б.С засудженого ОСОБА_1 потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку справу за апеляцією потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду від 25 вересня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Зазначеним вироком ЛОСОБА_1, уродженець і житель м.Нововолинська Волинської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий, -
засуджений за ст. 286 ч. 1 КК України на 3 роки обмеження волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим терміном 2 роки, з покладенням на нього обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти дані органи про зміну місця проживання і роботи та періодично з'являтися в дані органи для реєстрації.
Стягнуто з ПП. «Пребена-Україна» в користь потерпілого ОСОБА_2 754 грн. 95 коп. та в користь ОСОБА_4 509 грн. 86 коп. матеріальних збитків.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 5700 грн. та в користь ОСОБА_4 1000 грн. моральної шкоди, в користь Луцької клінічної лікарні 1632 грн. та в доход держави 323 грн. 60 коп. судових витрат.
Провадження за позовом підприємця ОСОБА_3 закрито на підставі ст..205 ч.І п.1 ЦПК України.
Вирішено долю речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що 02 лютого 2006 року приблизно в 07 год. 10 хв., керуючи вантажним автомобілем «Мерседес-Бенц» д.н. НОМЕР_1 на автодорозі Устилуг-Луцьк-Рівне в с Забороль Луцького району Волинської області та рухаючись в напрямку м. Луцька, допустив порушення п.п.2.3-6,12.1,13.1,33.1.3,33.1.33,33.7.12 Правил дорожнього руху України, а саме, проявив безпечність, знехтував попереджувальними та інформаційними знаками про слизьку дорогу і ожеледицю та знаком про декілька поворотів, розташованих один за одним, не вибрав безпечної швидкості та інтервалу для даної дорожньої обстановки, в результаті чого допустив занесення задньої частини автомобіля, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автобусом ПАЗ-3205 під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого останній та пасажир автобусу ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В поданій на вирок апеляції потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не заперечуючи доведеності вини у вчиненні злочину та кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1, не погоджуючись з вироком в частині вирішення судом їх цивільних позовів. Посилаються на те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив суму моральної шкоди, заявленої потерпілий ОСОБА_2 і безпідставно стягнув її з засудженого, а не з власника джерела підвищеної небезпеки, а також безпідставно закрив провадження за позовом ОСОБА_3 на підставі ст.205 ч.І ЦПК України, порушивши при цьому вимоги кримінально-процесуального законодавства. Просять скасувати вирок в частині заявлених ними цивільних позовів, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд.
Засуджений ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_4 вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, доповів суть апеляції, заслухавши потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які підтримували свою апеляцію, потерпілу ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_1, які не заперечували проти апеляції, міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляція потерпілих підлягає до задоволення.
Висновки суду про вчинення ОСОБА_1 злочину при зазначених у вироку обставинах ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах і не оспорюються в апеляції.
Надавши оцінку всім зібраним доказам в їх сукупності, суд обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину і вірно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, призначивши йому покарання у відповідності з вимогами ст.65 КК України.
Водночас, прийнявши рішення про стягнення з засудженого ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_2 5700 грн. та потерпілої ОСОБА_4 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд не взяв до уваги того, що згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами, внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за таку шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація, з якою цій працівник перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.
Як встановлено у справі, власником джерела підвищеної небезпеки -вантажного автомобіля «Мерседес-Бенц» - є приватне підприємство «Пребена-Україна», а не ОСОБА_1, який керував цим транспортним засобом під час виконання трудових обов'язків, тому відповідальність за спричинення моральної шкоди потерпілим повинно нести дане підприємство.
Таким чином, судом були порушені вимоги статей 22 та 328 КПК України, тому вирок суду в частині вирішення позову потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню.
З цих же підстав в порядку ст. 365 КПК України підлягає скасуванню вирок і в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди.
Крім того, вирішуючи питання про цивільний позов ОСОБА_3, суд безпідставно закрив провадження на підстав ст.. 205 ч.І п. 1 ЦПК України. Виходячи зі змісту ст.28 КПК України право пред'явлення цивільного позову в кримінальній справі належить особі, що зазнала від злочину збитків. Цивільним позивачем в кримінальній справі згідно ст. 50 КПК України визнаються як фізичні, так і юридичні особи. Як встановлено у справі, під час вчинення злочину засудженим ОСОБА_1 був пошкоджений автобус, належний ОСОБА_3, тому ним був заявлений цивільний позов у відповідності з законом. Згідно ст. 328 КПК України суд, розглянувши кримінальну справу і постановляючи обвинувальний вирок, повинен вирішити цивільний позов. Закриття провадження по цивільному позову, заявленому в кримінальній справі, кримінально-процесуальним законодавством не передбачено.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляція потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягає до задоволення, а вирок суду першої інстанції скасуванню в частині вирішення цивільних позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди та в частині закриття провадження по цивільному позову ОСОБА_3 з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.
Вирок Луцького міськрайонного суду від 25 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині кваліфікації його дій за ст.. 286 ч. 1 КК України та призначеного покарання залишити без змін.
Цій же вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та в частині закриття провадження за позовом ОСОБА_3 на підставі ст. 205 ч.І ЦПК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В порядку ст.365 КПК України скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Матвієнко Н.В. Опейди В.О.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий: Судді: Польовий М.І.
Н.В.Матвієнко
Суддя апеляційного суду Волинської області