ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.11.2008 Справа № 6/211-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сизько І.А. (доповідач),
суддів Кузнецової І.Л., Верхогляд Т.А.,
при секретарі судового засідання: Чоха Є.О.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 представник, довіреність НОМЕР_1 від 30.08.08;
від відповідача: ОСОБА_4 представник, довіреність НОМЕР_2 від 15.08.08;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.08р. у справі №6/211-08
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Полтава
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення 19 359 грн. 22 коп.
В С Т А Н О В И В:
У червні 2008 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми в розмірі 19359,22грн., в тому числі 17730,00грн. заборгованість та 1629,22грн. пеня.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.08р. (суддя Коваленко О.О.) по справі №6/211-08 позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_317730,00грн. основного боргу, 1 629,22грн. пені, 193,59грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Приймаючи рішення по справі, господарський суд виходив з того, що відповідачем було порушено умови угоди про відступлення права вимоги від 28.03.07р., умови додаткової угоди №1 від 12.09.07р. до договору комісії від 15.07.05р. та відповідно статті 530, 610 Цивільного кодексу України. Господарський суд також зазначив про неможливість визнання пожежі форс-мажорною обставиною у зв'язку з тим, що згідно ст.1021 Цивільного кодексу України одним з обов'язків комісіонера є забезпечення схоронності майна комітента, а також враховуючи що вже після пожежі ОСОБА_1 підписала та скріпила своєю печаткою акт звірки взаєморозрахунків сторін, угоду про відступлення права вимоги, додаткову угоду №1 до договору комісії, де визнала свою заборгованість.
Не погодившись з рішенням господарського суду, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення по справі винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.08р. по справі №6/211-08 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Скаржник посилається на факт пожежі у місці продажу товару як на форс-мажорну обставину, що звільняє від відповідальності за невиконання умов укладених договорів та від їх виконання взагалі. Крім того, скаржник зазначає, що додаткова угода до договору комісії та угода про відступлення права вимоги підписані з її боку під впливом помилки і відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України є недійсними.
Підприємець ОСОБА_3в відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду по даній справі залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
15.07.2005 року між підприємцем ОСОБА_5 (комітент) та підприємцем ОСОБА_1 (комісіонер) було укладено договір комісії, згідно якого комітент передає свої товари (меблі) для реалізації комісіонеру, а комісіонер зобов'язався від свого імені здійснювати продаж товару, що належить комітенту, та передати комітенту кошти, отримані від реалізації товару.
Відповідно до п.5.1 договору комісії товари, передані комітентом комісіонеру, є власністю комітента до моменту передачі покупцю. Відповідно до пунктів 3.3 та 8 договору комісії комісіонер зобов'язаний провести оплату отриманого на комісію товару протягом 3-х днів після отримання грошових коштів від покупців. За п.3.9 договору комісії комісіонер зобов'язаний щомісячно (до 2-го числа місяця, що слідує за звітним) надавати комітенту письмовий звіт про укладені з його товаром договори, шляхом укладення акту звірки.
Актом звірки розрахунків за період з 01.10.2005р. по 24.01.2007р. сторони договору комісії визначили, що заборгованість ОСОБА_1 на користь підприємця ОСОБА_5 становить 19130 грн.
28.03.2007р. між підприємцем ОСОБА_3, підприємцем ОСОБА_5 та підприємцем ОСОБА_1 було укладено тристоронню угоду про відступлення права вимоги, згідно якої позивач отримав право вимагати від відповідача сплати грошових коштів в сумі 19 130грн. згідно договору комісії від 15.07.2005р., а відповідач (боржник) зобов'язалася сплатити суму боргу на протязі 180 календарних днів з дати підписання даної угоди (а.с.8).
04.04.2007р. за накладною №АА-0000581 відповідачем проведено часткове повернення товару, що було передано на комісію, на суму 1400 грн. (а.с.10).
12.09.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору комісії від 15.07.2005р., згідно умов якої у строк до 10.10.2007р. відповідач зобов'язалася перерахувати позивачу 17730,00грн. заборгованості (а.с.9).
Відповідно до п.3.1 додаткової угоди, за несвоєчасний розрахунок підприємець ОСОБА_1 сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу з моменту не проведення розрахунку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності з пунктом 2 додаткової угоди №1 від 12.09.2007р. до договору комісії від 15.07.2005р. відповідач мала погасити свою заборгованість до 10.10.2007р. В матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості, суду такі докази також не надані.
Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Що стосується посилань скаржника на факт пожежі (акт про пожежу від 29.06.2006р., а.с.32), як на форс-мажорну обставину, що є підставою звільнення від відповідальності, то враховуючи припис ст. 617 Цивільного кодексу України ці доводи були правомірно відхилені судом.
Посилання апеляційної скарги на зазначену обставину не заслуговує на увагу також у зв'язку з тим, що: по-перше, вже після пожежі підприємець ОСОБА_1 підписала та скріпила печаткою акт звірки, угоду про відступлення права вимоги та додаткову угоду, якими визнала свою заборгованість; по-друге, відповідач не надала доказів того, що товар (меблі), переданий комітентом комісіонеру, знаходився у приміщенні, де відбулась пожежа; по-третє, відповідач після пожежі повернула частину товару на суму 1400грн.
Стосовно тверджень скаржника про підписання угоди про відступлення права вимоги та додаткової угоди до договору комісії під впливом помилки, то слід зауважити, що ці два правочини були підписані з метою відстрочити погашення суми боргу та з певним інтервалом в часі, що в свою чергу свідчить про обдуманість та свідомість вказаних дій. Крім того, до звернення підприємця ОСОБА_3 з позовом до господарського суду відповідач не висувала жодних заперечень стосовно наявної заборгованості та підписання угод, навпаки, у п.1 додаткової угоди прямо зазначено, що підприємець ОСОБА_1 визнає свою заборгованість перед підприємцем ОСОБА_3станом на день підписання угоди в сумі 17730,00грн.
Отже, рішення господарського суду в частині стягнення відповідних грошових сум на користь позивача є вірним та обґрунтованим.
Разом з тим не можна погодитися з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні додаткових позовних вимог про накладення арешту на майно, грошові кошти та кошти на рахунках в банках відповідача.
Слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України взагалі не містить такого поняття, як додаткові позовні вимоги. Накладення арешту на майно та грошові кошти є заходами до забезпечення позову, передбаченими статтею 67 Господарського процесуального кодексу України. За наслідками розгляду питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарським судом виноситься ухвала.
Таким чином, в частині відмови в позові рішення господарського суду підлягає скасуванню, оскільки позов фактично задоволено повністю, а вимоги про накладення арешту на майно та грошові кошти є заходами до забезпечення позові і не є позовними вимогами, що потребують розгляду їх по суті з винесенням відповідного рішення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд , -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2008р. по справі №6/211-08 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
“Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 17730,00грн. основного боргу, 1629,22грн. пені, 193,59грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”
Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя І.А.Сизько
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя Т.А. Верхогляд