ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
14.06.06 Справа № 3/189ад.
Суддя Доманська М.Л., при секретарі судового засідання Буймирській О.В., розглянувши матеріали справи за позовом
ЗАТ "Стахановський машинобудівельний завод", м. Стаханов Луганської області
до Інспекції держенергонагляду в Луганській області в особі начальника Калачника Анатолія Петровича, м. Луганськ
про визнання постанови про накладання штрафу недійсною
присутності представників сторін:
від позивача –Смєшко І.М. (дов. від 10.01.06 № 57),
від відповідача –Грешнов Д.А. (дов. від 28.04.06 № 197),
в с т а н о в и в:
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання постанови ЛС 43 № 75 від 05.01.06 про накладання штрафу на підприємство позивача за порушення законодавства про електроенергію недійсною.
У засіданні суду оголошувались перерви з 30.05.06 до 08.06.06, з 08.06.06 до 14.06.06.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 01.09.05, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, де в якості відповідача виступає суб'єкт владних повноважень, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі порушене за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 10.05.06 № 15/81 проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши обставини справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд дійшов до наступного.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постановою ЛС 43 № 75 від 05.01.06 начальник інспекції держенергонагляду в Луганській області Калачник А.П. наклав штраф у розмірі 5100 грн. 00 коп. на підприємство позивача за порушення законодавства про електроенергію без усяких на те підстав.
Відповідач проти позовних вимог заперечують з підстав, викладених у відзиві.
Згідно з довідкою головного управління статистики у Луганській області від 05.05.06 № 13-48/1803, довідкою державного реєстратора Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради від 11.05.06 № 01-9/2669 відповідач у справі - Інспекція держенергонагляду в Луганській області у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України по Луганській області та в міському реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності юридичних осіб не значиться.
Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство „Національна енергетична компанія „Укренерго”, засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству палива та енергетики України, та одним з основних напрямків його діяльності є здійснення державного нагляду за режимами споживання електричної енергії та теплової енергії, за додержанням вимог технічної експлуатації електричних станцій і мереж, вимог технічної експлуатації енергетичного обладнання об’єктів електроенергетики, підключених до ОЄС. Згідно з п.6.5 Статуту Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго” останнє у своєму складі має відособлені структурні одиниці. Відповідно до п.1.3 наказу Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго” від 20.02.06 № 63 на базі регіональної державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Донбаському регіоні, державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Донецькій та Луганській областях –з 01.04.06 у складі НЕК „Укренерго” створений відокремлений підрозділ „Держенергонагляд у Донбаському регіоні” Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго”. Згідно з затвердженим 21.03.06 Положенням про відокремлений підрозділ „Держенергонагляд у Донбаському регіоні” Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго” останній не є юридичною особою та має структурні підрозділи, зазначені у додатку 1 до вказаного Положення. Згідно з Додатком 1 до вказаного Положення Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Луганській області є одним зі структурних підрозділів відокремленого підрозділу „Держенергонагляд у Донбаському регіоні” Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго”.
Згідно з довідкою головного управління статистики у Луганській області від 25.05.06 № 13-48/1990, довідкою державного реєстратора Управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради від 30.05.06 № 01-9/4159 Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Луганській області у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України по Луганській області та в міському реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності юридичних осіб не значиться.
Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Адміністративна процесуальна правосуб'єктність визначена у ст. 48 КАС України наступним чином:
« 1. Здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим,
органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
2. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
3. Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).»
Як зазначалось вище, згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 01.09.05, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року (далі ГПК України), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Право на звернення до господарського суду передбачене у ст. 1 ГПК України : «Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі -
підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності…»
Відповідно до ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.
За таких обставин, стороною в судовому процесі у справі, що роглядається господарським судом, не може бути в якості відповідача визначена не юридична особа - Інспекція держенергонагляду в Луганській області, тим більше в особі начальника Калачника Анатолія Петровича.
У судовому засіданні 08.06.06 позивач у справі надав до суду письмове заперечення проти заміни відповідача у справі іншою особою.
Статтєю 155 КАС України передбачені підстави залишення позовної заяви без розгляду:
«1. Суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо:
1) позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
2) позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
3) у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
5) надійшло клопотання позивача про відкликання позовної заяви;
6) особа, яка має адміністративну процесуальну дієздатність і за захистом прав, свобод чи інтересів якої у випадках, встановлених законом, звернувся орган або інша особа, заперечує проти адміністративного позову і від неї надійшла відповідна
заява;
7) провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;
8) позивач до закінчення судового розгляду залишив судове засідання без поважних причин і не звернувся до суду із заявою про судовий розгляд за його відсутності.»
Статтєю 157 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав закриття провадження у справі:
«1. Суд закриває провадження у справі:
1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства;
2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;
3) якщо сторони досягли примирення;
4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами;
5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
2. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.»
Розгляд справ за позовами, в яких відповідачем визначений орган - не юридична особа - Інспекція держенергонагляду в Луганській області не відноситься до юрисдикції будь-яких судів в України.
За таких обставин, суд не вбачає підстав для залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, тому у задоволені позову слід відмовити.
Судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп. судового збору покладаються на позивача.
На підставі п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.93 № 7-93 позивачу підлягає до повернення з державного бюджету України зайве сплачене ним державне мито у сумі 81 грн. 60 коп.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п’ятиденного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 150, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Повернути позивачу з державного бюджету України зайве сплачене державне
мито у сумі 81 грн. 60 коп. згідно з платіжним дорученням 14.03.06 № 504, видавши позивачеві довідку про повернення державного мита у сумі 81 грн. 60 коп. .
Підставою для повернення мита є дана постанова, засвідчена гербовою
печаткою суду, оскільки оригінал платіжного документу знаходиться в матеріалах справи.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 16.06.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.Л. Доманська