АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

01 грудня 2006 р.

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Польового М.І.

суддів Матвієнко Н.В., Опейди В.О.

з участю прокурора Артиша Я.Д.

захисника ОСОБА_1

представника потерпілої ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду від 3 жовтня 2006 року, яким ОСОБА_3, уродженець та мешканець м.Луцька, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимий: 26.10.2004 року Луцьким міськрайонним судом за ст.190 ч.І КК України на 2 роки виправних робіт; 23.09.2005 року Луцьким міськрайонним судом за ст.ст.186 ч.2, 71, 75 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, -

засуджений за ст.190 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ст.342 ч.2 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі; за ст.345 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.70 ч.І КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_3 призначено покарання 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 ч.І КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком від 23.09.2005 року і остаточно ОСОБА_3 призначено покарання 5 (п'ять) років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_4 3164 грн. матеріальної та 2000 грн. моральної шкоди, а всього 5164 грн. 29 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 1000 грн.

Справа № 11 - 622/06                                     Головуючий у 1 інстанції Квятковський М.С.

ст.ст.190 ч.2, 342 ч.2,                                     Доповідач Польовий М.І.

345 ч.2 КК України

Згідно   вироку   суду   ОСОБА_3 засуджений за те, що 5 квітня 2006 року, шляхом  зловживання  довірою  потерпілої ОСОБА_4,  отримавши  від неї кредитну картку та пін-код, через банкомати   банку «Приватбанк» заволодів її грошима в сумі 2738 грн.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_3 злочинів, при вказаних у вироку обставинах ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав відповідну юридичну оцінку.

Зокрема потерпіла ОСОБА_4 показала, що 5 квітня 2006 року оформила в КБ «Приватбанк» кредит в сумі 3000 грн. Попросила ОСОБА_3 перевірити надання кредиту і дала йому кредитну картку та повідомила пін-код. В дальнішому ОСОБА_3 їй сказав, що кредит їй не надано, а гроші зняв і привласнив.

В судовому засіданні ОСОБА_3 по даному епізоду вину визнав в повному об'ємі і показав, що ОСОБА_4 надала йому кредитну картку та повідомила пін-код для перевірки інформації про отримання кредиту. Він цим скористався, заволодів грошима в сумі 2738 грн., а потерпілій повідомив, що в наданні кредиту їй відмовлено.

Той факт, що потерпілій було надано кредит, що гроші по кредиту отримав ОСОБА_3 підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6, матеріалами про надання кредиту.

Під час відтворення обстановки і обставин події ОСОБА_3 детально розповів і показав, як саме шляхом зловживання довірою заволодів грошима потерпілої.

Він же, 10 травня 2006 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на території майданчику «Сан-Ремо» по пр.Волі в м.Луцьку відмовився виконати законні вимоги працівника міліції ОСОБА_5 під час виконання ним службових обов'язків, почав наносити удари кулаками в обличчя та інші частини тіла, спричинивши потерпілому легкі тілесні ушкодження.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Потерпілій ОСОБА_4 він позичив гроші і вона добровільно дала йому кредитну картку та повідомила пін-код для того, щоб він зняв відповідну суму, яку вона йому була винна. В дальнішому потерпіла стала його шантажувати, вимагала продовжувати з нею близькі стосунки, а коли він відмовився, то заявила про викрадення ним грошей з її кредитної картки в органи міліції. При зустрічі з ОСОБА_5 останній дійсно представився працівником міліції, але був в цивільному одязі, службового посвідчення не показав, фактично вчинив проти нього незаконні дії, які переросли у взаємне нанесення тілесних ушкоджень. Якщо навіть в його діях є вина, то призначене покарання є надто суворим.

Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, захисника ОСОБА_1, який апеляцію підтримав, представника потерпілої ОСОБА_2, який апеляцію заперечив, міркування прокурора про залишення вироку без змін, колегія суддів встановила, що апеляція до задоволення не підлягає.

Вірно оцінивши по даному епізоду докази в сукупності, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_3 шляхом зловживання довірою повторно заволодів чужим майном і правильно кваліфікував його дії по ст.190 4.2 КК України.

Твердження засудженого в апеляції про те, що таким чином він повертав позичені потерпілій гроші є голослівним, не підтверджується жодними матеріалами справи і є спробою уникнути відповідальності за вчинене.

Про наявність боргу ні під час досудового розслідування ні під час судового слідства ОСОБА_3 жодного разу не наголошував, а навпаки детально розповідав про вчинений злочин.

Підстав не вірити показанням потерпілої немає, оскільки вони послідовні, співпадають і об'єктивно підтверджуються матеріалами справи.

Доведеним є і факт вчинення ОСОБА_3 опору працівникові міліції ОСОБА_5 під час виконання службових обов'язків по охороні громадського порядку та нанесення йому легких тілесних ушкоджень і суд вірно кваліфікував його дії по ст.ст.342 ч.2, 345 ч.2 КК України.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_5 ствердив, що 10 травня 2006 року у зв'язку із заявою потерпілої ОСОБА_4 затримував ОСОБА_3, якому представився працівником міліції, пред'явив службове посвідчення, пропонував проїхати в Луцький MB УМВС При цьому ОСОБА_3 вчинив опір, порвав йому сорочку, спричинив тілесні ушкодження.

Показання потерпілого ОСОБА_5 об'єктивно підтвердили потерпіла ОСОБА_4, свідок ОСОБА_6.

Той факт, що ОСОБА_5 знаходився при виконанні службових обов'язків і отримав тілесні ушкодження підтверджується заявою ОСОБА_4 про вчинений щодо неї злочин, наказом про призначення потерпілого оперуповноваженим, висновком судово-медичної експертизи.

Твердження ОСОБА_3 про те, що він не знав про те, що ОСОБА_5 є працівником міліції з обґрунтуванням судом спростовано з наведенням у вироку відповідних мотивів.

При призначенні засудженому покарання врахована тяжкість вчинених злочинів, дані про його особу і воно відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України.

Підстав для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд по обставинах викладених в апеляції, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Луцького міськрайонного суду від 3 жовтня 2006 року залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_3 - без задоволення.

Головуючий  Польовий М.І.

Судді       Матвієнко Н.В., Опейда В.О.

Суддя апеляційного суду                                                                                            Польовий М.І.