Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді Василевича В.С.

Суддів: Буцяка З.І., Боймиструк С.В.

при секретарі Пиляй І.С.

з участю представника кредитної спілки «Рівненщина»

Котнюка М.А., представника позивачки ОСОБА_2 -

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду від 17 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до кредитної спілки «Рівненщина» про визнання кредитного договору недійсним,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Сарненського районного суду від 17 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено в зв'язку із спливом строків позовної давності.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивачка доводить про його незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Вказує, що не отримувала кошти за договором № 1765 від 5 жовтня 2010 року, а підписуючи його, вважала, що ставить підпис під документами про реструктуризацію боргу за іншим кредитним договором.

Зазначає, що не ознайомилась з документами та не з'ясувала їх зміст через наявні у неї вади зору.

Також покликається на необгрунтоване застосування судом положень ст. 261 ЦК України, оскільки дізналась про порушення своїх прав лише у 2012 році під час судового розгляду справи про стягнення з неї коштів за спірним кредитним договором, а тому перебіг строку позовної давності слід рахувати саме з 2012 року.

По наведених підставах позивач просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції застосував загальний строк позовної давності, перебіг якого розпочався з моменту укладення між сторонами договору і про застосування якого (строку позовної давності) подав заяву представник відповідача, а тому це є підставою для відмови позивачу у позові.

Проте такий висновок не є правильним.

Як вбачається з матеріалів справи, 5 жовтня 2009 року між кредитною спілкою «Рівненщина» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір на суму 12 285 грн. строком на 2 роки.

Отримання цього кредиту пов»язано з погашенням боргу по іншому, укладеному 15 квітня 2008 року між цими ж сторонами кредитному договору.

Дослідивши обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка не являлась членом кредитної спілки, а тому її вимоги є безпідставними, але в задоволенні позову відмовив за пропуском строку позовної давності.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись, оскільки суд першої інстанції не врахував п.11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 28 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», яким роз»яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважних причин, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

В мотивувальній частині судом приведені мотиви щодо відсутності підстав для визнання договору недійсним, в резолютивній же частині зазначено про відмову у позові за пропуском строку позовної давності.

Ст.261 ЦК України визначає початок перебігу строку позовної давності. П.5 цієї статті вказує, що за зобов»язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Строк виконання зобов»язання встановлений кредитним договором - 5 жовтня 2011 року.

З наведеного слідує, що встановлений ст.257 ЦК трирічний строк позовної давності позивачем не пропущений. Отже, норми матеріального судом першої інстанції в цій частині застосовані неправильно., тому рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову за його безпідставністю.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що мала місце реструктиразація боргу не заслуговує на увагу, оскільки в даному випадку має місце новація зобов»заяння, яка передбачена ст. 1053 ЦК України.

Керуючись ст. 307, ст.ст.312-315 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сарненського районного суду від 17 травня 2013 року скасувати та ухвали нове рішення у цій справі про відмову у позові за його безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий :

Судді :