УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 107/2973/13-кСуддя у І-й інстанції: Чеснокова Ю.М.
Провадження №11-кп/191/78/13 Суддя-доповідач: Зіньков В. І.
03 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії у складі:
Головуючого - судді Іщенка В.І.,
суддів: Зінькова В.І., Пироженка О.В.,
при секретарі Сеттаровій У.А.,
з участю: прокурора Лесіна С.Л.,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії АР Крим, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_3 на ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 24 травня 2013 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 24 травня 2013 року заяву захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_3 про перегляд вироку Керченського міського суду АР Крим від 25.06.2002 року за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.
Захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду, в якій просить скасувати ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 24.05.2013 року та постановити нову ухвалу та скасувати вирок Керченського міського суду АР Крим від 25.06.2002 року в частині, якою ОСОБА_3 була засуджена за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного їй майна, у відповідності зі ст. 75 КК України звільнено її від відбування покарання з випробувальним терміном на три роки, у зв'язку з переглядом вказаного рішення за нововиявленими обставинами і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Мотивує своє прохання тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою та висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки суду були надані докази, що по одному процесуальному документу - заяві потерпілого ОСОБА_4 від 04.05.2002 року було прийнято два протилежних рішення: у першому випадку був відмовний матеріал, по якому було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за п. 2 ст. 6 КПК України 1960 року, та в другому випадку, була порушено кримінальна справа та ОСОБА_3 була засуджена. Також апелянт зазначає, що ОСОБА_4 у скоєнні ним злочину за дачу завідомо неправдивих показань з моменту порушення кримінальної справи так і не було висунуто обвинувачення, вважає, що у зв'язку з недоведеністю вини ОСОБА_4, слід визнати, що він у судовому засіданні давав правдиві показання відносно ОСОБА_3 про непричетність її до скоєння злочину. Вважає, що вказані факти є нововиявленими обставинами.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 459 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються:
1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;
5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що заявник не надав суду переконливих доказів на підтвердження існування обставин, зазначених у ст. 459 КПК України, які б можна було б вважати нововиявленими.
У судовому засіданні було встановлено, що в ході проведення численних перевірок було встановлено, що номер відмовного матеріалу № 355 у книзі відмовних матеріалів 3 Відділу Міліції Керченського Міського Управління МВС України в АР Крим за 2002 рік було присвоєно помилково та за заявою ОСОБА_4 було порушено кримінальну справу № 406793. Так, згідно з заявою ОСОБА_4, яку було зареєстровано в 3 ВМ КМУ 04.05.2002 за № 719, він просить вжити заходів до невідомих йому хлопця та дівчини, які 15.04.2002 біля 21 години намагалися скоїти на нього розбійний напад, спричинивши тілесні ушкодження.
Колегія суддів погоджується з висновками суду про помилковість запису у книзі відмовних матеріалів 3 МВ КМУ за 2002 рік, з ксерокопії якої вбачається, що за № 335 зроблено запис «грабіж ОСОБА_5/6.п.2/ОСОБА_6», оскільки потерпілий ОСОБА_4 подав заяву та перевірка проводилася за фактом розбійного нападу, а не пограбування.
Отже доводи апелянта, щодо існування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_4 не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки суду не було надано ні належним чином засвідченої копії постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.05.2003 року за фактом розбійного нападу на ОСОБА_4 , ні інших відомостей, які б свідчили про існування такої постанови.
Також, колегія суддів погоджується з висновками суду, що відсутність обвинувального вироку відносно ОСОБА_4 за дачу завідомо неправдивих показань, не свідчить про невинність ОСОБА_4, та відповідно правдивості його показань, щодо невинності ОСОБА_3, зокрема, як вбачається з матеріалів справи 25.06.2002 року суддею Керченського міського суду АР Крим Кухарським А.І. було винесено постанову про доведення до відома прокурора м. Керчі для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності потерпілого ОСОБА_4 за завідомо неправдиві показання, дані ним в судовому засіданні 25.06.2002 року по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_5, ОСОБА_3 та на підставі зазначеної постанови було порушено кримінальну справу №407277 за фактом дачі завідомо не правдивих показань потерпілим ОСОБА_4, про нібито непричетність ОСОБА_3 до вчиненного стосовно його розбою, яку 24.03.2003 року було закрито на підставі п.8 ст. 6 КПК України, що є нереабілітуючою підставою, тобто такою, що вказує на доведеність скоєння особою діяння, які містять ознаки складу злочину.
Крім того, постановляючи обвинувальний вирок 25.06.2002 року, суд дав належну оцінку показанням ОСОБА_4 у судовому засіданні у тій частині, що ОСОБА_3 не вимагала у ОСОБА_4 грошей та куртки та не наносила ударів по голові потерпілого але приймала участь у розбійному нападі, зазначивши, що його показання протиречать його ж показанням та показанням підсудних на досудовому слідстві, також судом дана належна оцінка доводам потерпілого, щодо тиску на нього з боку ОСОБА_5, і доводам ОСОБА_3, щодо тиску на неї з боку слідчого, які не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Оскільки відомості про скасування постанови про закриття кримінальної справи від 24.03.2003 року, а також про наявність клопотань про доведення досудового слідства по цій справі до кінця з метою реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами, суду надані не були, доводи апелянта і у цій частині колегія суддів сприймає як надумані, оскільки вони не відповідають кримінальному процесуальному законодавству України та не приймаються колегією суддів як нововиявлені обставини.
Таким чином, апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.405, 407, 418, 419, 424, 459 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 24 травня 2013 року про відмову у перегляді вироку Керченського міського суду АР Крим від 25.06.2002 року за нововиявленими обставинами залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціального суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали.
СУДДІ :
В.І.Іщенко В.І. Зіньков О.В. Пироженко
___________ ____________ ________________